Коли йдеться про переслідування в Україні, згадують переважно про справи політиків та колишніх посадовців. У той же час правозахисні організації заявляють про систематичний тиск з боку влади та правоохоронців. Про це свідчать не лише тривожні повідомлення у ЗМІ, але й висновки міжнародної спільноти та результати вітчизняних соцопитувань.

 "Чорний" список

Так, Міжнародна федерація з прав людини (FIDH) до відзначення 10 грудня Дня прав людини оприлюднила щорічну доповідь про факти переслідування правозахисників у більше ніж 70 країн світу. Слід зазначити, що Україна вперше потрапила до цього списку як держава, в якій зафіксовані найбільш серйозні факти порушень права на фізичну недоторканність правозахисників. До цієї ж категорії належать Латвія, Ірак, Уганда, Руанда, Індонезія, Афганістан, Пакистан, Індія, М’янма. У документі згадується про зниклого безвісти у 2010 році журналіста Василя Кліментьєва, про переслідування і напади на правозахисників Руслана Забілого, Андрія Федосова, Андрія Бондаренка та Дмитра Гройсмана.

Щодо останнього, то у Західній Європі та США скандальна історія спершу із обшуком у його квартирі, здійсненим на підставі постанови Ленінського районного суду Вінниці, а потім із висуненням йому обвинувачень, викликала масу критичних висловлювань. Що не дивно, адже приводом для цього став відеоролік, взятий Дмитром Гросманом на українському сервері відеоновин та викладений у своєму ЖЖ (живому журналі). Через цю, здавалося б, незначну дрібницю правоохоронцями, в яких на розслідуванні перебувають сотні нерозкритих вбивств, зґвалтувань та пограбувань, були проведені серйозні слідчі дії: обшуки, вилучення речових доказів, допити. У результаті, кримінальна справа проти Дмитра Гройсмана, якого звинувачують у розповсюджені порнографії (ч.2 ст. 301 Кримінального кодексу України), зараз слухається у суді. Він пов’язує такі дії міліції зі своєю роботою із захисту біженців, оскільки у цій сфері крутяться надто великі гроші, та жертв катувань.

Суд у цій справі триває до сьогодні і є яскравим свідченням тиску правоохоронців на відомого правозахисника, через активну діяльність якого були позбавлені посад багато високих чинів у міліції та пенітенціарній службі. Якщо ж Дмитру Гройсману таки буде винесено обвинувальний вирок, то ця справа може стати дуже небезпечним прецедентом, який дозволить правоохоронцям та владі кидати українських правозахисників за ґрати.

Група ризику

Про наявність такої проблеми нещодавно сповістили і результати експертного опитування "Правозахисна діяльність в Україні: проблеми та перспективи", проведеного з 10 по 24 листопада Українським соціологічним форумом. Прогнозуючи основні тенденції її розвитку в сучасній Україні, більшість експертів (депутати Верховної Ради України, громадські та політичні діячі, судді, службовці, адвокати, журналісти, правоохоронці, підприємці) зійшлися на думці, що влада намагатиметься дискредитувати правозахисників і тиснути на них. Крім того, більшість з них зазначила, що правозахисна діяльність в Україні супроводжуватиметься гучними скандалами. Виходячи з цього, у групі ризику можуть опинитися найвпливовіші правозахисники, якими, за результатами даного соцопитування, стали Едуард Багіров, Євген Захаров, Семен Глузман, Дмитро Гройсман, Володимир Яворський, Андрій Сухоруков, Володимир Чемерис, Ігор Данілов, Василь Овсієнко та Ольга Цуканова.

Щоправда, експерти, які брали участь у цьому опитуванні, загалом негативно оцінили поточну діяльність правозахисних організацій в Україні. Більшість з них зазначила, що вона "може активізуватися лише на фоні резонансного порушення прав" і "орієнтована на позицію конкретних правозахисників". Коментуючи такі результати дослідження, голова правління Міжнародного товариства прав людини (Українська секція) Андрій Сухоруков, який також виступав як експерт, зазначив, що правозахисний рух лише тоді буде успішним, коли він внутрішньо переформується для того, щоби бути цікавим. "Тепер уся справа в інформаційній конкуренції: хто краще й ефектніше запропонує ідею, яка буде корисною для держави, для суспільства. А сидіти нахлібником у грантодавача і просто щось час від часу виконувати — це нікому не цікаво", — вважає він.

Зі свого боку народний депутат України з фракції "НУ-НС" Володимир Ар’єв вважає, що правозахисний рух в Україні, в тому вигляді, в якому є сьогодні, не зовсім відповідає потребам суспільства. "На жаль, іноді його представники займаються справами й надають людям допомогу лише за умови, що їм за це заплатять. Такі випадки дійсно є. До мене неодноразово зверталися люди, які говорили, що правозахисники від них вимагали гроші. Справа не в тому, що я хочу в чомусь їх звинуватити. Будь-яка організація повинна на щось існувати. Держава їм грошей не дає. А якщо даватиме, то вони відразу сядуть на короткий політичний повідець і не зможуть виконувати свої функції", — додав він.

