| Громадські організації | |
Благодійні організації | |
Профспілки | |
Релігійні організації | |
Господарські асоціації | |
Органи студентського самоврядування |
.jpg)
На сьогоднішній день в Україні закріплено кілька сотень різних пільг для різних верств населення. Пільги та різного роду компенсації надаються у безготівковій формі шляхом зменшення розміру плати або звільнення від плати за певні послуги. Витрати житлово-комунальних підприємств, підприємств транспорту тощо, які надають такі послуги, відшкодовуються за рахунок державного бюджету України.
Діюча система пільг не забезпечує надання допомоги виключно бідним верствам населення, а часто сприяє збільшенню доходів людей, які такої допомоги не потребують (особливо це стосується тих, хто отримує пільги за професійною ознакою). Ефективною і справедливою може бути лише адресна система захисту малозабезпечених верств населення.
Відсутність системного нормативно-правового регулювання зумовлює виникнення суперечностей під час практичної реалізації надання субсидій та пільг.
Сьогоднішній уряд взяв курс на реформування системи пільг та привілеїв в Україні, зменшення пільг та доплат. Навіть введено мораторій на встановлення нових пільг, проте положення про це містяться в Стратегії упорядкування системи надання пільг окремим категоріям громадян до 2012 року, що затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України, а закони, які відповідно приймаються Верховною Радою України, мають вищу юридичну силу за Стратегію як акт органу виконавчої влади.
Тому і надалі у Верховній Раді України реєструється багато законопроектів, які передбачають нові пільги та доплати для різних категорій осіб. Так впродовж 2009-2010 років було зареєстровано більше 20 законопроектів, які стосувались надання додаткових пільг чи доплат. Однак практично всі вони не пройшли розгляду в комітетах Верховної Ради України. Нижче наводимо огляд законопроектів, які стосуються встановлення нових пільг та компенсацій.
Проект Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (щодо пільг для підприємств громадських організацій інвалідів та їх працівників)» (№ 7354 від 11.11.2010 р.). 8 липня 2010 року Верховною Радою України було прийнято Закон №2464-VI «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності з 1 січня 2011 року.
Цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Для соціальної підтримки інвалідів даний закон закріплює деякі пільги при нарахуванні єдиного соціального внеску для працівників-інвалідів та роботодавців, в яких вони працюють.
Ці пільги надаються підприємствам УТОГ та УТОС та їх працівникам.
Однак в Україні налічується понад 5 тисяч громадських організацій, які зосереджують свою діяльність на проблемах інвалідів.
Доцільним вбачається наділити підприємства об’єднань інвалідів рівними правами.
Також потребує вдосконалення норма, якою підприємствам громадських організацій інвалідів, де працює більше 25% інвалідів, надається право на зменшений коефіцієнт нарахування єдиного соціального внеску на працюючих інвалідів. Разом з тим, для інших (здорових) працівників таких підприємств розмір внеску обраховується за загальним правилом.
Така диспропорція ставить підприємства громадських організацій інвалідів в такі умови, що вигідніше стане звільнити працівників, з яких сплачуються внески на загальних підставах (здорових людей).
Тому вбачається доцільним зрівняти ставку внеску для всіх працівників підприємств та організацій громадських організацій інвалідів.
Отже, даним законопроектом запропоновано внести зміни до Закону України “Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”. Суть цих змін - поширення пільг, встановлених цим Законом для інвалідів, які працюють на підприємствах УТОГ та УТОС, на інвалідів, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях будь-яких громадських організацій інвалідів. Крім цього, запропонована зміна до статті 8 частини 14 зазначеного Закону передбачає зменшену ставку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (5,5 відсотка) не лише для інвалідів, а й для всіх працюючих осіб за певних умов, що визначені в цій статті, а саме: якщо кількість інвалідів становить не менш як 50 відсотків загальної чисельності працюючих, а фонд оплати праці таких інвалідів становить не менш як 25 відсотків суми витрат на оплату праці.
