25 березня у Києві громадськість обговорювала актуальну для третього сектору тему – «Законодавчі перешкоди створенню та діяльності громадських організацій в Україні». У круглому столі, організованому УНЦПД, взяли участь представники НУО та органів державної влади, експерти законодавства.
Актуальність в роки
3 квітня 2008 року Європейський суд визнав український Закон "Про об’єднання громадян" таким, що порушує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, та недемократичним. Суд постановив, що українське законодавство й практика його застосування обмежує право громадян на об’єднання.
Відповідно до Закону "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Україна має привести Закон "Про об'єднання громадян" та практику його застосування у відповідність до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Євросуду.
Річ у тім, що з травня 2011 р. Україна головуватиме у Комітеті міністрів Ради Європи. Як вона це робитиме, якщо за нею шлейф невиконаних зобов"язань перед РЄ? Зокрема, одним із них є ухвалення закону про ГО. Тому наразі цю тему і варто актуалізувати, аби мати розуміння і широку підтримку в суспільстві.
Думки учасників
Під час заходу експерти зачепили зокрема аналіз судової практики в України щодо оскарження дій та бездіяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, пов’язаних, зокрема, із застосуванням чинного Закону України «Про об’єднання громадян».
Тетяна Яцків, Центр Громадської адвокатури, у своєму виступі, перелічила проблеми, які мають місце у застосуванні цього Закону. Серед них: адміністративна відповідальність за участь чи керування НУО, яка не є легалізованою або якій відмовили у легалізації; труднощі визначення органу легалізації, у тому числі спори між самими органами легалізації; суперечність законодавства та різних процедур легалізації та реєстрації; експертиза документів на суперечність законодавству не обмежена законодавством тощо.
Максим Лациба, керівник програм УНЦПД, відзначив, що всі ці проблеми не відповідають гордому званню: Україна – європейська країна. Це треба змінювати. Один із казусів – біля 50% НУО не потрапили в реєстр неприбуткових організацій, тобто вони не мають пільг і змушені сплачувати всі податки. Також п. Максим вважає, що чим менше законодавства, тим краще. Адже багато законів можуть створити більше суперечностей. В ідеалі, діяльність НУО має бути регламентована у Цивільному кодексі, як це відбувається в розвинених країнах.
Олексій Кляшторний, голова Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність», відзначив, що суть проблеми в тому, що все може виглядати гарно, проте розбиватися об неправову практику. Мінюст може діяти протиправно, навіть при легалізації профспілки. Закон передбачає : орган реєстрації або проводить легалізацію, або запитує додаткові документи. Олексій розповів приклад своєї профспілки, яка подала документи на легалізацію. У відповідь орган юстиції не зробив ні першої, ні другої дії. Натомість організація отримує лист, де написано, що в статуті є невідповідності чинному законодавству. При цьому не вказано конкретно, що саме не відповідає Закону і яким його пунктам.
Учасники круглого столу також обговорили законопроекти «Про громадські організації» №7262 та №7262-1 щодо відповідності європейським стандартам правового статусу неурядових організацій та їх застосування в Україні. На думку організаторів, порівняльний аналіз цих двох законопроектів доводить, що законопроект 7262-1 більшою мірою відповідає європейським стандартам, сформульованим у рішенні Європейського суду та Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи стосовно статусу неурядових організацій у Європі. Більшість положень №7262-1 включає ключові позиції №7262 і враховує особливість різних громадських організацій. Проект №7262 пропонує залишити в законодавстві обмеження території дії громадських організацій. В той же час №7262-1 пропонує надати НУО право діяти на всій території країни незалежно від місця реєстрації. Крім того, проектом №7262-1 пропонується спростити реєстрацію громадських організацій тощо.
Натомість Сергій Лилик, Українська асоціація маркетингу, зауважив, що захід не є паритетним, бо відсутні представники, які розробляли інший так званий альтернативний законопроект. За його словами, опитування фахових організацій (яких?) показує основні проблеми, які їх хвилюють: звуження функцій НУО до представництва інтересів своїх членів, фактично діяльність приватних підприємців; очевидно, що Закон про ГО, який би він хороший не був, не може бути в ізоляції від інших законів, треба ще закон про громадські ради, про фахову саморегуляцію і самоврядування, основи регуляторної політики, новий закон або доопрацювання Податкового кодексу, який би регулював членські внески тощо.
Правозахисник Володимир Яворський, УГСПЛ, вважає, що всі формулювання, що громадська організація може робити все, що не суперечить законодавству – проти принципу свободи об’єднань, а також суперечить міжнародним нормам. За його словами, є чимало моментів в нинішньому Законі, що чітко не відповідають європейським стандартам:
1. Цілі створення організацій. Очевидно, що захист прав своїх членів – дуже обмежує;
2. Форми легалізації. Ми, до прикладу, не можемо створювати НУО, де членами будуть юридичні і фізичні особи;
3. Щодо засновників. Надмірне бажання обмежити створення НУО іноземцями, а також особами без громадянства;
4. Територія діяльності. Не має жодного легітимного права держави обмежувати територію;
5. Види діяльності. Органи влади дозволяють лише те, що передбачено Законом;
6. Має бути якісне законодавство: чіткі умови реєстрації, ліквідації тощо.
Олександр Вінніков, Мережа розвитку європейського права, серед іншого - наголосив на тому, що є потреба мотивувати народних депутатів подумати не тільки про держзакупівлі і декларування доходів, а й про НУО. Уряд намагався врахувати всі інтереси громадськості, але для парламенту вони нагальності не мають. Очевидно, що прийняття Закону – не самоціль. Мало що змінить, врахування того чи іншого аспекту в законодавстві, треба змінювати практику. Але, враховуючи всі ризики, новий Закон все ж таки треба приймати.