У свою чергу народний депутат України від Партії регіонів Вадим Колесніченко переконаний, що правозахисна діяльність є ключовою для створення й функціонування інституту громадянського суспільства в Україні. Без них, по суті, неможливе становлення демократичної, правової, соціальної держави. Але при цьому він зазначив, що дуже важливо чітко і уважно аналізувати їхню роботу, оскільки іноді зустрічаються елементи маніпуляції громадською думкою, втручання у внутрішні справи тієї чи іншої держави недалекоглядними або не дуже порядними громадянами, які використовують свій статус або отримані гранти, але їхні дії не спрямовані на демократизацію.

Нездійсненні мрії

Щодо форм фінансування правозахисних організацій в України експерти, які брали участь у соцопитуванні, зазначили, що значною проблемою для подібного роду діяльності в Україні є відсутність надання коштів з боку держави. При цьому грошову підтримку українських правозахисників з боку закордонних грантових програм експерти оцінюють "позитивно" чи "скоріш позитивно". Так, Володимир Ар’єв упевнений, що, якби міжнародні грантодавці надавали більше допомоги тим, хто займається реальними справами, то правозахисна діяльність була б ефективніша, правозахисники мали б можливість допомагати багатьом людям, які цього дійсно потребують.

На останок зазначимо, що, за результатами опитування, формуванню ефективної системи правозахисту в Україні перешкоджають насамперед низький рівень правової свідомості населення, історичний характер взаємовідносин між владою та індивідом, а також соціально-економічні проблеми. На думку учасників опитування, в Україні найчастіше порушуються громадянські та особисті права, права ув’язнених, соціальні, політичні та економічні права. Але найефективнішими засобами правозахисту залишаються ЗМІ, у першу чергу інтернет-видання та телебачення. Тому не дивно, що більшість впливових правозахисників відкривають свої сайти, на яких розміщують усю інформацію про свою діяльність. Через що неодноразово ставали жертвами "хакерських" атак, тож, навчені гірким досвідом, не реєструють свої інтернет-сторінки в Україні, а звертаються за такими послугами до закордонних компаній, зокрема, у США, Канаді, Австралії та Західній Європі. У цих країнах, крім технічних гарантій, забезпечується повна свобода дій правозахисників. До них, за інформацією Міжнародної федерації з прав людини, також належать Нігер та ЮАР. А от українцям про таке залишається лише мріяти…

Цікавий факт

Загальновизнаним символом міжнародного руху за права людини з кінця вересня 2011 року стало поєднання блакитного силуету руки із силуетом птаха. "Free as a man" — так називається логотип сербського дизайнера з графіки Предраґа Штакіча. Його проект отримав підтримку на всесвітньому конкурсі логотипів прав людини, який у травні 2011 року в Берліні відкрив федеральний міністр закордонних справ Німеччини Ґідо Вестервелле. Новий логотип відібрано із близько 15 тис. 300 пропозицій з понад 190 країн, а його символічна сила особливо потрібна якраз 10 грудня, адже цей день Організація Об’єднаних Націй оголосила Міжнародним днем прав людини. У такий спосіб світова спільнота щороку згадує ухвалення Генеральною асамблеєю ООН Загальної декларації прав людини 1948 року. За традицією, 10 грудня в Осло вручається також Нобелівська премія миру, яка цього року була присуджена єменській журналістці Таваккуль Карман, ліберійському президенту Еллен Джонсон-Серліф та ліберійській правозахисниці Леймі Гбові. Усі троє обстоювали у своїх країнах демократію і права жінок.

Закордонний заклик

Нещодавно 45 європейських правозахисних організацій закликали владу України зупинити переслідування і тиск на правозахисників, журналістів та дослідників. Про це йдеться у відкритому листі до Президента України Віктора Януковича. "Ми, організації, що підписали це звернення, глибоко стурбовані збільшенням тиску на правозахисників, журналістів та дослідників в Україні та закликаємо українську владу поважати свої міжнародні зобов’язані у сфері прав людини", — заявляють правозахисники. Вони закликали українську владу дотримуватися усіх положень Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, учасниками яких є Україна, зокрема, поважати і забезпечувати свободу мирних зібрань та свободу вираження поглядів. Також правозахисники вимагають виконувати всі положення Декларації ООН щодо прав та обов’язків осіб, груп та органів суспільства, що покликані захищати і допомагати у реалізації загальновизнаних прав людини та основоположних свобод. Крім того, вони просять владу разом з громадськими організаціями, представниками міжнародних неурядових організацій та іншими зацікавленими сторонами обговорити і схвалити конкретну концепцію заходів щодо виконання нашою країною своїх міжнародних зобов’язань, особливо ухвалених щодо України рекомендацій під час Універсального періодичного огляду в Раді ООН з прав людини, а також рекомендацій, що надаються спеціальними конвенційними органами ООН.

Олександра ТИМОЩУК | Юридичний вісник України №51, 24-30 грудня 2011

  Версія для друку

  Лінк на e-mail