| Громадські організації | |
Благодійні організації | |
Профспілки | |
Релігійні організації | |
Господарські асоціації | |
Органи студентського самоврядування |
.jpg)
Верховна Рада України не має бажання скасовувати пільги та привілеї для депутатів та інших високо посадовців. Зокрема, 01.03.2011р. Верховна Рада України не прийняла в першому читанні проект Закону України «Про скасування привілеїв у пенсійному забезпеченні», який передбачав скасування привілеїв у пенсійному забезпеченні, існування яких суперечить положенню частини другої статті 24 Конституції України. А саме у законопроекті було запропоновано, щоб обчислення розмірів пенсій особам, які мають право на отримання пенсій відповідно до законів України “Про державну службу”, “Про Кабінет Міністрів України”, “Про Національний банк України”, “Про дипломатичну службу”, “Про службу в органах місцевого самоврядування”, “Про прокуратуру”, “Про статус народного депутата України”, “Про статус суддів”, “Про судову експертизу”, “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, “Про наукову та науково-технічну діяльність”, Митного кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, проводилося на загальних засадах відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Мотивація авторів законопроекту полягала в тому, що, всупереч конституційному положенню “не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри... або іншими ознаками” в Україні існують привілеї в пенсійному забезпеченні для таких категорій осіб, як народні депутати, державні службовці, представники силових структур, прокурори, судді, журналісти державних та комунальних ЗМІ тощо. Складно не погодитися з цією позицією, оскільки вже впродовж тривалого часу висловлюються пропозиції скасувати пільги за професійною ознакою. Це також декларує і влада, а саме одним із завдань Стратегії упорядкування системи надання пільг окремим категоріям громадян до 2012 року є скорочення переліку категорій отримувачів пільг за професійною ознакою.
Після ухвалення рішень Конституційним Судом України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп, від 18 червня 2007 року № 4-рп, від 22 травня 2008 року № 10-рп (далі – рішення КСУ) про неконституційність положень щодо обмеження розмірів пенсій привілейованим особам, остаточно став зрозумілим той факт, що боротьба проти поділу українців на привілейованих та звичайних пенсіонерів мала би тепер спрямовуватися не у напрямі обмежень несправедливо завищених пенсій привілейованим особам, а у напрямі скасування пенсійних привілеїв, існування яких прямо суперечить частині другій статті 24 Конституції України.
Автори законопроекту звертають увагу на те, що в рішеннях КСУ є лише посилання на частину першу статті 24 Конституції України: “Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом”, і водночас у цих рішеннях КСУ взагалі не згадується положення частини другої цієї ж статті 24 Конституції України: “Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри... або іншими ознаками”.
Свої рішення судді КСУ вибудували по суті на статті 22 Конституції України, яку завжди використовують захисники інтересів привілейованих осіб, коли постає питання про обмеження їхніх “законно”встановлених привілеїв.
Захисники пенсійних привілеїв хочуть усім нав’язати думку про те, що ніхто і ніколи вже не зможе звузити зміст та обсяг існуючих прав і свобод привілейованим українським громадянам, бо це буде порушенням статті 22 Конституції України. Така думка мала би право на існування, якби захисники привілейованих відразу ж зазначали, що обмеження прав не допускається, якщо при їх запровадженні не було порушено статтю 24 Конституції України, яка забороняє встановлення “привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри... або іншими ознаками” (скажімо, за ознакою належності до представників влади: законодавчої, виконавчої, судової тощо).
Якщо цього принципу не дотримуватися, тоді може виникнути така ситуація, коли народні депутати ухвалять, приміром, закон про те, що певні категорії осіб мають право (привілей) безкарно наїжджати своїми автівками на пішоходів або безкарно вбивати, грабувати, ґвалтувати людей. За логікою захисників привілейованих, цей закон вже не можна ні скасувати, ні змінити, оскільки це буде порушенням статті 22 Конституції України. Така логіка захисників привілейованих – це звичайнісіньке правове шахрайство. Оскільки відповідно до статті 24 Конституції України будь-який закон можна скасувати або змінити, якщо цим законом встановлені привілеї не для всіх громадян, а тільки для певної категорії осіб. Тому, на думку авторів законопроекту, насамперед, згідно зі статтею 24 Конституції України, необхідно скасувати привілеї в пенсійному забезпеченні, а вже потім, відповідно до статті 22 Конституції України, не допускати звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів.