Проект Закону України «Про внесення зміни до статті 36 Закону України «Про автомобільний транспорт» щодо звільнення від сплати обов'язкових послуг автостанцій» (№ 7465 від 14.12.2010 р.)». Прийняття даного законопроекту обумовлено необхідністю вдосконалення законодавства у сфері соціального захисту тих категорій населення, які відповідно до законодавства мають право на безкоштовний проїзд автомобільним транспортом.
При оформленні безкоштовного проїзду ветеранів війни, інших пільгових категорій населення автотранспортом загального користування в більшості регіонів України стягуються автостанційні, інші види зборів, з’являються нові види додаткових зборів, що викликає зрозуміле незадоволення пасажирів. При цьому, як аргумент наводиться ст.36 Закону України «Про автомобільний транспорт» про надання обов’язкових платних послуг автостанцій, від яких не звільняються пільговики.
Даний проект передбачає доповнити положення Закону України «Про автомобільний транспорт» нормою, що звільняє пасажирів, які відповідно до законодавства мають право на безкоштовний проїзд автомобільним транспортом, від сплати обов’язкових послуг автостанцій. Він розроблений у зв’язку з тим, що «при оформленні безкоштовного проїзду ветеранів війни, інших пільгових категорій населення автотранспортом загального користування в більшості регіонів України стягуються автостанційні, інші види зборів, з’являються нові види додаткових зборів, що викликає зрозуміле незадоволення пасажирів». Автостанційний збір, що стягується за отримання обов’язкових послуг автостанцій, згідно частини четвертої статті 36 Закону входить до вартості проїзного квитка, а відповідно до частини другої статті 39 Закону документом для перевезення пасажира є «квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка)». Таким чином, оскільки Закон для пільгового проїзду не передбачає придбання квитка, до вартості якого входить автостанційний збір, це в окремих випадках призводить до звуженої інтерпретації обсягу передбаченого законодавством права на безкоштовний проїзд автомобільним транспортом.
Прийняття Закону України "Про внесення зміни до статті 36 Закону України «Про автомобільний транспорт» дозволить законодавчо врегулювати питання відміни стягнення автостанційного збору при оформленні безкоштовного проїзду пасажирам, які відповідно до законодавства мають право на безкоштовний проїзд автотранспортом загального користування та сприятиме покращенню якості життя пільгових верств населення.
Законопроект про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо унеможливлення звільнення інвалідів при скороченні чисельності чи штату працівників) передбачає внесення до Кодексу законів про працю України змін такого характеру: “Не допускається звільнення інвалідів з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.” В пояснювальній записці до даного законопроекту зазначено, що він забезпечить виконання державою обов'язку, щодо створення умов для задоволення потреб інвалідів у посильній трудовій діяльності при скороченні чисельності чи штату працівників.
Проект внесення змін до статті 4 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” передбачає розширити коло осіб, яким пропонується надавати пільги щодо податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Зокрема, зазначені податкові пільги надаватимуться фізичним особам з числа інвалідів, та окремим юридичним особам - громадським організаціям інвалідів, санаторним закладам та реабілітаційним центрам громадських організацій інвалідів, а також підприємствам, які засновані громадськими організаціями інвалідів. При цьому, з метою виключення можливих зловживань та ухилення від сплати податку, пільга щодо звільнення від оподаткування фізичних осіб поширюватиметься лише на інвалідів, які перебувають (перебували) на обліку в органах праці та соціального захисту населення для забезпечення їх автомобілем, а пільга вищезгаданим юридичним особам надаватиметься лише стосовно автомобілів, призначених для перевезення не менше 10 осіб, включаючи водія (код 8702) та легкових автомобілів (код 8703) незалежно від об'єму циліндрів двигуна, якi використовуються для перевезення інвалідів. В пояснювальній записці зазначено, що впровадження даного проекту призведе до підвищення рівня соціальної захищеності інвалідів в умовах фінансово-економічної кризи та покращить функціональну спроможність громадських організацій інвалідів, їх санаторних закладів та будинків відпочинку, реабілітаційних центрів, підприємств, заснованих громадськими організаціями інвалідів, а також благодійних організацій, що надають реальну підтримку особам з суттєвими вадами здоров’я.
