| Громадські організації | |
Благодійні організації | |
Профспілки | |
Релігійні організації | |
Господарські асоціації | |
Органи студентського самоврядування |
.jpg)
Витяги із видання:
Посібник «Державна реєстрація громадських організацій, релігійних організацій, професійних спілок, благодійних організацій в Україні: від А до Я»./Тетяна Яцків, Леонід Тарасенко. – Л: Юриспруденція, 2008.
Посібник видано за підтримки програми «Верховенство права» Міжнародного фонду «Відродження».
Електронна версія посібника є доступною для користування для будь-кого.
Для отримання електронної версії посібника слід надіслати запит на скриньку програми info@lawngo.net.
ОСОБЛИВОСТІ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
Реєстрація громадських організацій, так само як і професійних спілок, благодійних організацій, релігійних організацій, здійснюється відповідно до законодавчих актів, які визначають їхні особливості.
Зокрема, порядок та умови реєстрації громадських організацій визначені Законом України “Про об'єднання громадян” від 16 вересня 1997 року та Положенням про порядок легалізації об'єднань громадян, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №140 від 26 лютого 1993 року.
Частина 2 статті 14 Закону “Про об'єднання громадян” стверджує, що «у разі реєстрації об'єднання громадян набуває статусу юридичної особи».
Проте 1 липня 2004 року набув чинності Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”. Відповідно до статті 3 цього Закону, об'єднання громадян, благодійні організації, політичні партії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, банки, торгово-промислові палати, фінансові установи (у тому числі кредитні спілки), біржі, інші установи та організації, для яких законом встановлені особливості державної реєстрації, набувають статусу юридичної особи лише з моменту їх державної реєстрації у порядку, встановленому цим Законом.
Отож цим актом запроваджено «подвійну» процедуру реєстрації також для громадських організацій.
Чинне законодавство ці два етапи реєстрації громадської організації розмежовує на такі:
1) легалізація громадської організації,
2) державна реєстрація громадської організації.
Громадські організації, які реєструються із міським статусом і реєструються лише у державного реєстратора, мають шанс пройти реєстрацію більш швидше і одразу два етапи (у триденний термін). Проте це залежить від того, чи органи влади забезпечили таку можливість. Наприклад, у місті Донецьк організації із міським статусом надалі спочатку легалізуються у виконавчому комітеті міської ради у «легалізатора», а потім реєструють юридичну особу в управлінні реєстрації, яке знаходиться в іншому місці, хоч також підпорядковується виконавчому комітету міської ради. У Львові легалізатор знаходиться в управлінні реєстрації, що дозволяє спростити процедуру та скоротити терміни легалізації та реєстрації.
Громадські організації із вищими статусами легалізуються в управліннях юстиції чи Міністерстві юстиції. Сьогодні завдяки затвердженому регламенту взаємодії органів юстиції та державних реєстраторів вони мають можливість легалізуватися і реєструватися також в одному органі, проте оскільки дані від управління юстиції пересилаються реєстратору і навпаки, це є більш триваліш процес.
Засновники та членство громадської організації. Проблеми реєстрації громадської організації в Україні, якщо засновником є іноземець
Відповідно до статті 11 Закону України “Про об'єднання громадян” засновниками громадських організацій можуть бути громадяни України, громадяни інших держав, особи без громадянства, які досягли 18 років. Отож, засновниками громадських організацій не можуть бути юридичні особи, окрім спілок громадських організацій. Лише громадські організації можуть створювати спілки громадських організацій.
Проте членами громадських організацій можуть бути особи, які досягли 14 років. Також відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України “Про об'єднання громадян” статутом громадської організації може бути передбачене членство і участь у діяльності колективних членів, наприклад громадських організацій поряд із членами-фізичними особами.
Особливості встановлені для молодіжних та дитячих організацій. Вони визначені Законом України “Про молодіжні та дитячі громадські організації”.
Засновниками молодіжних та дитячих організацій можуть бути особи, які досягли 15 років.
Членство в молодіжних та дитячих громадських організаціях може бути індивідуальним і колективним. Членство в молодіжних та дитячих громадських організаціях може бути фіксованим і нефіксованим.