Натомість позиція Головного науково-експертного управління ВРУ, яке надала свій висновок щодо цього законопроекту, є цілком іншою. Зокрема, аргументами щодо неможливості прийняття такого закону є те, що ні саму роботу державних службовців, ні систему їх пенсійного забезпечення, визначену в зазначених законах, не можна вважати привілеєм, оскільки вона є невід’ємною складовою частиною їх матеріального та соціально-побутового забезпечення (розділ VII Закону України «Про державну службу»), що відображає їх соціальний статус та має забезпечувати достатні умови для незалежного виконання службових обов'язків, сприяти залученню та укомплектуванню апарату державних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та ініціативну працю (стаття 33 зазначеного Закону).Необхідно також враховувати особливості відповідальної роботи державних службовців, які, зокрема для виконання невідкладної і непередбаченої роботи, зобов'язані за розпорядженням керівника органу, в якому вони працюють, з'являтися на службу у вихідні, святкові та неробочі дні, можуть бути відкликані із щорічної або додаткової відпустки. Водночас, всупереч численним заявам щодо надзвичайно високих заробітних плат і пенсій державних службовців, варто зазначити, що розміри заробітної плати державних службовців регулюється Кабінетом Міністрів України і є досить поміркованими. За офіційною інформацією Держкомстату України, в 2009 р. середньомісячна заробітна плата в розрахунку на одного штатного працівника у сфері державного управління складала 2513 грн., що нижче, ніж у більшості галузей промисловості та значно нижче, ніж в авіаційному транспорті – 5106 грн. та у сфері фінансової діяльності - 4038 гривень. Особливістю пенсійного забезпечення державних службовців є також те, що воно враховує необхідність компенсації втрати їх доходів у зв’язку з обмеженнями, встановленими статтею 16 Закону України «Про державну службу» та статтею 5 Закону України «Про боротьбу с корупцією», що забороняють державним службовцям здійснювати підприємницьку діяльність, безпосередньо чи через посередників або підставних осіб, бути повіреним третіх осіб у справах державного органу, в якому вони працюють, а також виконувати роботу на умовах сумісництва (за деякими винятками) тощо. Заборона здобувати додаткові доходи та невеликі розміри заробітної плати державних службовців фактично не дозволяють їм скористатися можливістю участі у додатковому недержавному пенсійному забезпеченні, накопичувати кошти в фінансових установах на випадок втрати роботи у зв’язку з хворобою, виходом на пенсію за віком тощо, як це можуть здійснити висококваліфіковані фахівці інших галузей економіки. Спеціальні системи пенсійного забезпечення державних службовців існують в більшості країн світу, зокрема, в країнах ЄС, США, Японії, Австралії, Великобританії. Однією з найстаріших систем пенсійного забезпечення державних службовців вважається французька, створена ще у 1790 році, яка розглядає пенсійне забезпечення однією з фундаментальних гарантій державних службовців, елементом їх правового статусу.
Водночас, на нашу думку, така позиція Головного науково-експертного управління ВРУ є однобічною, оскільки законопроект стосувався різних категорій державних службовців та фактично прирівняних до них осіб, зокрема, народних депутатів, службовців Кабінету Міністрів України, Національного Банку України, суддів тощо.
Натомість у мотиваційній частині висновку Головного науково-експертного управління ВРУ йдеться лише про пересічних державних службовців і про неможливість обмеження їх пільг та привілеїв. При цьому немає жодного слова про можливість скасування пільг щодо пенсійного забезпечення народних депутатів чи інших високопосадовців.Погоджуємося, що у пересічного державного службовця не можна просто «забрати» додаткові соціальні гарантії у вигляді певного роду пільг, проте інші категорії високопосадовців можуть обійтися і без тих пільг та привілеїв, які на даний час гарантовані їм законом.
Більше того, вражає те, що майже чотириста депутатів не проголосувала (за цей законопроект проголосувало «ЗА» - 57 осіб), що свідчить в першу чергу про небажання Верховної Ради України обмежувати себе (депутатів) у тих пільгах та привілеях, якими користуються і ще довго користуватимуться народні обранці.
З текстом законопроекту та додатками (пояснювальна записка, висновок Головного науково-експерного управління, результати поіменного голосування) можна ознайомитися за посиланням:
Леонід Тарасенко,
Центр громадської адвокатури
Версія для друку
Лінк на e-mail
Голосування
Чи вдавалось Вам подати документи на реєстрацію нової/змін про громадську/благодійну організацію з першого разу звернення до органу реєстрації?
Дайджест
 | № |
Всі дайджести >>> |
Партнери та друзі
Всі права застережені. Передрук матеріалів сайту вітається за умови гіперпосилання на Портал "Юрист НГО" http://www.lawngo.net