Ще одним законопроектом пропонується надати учасниками бойових дій податкову соціальну пільгу, яка враховується при нарахуванні податку з доходів фізичних осіб. Зокрема, платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу на суму податкової соціальної пільги у розмірі 150 відсотків суми пільги, визначеної за правилами підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.
Таких подібних законопроектів безліч. Основна їх частина не проходить дальше ніж розгляд на рівні комітету, однак як бачимо тенденція до встановлення все нових і нових пільг, допомог, доплат не знижується. А законопроектів, які б передбачали систематизацію та якимось чином корегування вже існуючої системи пільг та привілеїв одиниці.
Проект Закону України «Про реабілітацію осіб потерпілих від політичних репресій та державну допомогу реабілітованим». Одним із перших законодавчих актів Верховної Ради України 1-ого скликання був „Закон про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні”, прийнятий ще у квітні 1991 р., тобто до проголошення Незалежності України. Відтоді минуло 20 років. Практика застосування Закону показала, що він не зміг охопити всі реалії і суспільні стосунки, які були викликані різноманітними формами репресій, що чинилися тоталітарним сталінським режимом. Закон приймався ще за часів Радянського Союзу та в умовах так званої соціалістичної економіки. Незалежна держава, демократичний устрій та нова ринкова економіка дозволяють і повинні з інших позицій оцінити період репресій і саме явище „репресії” та ті фізичні і моральні страждання, яких зазнали необгрунтовано репресовані громадяни СРСР. Нині виникла необхідність підготовки і прийняття нової редакції згаданого закону.
Законопроект “Про реабілітацію жертв політичних репресій та державну допомогу реабілітованим” має на меті врахувати практику застосування нині чинного Закону України „Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні”, прийнятого у квітні 1991 р., відбити нове ставлення суспільства до людей, що безневинно зазнали переслідувань, тортур, знущань і образ та провели частину свого життя в неволі чи далеко від рідної землі. Нова редакція закону повинна диференційовано і з врахуванням нинішніх можливостей підійти до проблеми державної допомоги реабілітованим громадянам. Нова редакція закону мусить остаточно врегулювати суспільні відносини, пов’язані з поновленням особистих, соціальних та політичних прав і свобод громадян, які стали жертвами свавілля і беззаконня, і більшість яких уже перебуває у похилому віці.
Законопроект пропонується прийняти з метою завершення процесу відновлення історичної справедливості в сенсі оцінки злочинної діяльності тоталітарного режиму і натхненників репресивних методів керівництва. Законопроект вперше надає визначення основних термінів, що стосуються доволі складної сфери суспільних відносин, таких як реабілітація, депортація, жертва репресій, малолітній в’язень, особи, переслідувані за правозахисну діяльність. Важливою характеристикою законопроекту є розширення кола реабілітованих завдяки зарахуванню до жертв репресій переміщених за межі СРСР, малолітніх в’язнів, людей творчої праці, що постраждали від режиму через позбавлення роботи тощо. З іншого боку, законопроект докладніше та більш диференційовано підходить до проблеми державної допомоги реабілітованим. Адже є різниця, чи була людина позбавлена волі на один-три роки, чи на десять років. Законопроект пропонує різні підходи до різних категорій реабілітованих, зокрема враховується нинішній соціальний стан реабілітованого та реальні умови його життя і забезпечення.