Індивідуальними членами молодіжних громадських організацій можуть бути особи віком від 14 до 35 років, індивідуальними членами дитячих громадських організацій - особи віком від 6 до 18 років. Вступ неповнолітніх віком до 10 років до дитячих громадських організацій здійснюється за письмовою згодою батьків, усиновителів, опікунів або піклувальників. Особи старшого віку можуть бути членами молодіжних та дитячих громадських організацій за умови, якщо їх кількість у цих організаціях не перевищує третину загальної кількості членів; у складі виборних органів молодіжних та дитячих громадських організацій кількість осіб старшого віку не може перевищувати третину членів виборних органів.
Обмеження щодо кількості осіб, вік яких перевищує відповідно 35 та 18 років, у складі виборних органів не поширюється на спілки молодіжних та дитячих громадських організацій.
Колективними членами молодіжних та дитячих громадських організацій можуть бути колективи інших молодіжних та дитячих громадських організацій. Колективні члени молодіжних та дитячих організацій можуть брати участь у діяльності таких організацій у випадках, передбачених їх статутами.
Відповідно до статті 11 Закону України “Про об'єднання громадян”, засновниками громадських організацій можуть бути громадяни України, громадяни інших держав, особи без громадянства. Проте легалізуючі органи заперечують можливість іноземців бути засновниками громадських організацій, а лише членами організацій. Їхнім аргументом для заперечення права іноземців бути засновниками об'єднань громадян є стаття 16 Закону України “Про правовий статус іноземців”, яка визначає, що іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, мають право вступати на загальних з громадянами України підставах до легалізованих об'єднань громадян, якщо інше не передбачено законами України і якщо це передбачено статутами цих об'єднань.
Проте вона не дає підстав робити висновок про те, що вони не можуть бути засновниками, адже стаття 11 Закону України “Про об'єднання громадян” прямо вказує на можливість іноземців бути засновником. Проте легалізуючі органи відмовляють у легалізації такого об'єднання громадян, якщо засновником є іноземець.
Статуси, з якими може створюватися громадська організація в Україні
Для того, щоб визначити, який орган відповідальний за легалізацію громадської організації і який алгоритм слід надалі застосовувати, потрібно визначити статус громадської організації.
Відповідно до статті 9 Закону України “Про об'єднання громадян” об'єднання громадян України створюються і діють із всеукраїнським, місцевим та міжнародним статусом.
Всеукраїнська громадська організація - це організація, діяльність якої поширюється на територію всієї України і яка має місцеві осередки у більшості її областей.
Місцева громадська організація - це організація, діяльність якої поширюється на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць чи регіону.
Міжнародна громадська організація - це організація, діяльність якої поширюється на територію України і хоча б однієї іншої держави.
Отож,ё статус громадської організації в Україні пов'язується із територією, на якій організація може здійснювати свою діяльність. Погоджуємося, що звучить дивно. І загрозливо для громадського сектору водночас. Якщо тлумачити буквально положення статуту, за яким визначається статус організації, на зразок “Діяльність громадської організації X поширюється на територію міста N”, то можна зробити висновок про те, що громадська організація X не має права виходити за межі міста N проводити заходи поза межами міста чи мешканці інших міст не можуть бути її членами.
Будь-які спроби прописати положення у статуті, що “організація X може здійснювати свою діяльність, проводити заходи на всій території України” жорстко присікалися як такі, що суперечать законодавству. Чи існує на сьогодні правова можливість “забезпечити тили” у проблемі застосування статусів громадських організацій? Існує. Завдяки Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, який поширюється на всіх юридичних осіб, у тому числі громадські організації, що мають статус юридичної особи. Відповідно до Цивільного кодексу України усі юридичні особи мають рівні права та можуть здійснювати діяльність на усій території України.
Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” містить вірні підходи до визначення місця знаходження та реєстрації юридичної особи. Місцезнаходженням юридичної особи відповідно до статті 1 Закону є адреса органу або особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від її імені. Ця адреса може змінюватися, проте від цього не змінюється і не обмежується територія діяльності юридичної особи.
Також пропонуємо додатково вказувати у статутах організацій (проте не у першому розділі, щоб з перевіряючи ми органами не вступати у даремні дискусії), а у розділі “Права організації” чи “Форми діяльності організації» положення про те, що “Громадська організація Х у діяльності користується всім обсягом прав та обов'язків юридичної особи”.
Визначення органу влади, у якому легалізуються громадські організації
Громадські організації легалізуються в органах юстиції або виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад.
Визначення органу влади, у якому легалізуються громадські організації, залежить від статусу організації.
Відповідно до частини 2 Положення про порядок легалізації об'єднань громадян всеукраїнські громадські організації і міжнародні громадські організації реєструються Міністерством юстиції.