Застосування положень закону передбачає додаткові фінансові витрат за рахунок Державного бюджету і передбачатиме, очевидно, виокремлення спеціальної позиції („рядка”) в тексті бюджету. За орієнтовними оцінками Всеукраїнського Товариства політв’язнів і репресованих в Україні є біля 17000 колишніх політв’язнів і близько 80 000 так званих спецпоселенців, тобто депортованих. Державна допомога стосуватиметься далеко не всіх реабілітованих, кількість яких з кожним роком різко зменшується. За даними Мінфіну у поточному році на виплату добавок до пенсій реабілітованим витрачається 28,1 млн. гривень. З точки зору морального очищення суспільства від багатьох гріхів, без чого успішний розвиток українського суспільства не став можливим, розгляд бюджету слід починати саме з виконання цього Закону.
Відповідно до даного законопроекту передбачено, встановити для осіб, які зазнали репресій у вигляді позбавлення волі або примусового поміщення у лікувальні заклади і згодом реабілітовані, перебували під вартою з політичних мотивів і кримінальні справи проти яких були зупинені, грошову компенсацію у вигляді державної допомоги.
а) Компенсація у вигляді державної допомоги до пенсій надається у вигляді щомісячних надбавок до пенсій особам - жертвам репресій, за умови, що сукупний доход особи не перевищує чотирьох місячних прожиткових мінімумів для працездатних та в межах цієї суми:
- особам, які були ув’язнені на строк до 5 років - у розмірі 100% прожиткового мінімуму для працездатних;
- особам які були ув’язнені на строк від 5 до 10 років - у розмірі 150% прожиткового мінімуму для працездатних;
- особам, які були ув’язнені на строк понад 10 років - у розмірі 200% прожиткового мінімуму для працездатних;
б) Щорічна разова допомога надається:
- особам, яких було ув'язнено на строк до 5 років - у розмірі одного місячного прожиткового мінімуму для працездатних;
- особам, яких було ув'язнено на строк від 5 до 10 років - у розмірі двох місячних прожиткових мінімумів для працездатних;
- особам, яких було ув'язнено на строк понад 10 років -- у розмірі трьох місячних прожиткових мінімумів для працездатних.
в) Особам, які були заслані або вислані за межі України, надається надбавка до пенсії в розмірі 50% місячного прожиткового мінімуму для працездатних, якщо сукупний дохід на кожного члена сім'ї репресованого не перевищує розміру двох прожиткових мінімумів для працездатних.
г) Дітям політв'язнів, обоє батьків яких були репресовані, а також дітям, у яких один з репресованих батьків загинув (був розстріляний або загинув під час позбавлення волі) і сукупний доход яких не перевищує 2 прожиткових мінімумів для працездатних, передбачити надбавку до пенсії в розмірі 50% місячного прожиткового мінімуму для працездатних.
д) Діти політв'язнів мають право на безоплатне навчання у вищих навчальних закладах (включно з післядипломною та другою освітою), право на безоплатну реєстрацію індивідуальної підприємницької діяльності, безоплатну приватизацію земельних ділянок та паїв, звільнення від сплати державного мита при зверненні до суду, нотаріату та здійсненні правочинів у випадку неналежних житлових умов, право на одержання безвідсоткової позики на придбання житла та індивідуальне будівництво.
е) Порядок виплати компенсації-допомоги поширюється на осіб, репресованих за межами України, але які постійно проживають в Україні, або є резидентами. Нарахування і виплата компенсації цим особам провадиться на підставі документів про реабілітацію та про час перебування у місцях позбавлення волі, виданих у державах - колишніх республіках СРСР, державними органами колишнього Союзу РСР або встановлених в судовому порядку..
є) Вилучені будівлі за наявності відповідних документів, що підтверджують факт конфіскації та право власності реабілітованого або його спадкоємців першої черги, повертаються їм натурою або компенсуються у грошовій формі за ринковими цінами на момент повернення.
ж) Якщо потерпіла від політичних репресій особа перебувала разом з батьками або одним із них у місцях позбавлення волі, в засланні, висланні чи на спецпоселенні та є інвалідом або пенсіонером, їй надається також право на:
- одержання пільгових путівок для санаторно-курортного лікування та відпочинку;
- безплатний проїзд всіма видами міського пасажирського транспорту (крім таксі) та на автомобільному транспорті загального користування (за винятком таксі) в сільській місцевості в межах адміністративного району;
- зниження оплати жилої площі та комунальних послуг на 50 процентів у межах норм, передбачених чинним законодавством;
- позачергове надання медичної допомоги і 50-процентне зниження вартості ліків за рецептом;
- першочергове встановлення телефону.
Потерпілій від політичних репресій особі надається право на:
- зниження оплати жилої площі та комунальних послуг на 25 процентів у межах норм, передбачених чинним законодавством;
- першочергове надання медичної допомоги і 25-процентне зниження вартості ліків за рецептом;
- першочергове встановлення телефону”.
з) У випадку перебування вилучених внаслідок політичних репресій будівель у приватній власності фізичних осіб або зайнятті закладами соціальної сфери реабілітованому чи його спадкоємцям першої черги відшкодовується проіндексована вартість будівель згідно з довідками-характеристиками бюро технічної інвентаризації та інших компетентних установ, але не більше суми 250 мінімальних прожиткових мінімумів для працездатних. У таких самих розмірах компенсується вартість будівель, що не збереглися. З цієї суми відраховуються суми, виплачені за Законом від 17 квітня 1991 року, якщо така виплата відбулася.
Відшкодування вартості вилучених будівель здійснюється після подання реабілітованим або його спадкоємцями документів, що підтверджують поновлення їх майнових прав, причому одноразово сплачується не менше чверті нарахованої суми. У випадку смерті реабілітованого після прийняття відповідного рішення про повернення будівель, відшкодування їх вартості або виплата грошових компенсацій здійснюється його спадкоємцям першої черги.
Не підлягають поверненню (компенсації) будівлі, що були націоналізовані на підставі відповідних нормативних актів.
Порядок повернення будівель або відшкодування їх вартості реабілітованим здійснюється безоплатно і регулюється Положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
и) Реабілітовані особи та їхні нащадки першої черги мають право на першочергове виділення їм земельних ділянок, передбачених законодавством України, під забудову та ведення підсобного господарства в тих населених пунктах, де у зв'язку з політичною репресією у них були вилучені земельні ділянки або за місцем їх постійною проживання, зокрема в приміській зоні.
і) Реабілітовані особи поновлюються в авторських правах. Успадкування цих прав здійснюється згідно з чинним законодавством України.
й) Розмір прожиткового мінімуму для працездатних та мінімальної пенсії на час нарахування допомоги і компенсації за цією статтею обчислюється з сум, встановлених на час їх нарахування.
Проект Постанови Верховної Ради України «Про систему соціальної підтримки населення (субсидії та пільги)». Відповідно до проекту даної постанови Верховна рада доручає Кабінету Міністрів України подати до 15 жовтня 2010 року на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про соціальну підтримку населення України (субсидії та пільги)».
У проекті Закону України «Про соціальну підтримку населення України (субсидії та пільги)» передбачити:
визначення поняття субсидій і встановлення сфери їх застосування, з метою покриття життєво необхідного мінімуму найменш захищеним верствам населення;
об'єднання всіх видів соціальної допомоги (у тому числі пільг) в єдину систему соціального захисту, що діятиме переважно на принципах адресності та з урахуванням доходів одержувачів допомоги;
інтеграцію програми пільг на оплату житлово-комунальних послуг з програмою житлових субсидій;
створення єдиної бази усіх видів соціальної підтримки, єдиного інформаційного середовища для органів праці й соціального захисту населення, Пенсійного фонду, Державної податкової адміністрації;
створення єдиної мережі соціальних служб на базі Міністерства праці й соціальної політики для комплексного надання населенню соціальних послуг;
передбачити порядок використання бюджетних коштів, що спрямовуються на виплату субсидій та пільг;
запровадження непрямих методів оцінювання доходів громадян, які претендують на одержання соціальної підтримки;
запровадження системи моніторингу і аудиту соціальної підтримки на постійній основі.