Місцеві осередки всеукраїнських та міжнародних громадських організацій, а також місцеві громадські організації - Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції в АРК, обласними, Київським та Севастопольським міським, районними, районними в містах Києві та Севастополі управліннями юстиції, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад.
Орган реєстрації для місцевих громадських організацій визначається наступним чином: якщо організація планує здійснювати діяльність на рівні села, вона легалізується виконавчим комітетом сільської ради, селища - селищної ради, міста - міської ради, області - обласними управліннями юстиції, району — районними управліннями юстиції. Оскільки на виконавчі комітети рад у містах обласного значення відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” покладено функцію реєстрації юридичних осіб, такі міські організації мають можливість здійснити легалізацію та реєстрацію в одній установі, якщо органи влади забезпечили єдину процедуру легалізації та реєстрації.
Повідомлення про створення громадської організації та реєстрація громадської організації
Відповідно до статті 14 Закону України “Про об'єднання громадян”, легалізація (офіційне визнання) об'єднань громадян є обов'язковою і здійснюється шляхом їх реєстрації або повідомлення про заснування.
Діяльність об'єднань громадян, які нелегалізовані, є протизаконною.
Частина 2 статті 14 Закону України “Про об'єднання громадян” передбачає, що у разі реєстрації об'єднання громадян набуває статус юридичної особи. Якщо громадська організація легалізується шляхом повідомлення про заснування, статусу юридичної особи вона не набуває.
Повідомлення про заснування є спрощеним способом легалізації громадської організації. Відповідно до статті 17 Закону України «Про об'єднання громадян» громадські організації, їх спілки можуть легалізувати своє заснування шляхом письмового повідомлення відповідно Міністерству юстиції України, місцевим органам юстиції, виконавчим комітетам сільських, селищних, міських рад.
Відповідно до пункту 9 Положення про порядок легалізації об'єднань громадян для легалізації громадської організації шляхом повідомлення про її заснування до легалізуючого органу подається заява, підписана не менш як трьома засновниками громадської організації або її уповноваженими представниками.
В заяві вказується прізвище, ім'я, по батькові засновників громадської організації або їх уповноважених представників, рік народження, місце постійного проживання, назва організації і місцезнаходження центральних статутних органів, основна мета діяльності громадської організації. Підписи в заяві повинні бути засвідчені нотаріусом.
Громадська організація, легалізована шляхом повідомлення про її заснування, вноситься до книги обліку громадських організацій, що ведеться легалізуючим органом.
Проте після легалізації громадської організації шляхом повідомлення вона не набуває статусу юридичної особи, отож, не може мати печатки, відкривати рахунки у банках тощо. Однак легалізація громадської організації шляхом повідомлення буде свідчити про те, що діяльність такої організації є законною.
Документи, які необхідні для легалізації громадської організації шляхом реєстрації
Стаття 15 Закону України “Про об'єднання громадян” та частина 3 Положення про порядок легалізації об'єднань громадян передбачає вичерпний перелік документів, які повинні подати засновники для легалізації громадської організації.
Для легалізації відповідно до частини 3 Положення про легалізацію об'єднань громадян потрібні такі документи (дослівно):
- заява (додаток №1 Положення),
- статут (положення) у двох примірниках,
- протокол установчого з'їзду (конференції) або загальних зборів членів з рішенням про прийняття статуту (положення),
- відомості про склад керівництва центральних статутних органів (із зазначенням прізвища, імені, по батькові, року народження, місця постійного проживання, посади (заняття), місця роботи),
- дані про наявність місцевих осередків (додаток №2 Положення), підтверджені протоколами конференцій (зборами),
- документ про сплату реєстраційного збору,
- відомості про засновників організації (для громадян - із зазначенням прізвища, імені, по батькові, року народження, місця постійного проживання),
- документ, що підтверджує місцезнаходження організації.
Міжнародна громадська організація додатково подає документи, які підтверджують поширення її діяльності на територію хоча б однієї іншої держави (довіреності, зобов'язання, протоколи, документи про легалізацію тощо).
Невипадково наголошуємо на дослівному цитуванні частини 3 Положення та вичерпному переліку документів і вимог до них. Адже якщо Ви назвете збори засновників організації як “установчі збори”, а не так, як це визначено у Положенні (а саме “установчий з'їзд”, “установча конференція” або “загальні збори членів”), це вже буде підставою для відмови у реєстрації, оскільки такі положення, на думку легалізуючого органу, “суперечать вимогам законодавства”. Тому усі вимоги до інформації і найменування документів, які визначені Положенням, для посадовців легалізуючого органу є першою підставою для відмови у легалізації.