Законопроект має на меті створення єдиної, прозорої системи надання субсидій та пільг і впорядкування обігу бюджетних коштів при їх фінансуванні із державного бюджету України.
В цілому законопроект направлений на врегулювання на законодавчому рівні порядку отримання субсидій та приведення в єдину систему надання громадянам пільг і субсидій, а також впорядкування використання бюджетних коштів, що спрямовуються на ці виплати.
Разом з тим, Міністерство фінансів та Міністерство праці та соціальної політики України в своїх висновках звертають увагу на те, що законопроект повторює комплекс заходів, передбачених Програмою економічних реформ на 2010 – 2014 роки “Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна влада”, схваленою 2 червня 2010р. на засіданні Комітету з економічних реформ, утвореного згідно з Указом Президента України від 26 лютого 2010 р. N 273, зокрема, в частині запровадження непрямих методів визначення доходів громадян, розроблення системи моніторингу і аудиту видів соціальної підтримки, створення єдиної мережі соціальних служб, інтеграції системи пільг у систему житлових субсидій тощо.
Автору законопроекту слід було б розмежувати поняття “пільги” та “гарантії”, як того вимагає Конституційний Суд України. Рішенням КСУ від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 визнано, що “пільги”, передбачені законами України для військовослужбовців та членів їх сімей, є не пільгами, а гарантіями та іншими засобами забезпечення професійної діяльності окремих категорій громадян, ефективного функціонування відповідних органів.
Такої думки притримується і Міністерство оборони України та не підтримує зазначений проект Постанови, оскільки військовослужбовцям надаються визначені діючим законодавством пільги у зв’язку з особливим характером військової служби, яка пов’язана із захистом Вітчизни.
В свою чергу, Міністерство внутрішніх справ України звертає увагу на те, що працівники міліції можуть залишитися без специфічного соціального захисту та державних гарантій, зокрема пільг при розподілі житла, установленні квартирних телефонів, влаштуванні дітей в дошкільні заклади, оплаті житлово-комунальних послуг, одержанні кредитів на індивідуальне та кооперативне будівництво в розстрочку.
Проект Постанови Верховної Ради України «Про створення відкритого реєстру громадян, що користуються правом на використання соціальних пільг». Відповідно до даного проекту передбачено доручити Кабінету Міністрів України створити відкритий реєстр громадян, що користуються правом на використання соціальних пільг; передбачити в реєстрі наступні пункти: Прізвище, ім’я, по-батькові громадянина, ідентифікаційний код, місце офіційної реєстрації, види соціальних пільг, що отримує особа, їх грошовий еквівалент по кожному з видів пільг та підстави для їх отримання (дата, номер та назви документів, якими ці пільги встановлені, події та їх час, що були підставою для надання соціальних пільг). Розмістити реєстр громадян, що користуються правом на використання соціальних пільг на офіційному Інтернет-сайті Міністерства праці та соціальної політики України. Забезпечити своєчасне подання матеріалів для наповнення та постійного оновлення реєстру на Інтернет-сайті згідно затвердженого Порядку.
Проект Постанови спрямований на вдосконалення та прозорість регулювання відносин держава-громадянин. Потреба у розробці відкритого єдиного реєстру громадян, що користуються правом на використання соціальних пільг, виникла в зв’язку з великим суспільним інтересом, розвитком України як демократичної правової держави, громадяни котрої є платниками податку, за чиї кошти і встановлюються державні соціальні пільги для окремих категорій громадян.
Основною ціллю проекту Постанови є відкриття вже існуючих баз даних одержувачів державних соціальних пільг громадянам України в цілому, тому основне завдання яке покладається на Кабінет Міністрів України, впорядкувати існуючі бази даних, відкривши їх для загального громадського ознайомлення.
Проект Закону Країни «Про внесення змін до деяких законів України (щодо скасування пільг при вступі у вищі навчальні заклади)». В Україні діє архаїчна система пільг, встановлених чинним законодавством. Завдяки їй студентом може стати не той, хто має знання, а той, хто користується цими пільгами.
Слово „пільговик” у вступній кампанії 2009 набуло нового емоційно-експресивного забарвлення, на жаль, не позитивного. У минулі роки дискусій навколо пільгових категорій абітурієнтів майже не виникало, хоча таких вступників не було менше. Та вони були не такі активні й амбітні. Цього року пільговики окупували найпрестижніші факультети рейтингових вищих навчальних закладів України, а відмінники зовнішнього незалежного оцінювання та їхні батьки пасуть задніх і б’ють на сполох.
Пільговиком бути вигідно, а фальшиву довідку отримати легше, ніж сертифікат ЗНО з достойними балами. З сьогоднішніх реалій виходить, що вища освіта є видом соціальної допомоги.
Рівний доступ до освіти – європейський лозунг, який проник в український освітній простір після приєднання до Болонської системи й укріпився із запровадженням ЗНО. В наших реаліях рівний доступ дивним чином співіснує з розгалуженою системою пільгових категорій абітурієнтів. Наприклад, у 2009 році до ВНЗ І-ІV рівнів акредитації вступило 4,5 % пільговиків – 12 192 особи. Держава не виграє від того, що за низкою стратегічних спеціальностей (міжнародні відносини, право, лікувальна справа, економіка, журналістика і т.д.) перші курси тотально формуються з абітурієнтів, що набрали „задовільні” 124 бали.
Не проти скасувати соціальні пільги й самі університети. Експерти підмічають негативну тенденцію невтішних навчальних досягнень у студентів-пільговиків, мовляв, “вони стають другосортними, і після першого чи другого семестрів їх відраховують”. Тому прийняття даного проекту Закону України допоможе підняти рівень освіти в країні та запровадить єдину пільгу при вступі у ВНЗ – це знання.
Проектом пропонується скасування пільг поза конкурсного вступу до державних та комунальних вищих навчальних закладів України І-ІV рівня акредитації. Даним законопроектом пропонується скасування пільг для: учасникам бойових дій на території інших держав; чорнобильців; шахтарів, що мають стаж підземної роботи не менш як три роки; діти, батьки яких мають стаж підземної роботи не менш як 15 років; діти шахтарів, які загинули внаслідок нещасного випадку на виробництві; шахтарів-інвалідів I та II групи.
За умови складання вступних іспитів (вступних випробувань) за рівних умов (рівній кількості балів) переважне право на зарахування до вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладів мають діти-інваліди та інваліди І та ІІ груп, яким не протипоказане навчання за обраною спеціальністю. Таким самим правом користуються діти з малозабезпечених сімей, у яких: обидва батьки є інвалідами; один з батьків - інвалід, а інший помер; одинока матір з числа інвалідів; батько – інвалід, який виховує дитину без матері.
Доцільність прийняття даного законопроекту пояснюється тим, що за змістом частини четвертої статті 53 Конституції України "громадяни мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі". Аналогічні положення містяться також в Законах України “Про освіту” (частина третя статті 42) та “Про вищу освіту” (частина перша статті 44). Це означає, що головним критерієм зарахування громадян до вищих навчальних закладів має бути рівень їх знань, а не їхнє етнічне чи соціальне походження, майновий стан, місце проживання та інші ознаки.
Такий підхід повною мірою узгоджується із частинами першою та другою статті 24 Конституції України, відповідно до яких “громадяни мають рівні конституційні права і свободи і є рівними перед законом”, а тому “не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками.
Виходячи з цього, закріплені Конституцією України принципи рівності громадян та конкурсного відбору при вступі до вищих навчальних закладів не повинні порушуватися.
В той же час, Закони України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про основи захищеності інвалідів в Україні" та "Про підвищення престижності шахтарської праці" такі пільги передбачають для деяких категорій громадян, а саме: що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; шахтарів, які мають стаж підземної роботи не менше трьох років; дітей, батьки яких мають стаж підземної роботи не менше 15 років; дітей шахтарів, які загинули внаслідок нещасного випадку на виробництві; шахтарів-інвалідів І та ІІ груп; учасникам бойових дій на території інших держав; дітей-інвалідів та інвалідів першої та другої груп, яким не протипоказане навчання за обраною спеціальністю.