Заява про реєстрацію громадської організації
Зразок заяви про реєстрацію громадської організації передбачено у додатку №1 до Положення про порядок легалізації об'єднань громадян.
Заява до легалізуючого органу про реєстрацію організації повинна бути підписана не менш як трьома засновниками або їх уповноваженими представниками.
На відміну від благодійної організації, громадська організація не може бути заснована однією особою. Для її заснування потрібно не менш як троє засновників, які відповідно до закону можуть виступати такими.
Підписи засвідчуються нотаріусом. Для нотаріального посвідчення нотаріус вимагатиме протокол зборів (іншого установчого органу), статут, а також потрібно засновникам пред'явити паспорти.
Незважаючи на те, що більшість нотаріусів ознайомлені із вимогами до заяви про реєстрацію громадської організації і Положенням про порядок легалізації об'єднань громадян, викладену інформацію у заяві слід ретельно переглянути. Потрібно зазначити усю інформацію, яку вимагається у додатку. Останнім часом багато “причин” для повернення документів створює те, що у заяві нічого не вказується про телефон засновників. Відповідно до вимог додатка, у заяві вказується прізвище, ім‘я, по батькові засновників, рік народження, місце постійного проживання, номер телефону. Якщо засновник не має номеру телефону, здебільшого нотаріуси не зазначають нічого. Проте реєстратори повертають заяву із вказівкою на те, що у такому випадку слід зазначити “телефону немає”.
Статут громадської організації
Статут громадської організації приймається її установчим органом. Згідно Закону України “Про об'єднання громадян”, установчими органами громадської організації є один із таких:
- загальні збори членів організації чи
- установча конференція (чи з'їзд).
Статут громадської організації не повинен суперечити “вимогам законодавства”.
“Вимоги законодавства” здебільшого містяться у Законі України “Про об'єднання громадян”.
Під час реєстрації перевіряється перш за все наявність обов'язкових положень, які повинен містити статут громадської організації. Вони визначені у статті 13 Закону “Про об'єднання громадян”. Переважно за цими критеріями формують окремі розділи статуту організації.
Отож, статутний документ організації повинен містити таку інформацію:
1)назву об'єднання громадян (повну, а також скорочену відповідно до частини третьої статті 12-1 цього Закону), його статус та юридичну адресу;
2)мету та завдання об'єднання громадян;
3)умови і порядок прийому в члени об'єднання громадян, вибуття з нього;
4) права і обов'язки членів (учасників) об'єднання;
5) порядок утворення і діяльності статутних органів об'єднання, місцевих осередків та їх повноваження;
6) джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна об'єднання, порядок звітності, контролю, здійснення господарської та іншої комерційної діяльності, необхідної для виконання статутних завдань;
7)порядок внесення змін і доповнень до статутного документа об'єднання;
8) порядок припинення діяльності об'єднання і ви рішення майнових питань, пов'язаних з його ліквідацією.
У статутному документі можуть бути передбачені інші положення, що стосуються особливостей створення і діяльності об'єднання громадян.
Статутний документ об'єднання громадян не повинен суперечити законодавству України.
Варто у статуті передбачати норму про те, що організація є неприбутковою установою, щоб потім у податкових органів не було претензій щодо надання статусу неприбутковості.
Також окремої уваги заслуговує врахування норми про комерційну діяльність, адже, на жаль, за чинним законодавством України громадські організації не можуть самостійно здійснювати комерційну діяльність, а лише через створені ними підприємства. Можна у статуті відтворити норму статті 24 Закону України “Про об'єднання громадян”, яка встановлює, що з метою виконання статутних завдань і цілей зареєстровані об'єднання громадян можуть здійснювати необхідну господарську та іншу комерційну діяльність шляхом створення установ і організацій із статусом юридичної особи, заснування підприємств в порядку, встановленому законодавством. Або ж сформулювати таким чином: “Громадська організація може здійснювати необхідну господарську чи іншу комерційну діяльність у порядку, встановленому чинним законодавством”. Оскільки ведуться розмови про можливість прийняття правових норм, які допускатимуть можливість здійснення комерційної діяльності громадськими організаціями безпосередньо, а не через створення підприємств, у разі прийняття цих норм доведеться вносити відповідні зміни до статуту.