При цьому слід зазначити, що окремі з цих Законів (зокрема, Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"), прийняті до ухвалення Конституції України. Відповідно ж до частини першої її Перехідних положень “закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України”. Відтак, відповідні норми Законів, якими передбачені пільги на поза конкурсний вступ до вищих навчальних закладів, взагалі не повинні були застосовуватися.
Прийняття цього законопроекту у запропонованій редакції може призвести до порушення закріпленої частиною третьою статті 22 Конституції України норми, відповідно до якої “при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод”. Однак, при цьому слід враховувати й те, що наданням пільг одним категоріям громадян (зокрема, на позаконкурсний вступ до вищих навчальних закладів) звужується обсяг прав і свобод інших громадян. Про це засвідчила практика вступу абітурієнтів до вищих навчальних закладів, частина з яких не змогли реалізувати своє конституційне право на освіту.
Разом з тим, виходячи з того, що Україна у статті 1 Конституції України визнана соціальною державою, що передбачає можливість підтримки соціально незахищених громадян, які з певних причин при вступі до вищих навчальних закладів не можуть на рівних конкурувати з іншими абітурієнтами, управління в принципі не виключає можливості встановлення на законодавчому рівні відповідних механізмів, які сприяли б реалізації такими громадянами конституційного права на освіту.
Одним з імовірних шляхів вирішення цього питання могло б стати надання Кабінету Міністрів України на законодавчому рівні права, виходячи із реальних потреб держави, щорічно встановлювати для відповідних категорій соціально незахищених громадян (інвалідів, дітей-сиріт, випускників сільських шкіл тощо) квоти, в межах яких вони могли б конкурувати між собою при вступі до вищих навчальних закладів державної і комунальної форм власності.
Проект Закону України “Про внесення доповнень до Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” (щодо податкових соціальних пільг для учасників бойових дій). У законопроекті пропонується надати учасниками бойових дій податкову соціальну пільгу, яка враховується при нарахуванні податку з доходів фізичних осіб. Зокрема, платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу на суму податкової соціальної пільги у розмірі 150 відсотків суми пільги, визначеної за правилами підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.
Метою даного проект є покращення матеріального забезпечення учасників бойових дій та членів їх сімей. Забезпечення соціальної справедливості стосовно цих осіб. Законодавче забезпечення конституційного права громадян України на достатній життєвий рівень для себе та своєї сім’ї.
Однак слід звернути увагу на те, що відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» для учасників бойових дій встановлено цілу низку пільг, в тому числі: безплатне одержання ліків та лікарських засобів; першочергове безплатне зубопротезування; безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування; 75- процентна знижка плати за користування житлом та комунальними послугами; безоплатний проїзд на транспорті тощо.
Водночас, слід зауважити, що реалізація запропонованої проектом законодавчої пропозиції призведе до зменшення надходжень до місцевих бюджетів. Згідно з вимогами статті 27 Бюджетного кодексу України до проектів законів, набрання чинності якими в поточному чи наступному бюджетних періодах призведе до скорочення доходів бюджету, суб'єктом законодавчої ініціативи додаються пропозиції про видатки, які належить скоротити, або пропозиції про джерела додаткових доходів для покриття збільшення видатків.
Оксана Коваль
Центр громадської адвокатури
Версія для друку
Лінк на e-mail
Голосування
Чи вдавалось Вам подати документи на реєстрацію нової/змін про громадську/благодійну організацію з першого разу звернення до органу реєстрації?
Дайджест
 | № |
Всі дайджести >>> |
Партнери та друзі
Всі права застережені. Передрук матеріалів сайту вітається за умови гіперпосилання на Портал "Юрист НГО" http://www.lawngo.net