Інше формулювання цього положення може стати підставою для відмови у легалізації, а також у відмові в отриманні статусу неприбуткової організації.
Протокол установчого з’їзду (конференції) чи загальних зборів
Протокол установчого органу (з'їзду, конференції, установчих або загальних зборів членів) повинен обов'язково містити відомості щодо рішення про затвердження статуту. Також у ньому слід зафіксувати рішення про: обрання голосуючого та секретаря зборів; рішення про створення організації, рішення про назву організації, обрання центральних керівних органів, утому числі і голови, уповноваження осіб, які будуть займатись реєстрацією. Підписується протокол головою та секретарем відповідного установчого органу.
Відомості про склад керівництва центральних
статутних органів
статутних органів
У документі "Відомості про склад керівництва центральних статутних органів" слід зазначити, які центральні статутні органи та відомості про їхній склад – прізвище, ім'я, по батькові, рік народження, місце проживання, посаду (заняття), місце роботи відповідних осіб.
Цей документ підписується керівником організації або засновниками, які подають документи для легалізації організації.
Дані про наявність місцевих осередків
У разі наявності у відповідних адміністративно-територіальних одиницях місцевих осередків, заповнюється відповідна відомість. Її форма затверджена у додатку №2 до Положення.
У ній зазначається: назва місцевого осередку, прізвище, ім’я, по батькові керівника, юридична адреса, номер телефону осередку, дані про легалізацію. Також подаються відповідні протоколи зібрань установчих органів у осередках. .
Ця відомість також підписується керівником організації або засновниками, які подають документи для легалізації організації.
Відомість про засновників
У відомості про засновників зазначаються для громадян - їхні прізвище, ім'я, по батькові, рік народження, місце проживання, для спілок об'єднань громадян— назва об'єднання, місцезнаходження вищих статутних органів, а також доданням копії документа про легалізацію.
Відомість підписується керівником організації або засновниками, які подають документи для легалізації профспілки.
Місцезнаходження
Положення про порядок легалізації об'єднань громадян містить виключнийперелік документів, які подаються для легалізації громадської організації. Проте він не містить вказівки на вимоги до документів, що можуть підтверджувати місцезнаходження організації.
Реєстратори та управління юстиції цю правову прогалину заповнюють шляхом застосування норм Положення про порядок державної реєстрації благодійних організацій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №382 від 30 березня 1998 року. У частині 4 Положення (п. «є») визначається, що підтвердження юридичної адреси може мати такі форми: гарантійний лист власника приміщення; договір оренди (проте до реєстрації організації ще не має); якщо надається квартира (довідка про склад сім'ї із ЖЕКу та заяви усіх повнолітніх осіб, які зареєстровані на квартирі, про згоду на надання квартири під юридичну адресу).
Більшість організацій реєструють юридичні адреси на квартиру одного із засновників, що є найменш витратним і проблемним у поданні документів для реєстрації.
Для цього потрібні: довідка ЖЕКу про склад осіб, які зареєстровані у квартирі, заяви усіх повнолітніх осіб, які зареєстровані на квартирі, про згоду на надання квартири під юридичну адресу. У додатку подаємо зразок заяви про надання згоди, який пройшов “апробацію” під час реєстрації декількох організацій. Вона може бути друкована або написана від руки тим, хто надає згоду.
Також організації застосовують гарантійні листи власників приміщення. До листа додається копія документа, що засвідчує право власності на приміщення (воно має бути нежитлове).
Вимоги про надання документів про підтвердження місцезнаходження юридичної особи сьогодні уже не застосовуються до бізнес-структур, адже це суперечить вимогам Закону “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”.
Закон “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” застосовується також до громадських організацій, проте, на жаль, не на їхню користь. Незважаючи на те, що для громадських організацій є обов'язковим проходження процедури державної реєстрації юридичної особи, чим запроваджено “подвійну реєстрацію” НГО, на них також поширюється законодавство про так звану легалізацію як об'єднання громадян. Законом “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” (стаття 24) не передбачено подання документа, що підтверджує місцезнаходження.
У своїх роз'ясненнях Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва також наголошує на тому, що при реєстрації юридичної особи не потрібно подавати документа про підтвердження місцезнаходження юридичної особи. Про це ідеться у таких листах Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва: лист від 16.08.04 № 5528, лист від 16.08.04 № 5530 та інші.
Проте громадські організації та інші організації громадського сектору, оскільки вони спочатку проходять так звану “легалізацію” і перевірку як організації, а потім реєструються як юридичні особи, надалі змушені, на відміну від підприємницьких структур, подавати документи про підтвердження свого місця знаходження.
Реєстраційний збір. Особливості збору для
молодіжних та дитячих громадських
організацій, організацій інвалідів
За здійснення легалізації громадських організацій справляється реєстраційний збір. Його розміри визначено Постановою Кабінету Міністрів „Про порядок справляння і розміри збору за реєстрацію об'єднань громадян” №143 від 26 лютого 1993 року.
Відповідно до цієї Постанови, за реєстрацію всеукраїнської організації буде потрібно сплатити 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Реєстрація міжнародної організації вартуватиме 2,5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і 250 доларів США (за наявності ліцензії НБУ) або еквівалент у гривнях за офіційним курсом Нацбанку на момент сплати збору.
Реєстраційний збір для таких місцевих громадських організацій та місцевих осередків всеукраїнських та міжнародних організацій передбачений: для міжобласних, обласних, Київських та Севастопольських міських - 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, міжрайонних, районних, міських, сільських, селищних — 2,5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Також Постановою надається право органу, що здійснюють реєстрацію, знижувати розмір збору, але не більше як на 50 відсотків. Проте цим легалізуючі органи рідко користуються.
Молодіжні та дитячі громадські організації звільнені від сплати збору за державну реєстрацію та за державну реєстрацію їхньої символіки. Такі пільги надаються як форма державної підтримки молодіжних та громадських організацій.
Звільнення молодіжних та дитячих громадських організацій від сплати збору за державну реєстрацію передбачене частиною 2 статті 9 Закону України “Про молодіжні та дитячі громадські організації” від 1 грудня 1998 року. Проте у вищезгаданій постанові Кабінету Міністрів України ідеться лише про дитячі організації. Однак пільги для молодіжних та дитячих громадських організацій передбачені Законом, а тому відсутність згадки у підзаконному акті, яким є Постанова, не є підставою для покладення на молодіжні громадські організації обов'язку сплати реєстраційного збору.
Також Постановою передбачено, що за реєстрацію громадських організацій інвалідів, осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, розмір збору знижується на 50 відсотків.
Строк легалізації громадських організацій
Строки легалізації залежать від статусу організації.
Згідно із Положенням про порядок легалізації об'єднань громадян, яке затверджене Постановою Кабінету Міністрів України №140 від 26 лютого 1993 року, заява про реєстрацію місцевої громадської організації розглядається у 3-денний строк після надходження документів.
Рішення про реєстрацію або відмову в ній заявнику повідомляється не пізніше наступного робочого дня після його прийняття.
Інші строки встановлені для легалізації всеукраїнської та міжнародної організації.
Заява про реєстрацію всеукраїнської та міжнародної громадської організації розглядається протягом одного місяця після надходження документів. Рішення про реєстрацію або відмову в ній заявнику повідомляється письмово в 10-денний строк після його прийняття.
Нормативно-правові акти та роз’яснення:
§ Закон України “Про об'єднання громадян” від 16 вересня 1997 року.
§ Закон України “Про молодіжні та дитячі громадські організації” від 1 грудня 1998 року.
§ Закон України “Про правовий статус іноземців” від 4 лютого 1994 року.
§ Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців“ від 15 травня 2003 року.
§ Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року.
§ Постанова Кабінету Міністрів „Про затвердження Положення про легалізацію об'єднань громадян" №140 від 26 лютого 1996 року.
§ Постанова Кабінету Міністрів „Про порядок справляння і розміри збору за реєстрацію об'єднань громадян” №143 від 26 лютого 1993 року.
§ Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики ті підприємництва “Про надання роз'яснень до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" Житомирської міської раді (лист від 16.08.04 № 5528).
§ Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики ті підприємництва «Про надання роз'яснень деяких норм Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (лист від 16.08.04 № 5530).
Версія для друку
Лінк на e-mail
Голосування
Чи вдавалось Вам подати документи на реєстрацію нової/змін про громадську/благодійну організацію з першого разу звернення до органу реєстрації?
Дайджест
 | № |
Всі дайджести >>> |
Партнери та друзі
Всі права застережені. Передрук матеріалів сайту вітається за умови гіперпосилання на Портал "Юрист НГО" http://www.lawngo.net