Комітет Міністрів на підставі статті 15 "b" Статуту Ради Європи,
· беручи до уваги, що метою Ради Європи є досягнення більшої єдності між державами-членами і що цієї мети можна досягти шляхом прийняття спільних правил; · усвідомлюючи важливий внесок неурядових організацій (НУО) у розвиток та здійснення демократії і прав людини, зокрема за рахунок сприяння просвіті суспільства, участі в громадському житті та забезпечення прозорості і підзвітності державної влади, і не менш важливий внесок НУО в культурне життя та соціальний добробут демократичних спільнот;

· зважаючи також на неоціненний внесок НУО в досягнення цілей і принципів Статуту Організації Об'єднаних Націй та Статуту Ради Європи;
· враховуючи Декларацію і План дій, прийняті на Третій зустрічі на вищому рівні глав держав та урядів держав-членів Ради Європи (Варшава, 16-17 травня 2005 р.);
· відзначаючи, що внесок НУО відбувається шляхом найрізноманітніших форм діяльності, від слугування засобом комунікації між різними сегментами суспільства та державними органами і до сприяння внесенню змін до законодавства та державної політики, надання допомоги нужденним, розробки технічних і професійних стандартів, моніторингу дотримання чинних зобов'язань відповідно до національного та міжнародного законодавства, надання можливостей для особистої самореалізації і для досягнення, просування та захисту спільних інтересів;
· нагадуючи, що існування багатьох НУО є проявом права їх членів на свободу об'єднання відповідно до Статті 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та додержання принципів демократичного плюралізму країнами, у яких діють НУО;
· враховуючи статтю 5 Європейської соціальної хартії (переглянутої) (ETS No. 163), статті 3, 7 і 8 Рамкової Конвенції про захист національних меншин (ETS No. 157) та статтю 3 Конвенції про участь іноземців у громадському житті на місцевому рівні (ETS No. 144);
· визнаючи, що діяльність НУО передбачає не лише права, але й обов'язки;
· беручи до уваги, що найкращим способом забезпечення доброчесної та відповідальної поведінки НУО є сприяння їх саморегулюванню;
· зважаючи на практику Європейського Суду з прав людини та позицію органів ООН щодо дотримання договорів про права людини;
· враховуючи Декларацію про право та обов’язок окремих осіб, груп та органів суспільства заохочувати і захищати загальновизнані права людини та основні свободи, Резолюцію Генеральної Асамблеї ООН A/RES/53/144;
· базуючись на Фундаментальних принципах щодо статусу неурядових організацій у Європі;
· враховуючи Європейську Конвенцію про визнання правосуб’єктності міжнародних неурядових організацій (ETS No. 124) (надалі – Конвенція No. 124) та бажаність збільшення кількості її договірних сторін
 
Рекомендує державним органам держав-членів:
- керуватися в розробці національного законодавства, державній політиці та практиці мінімальними стандартами, встановленими цією Рекомендацією;
- враховувати ці стандарти під час моніторингу взятих на себе зобов'язань;
- забезпечувати, щоб ця Рекомендація та супровідний Пояснювальний меморандум були перекладені і якомога більше поширені серед НУО та громадськості в цілому, а також парламентарів, відповідних органів державної влади та освітніх закладів, і використані під час навчання державних службовців.
 
І. Загальні принципи
 
1. При застосуванні цієї Рекомендації термін "неурядові організації" включає в себе добровільні самоврядні об'єднання або організації, створені для реалізації некомерційних завдань їхніх засновників або членів. До них не належать політичні партії.
 
2. НУО включають об'єднання або організації, створені як окремими особами (фізичними або юридичними), так і групами таких осіб. Вони можуть мати або не мати членів.
 
3. НУО можуть бути як неформальними об'єднаннями або організаціями, так і об'єднаннями або організаціями, які мають правосуб’єктність.
 
4. НУО можуть бути національними й міжнародними і за складом, і за сферою діяльності.
 
5. НУО повинні мати право на свободу висловлення поглядів та будь-які інші права і свободи, що мають гарантії у міжнародних або регіональних договорах та можуть належати таким організаціям.
 
6. НУО не підлягають управлінню з боку органів державної влади.
 
7. НУО, які мають правосуб’єктність, повинні мати такі ж права, що зазвичай належать іншим юридичним особам, і на них повинні поширюватися такі ж самі обов'язки та санкції у сфері адміністративного, цивільного та кримінального права, що зазвичай застосовуються до таких юридичних осіб.
 
8. Законодавчі та податкові норми, що застосовуються до НУО, повинні заохочувати їх утворення і тривалу діяльність.
 
9. НУО не повинні розподіляти будь-який прибуток, що може виникнути внаслідок їх діяльності, між своїми членами або засновниками, але можуть використовувати цей прибуток для реалізації своїх завдань.
 
10. Дії або бездіяльність суб’єктів владних повноважень, що впливає на НУО, повинні надаватися до адміністративного оскарження та вільного оскарження з боку НУО у незалежному та неупередженому суді з належною юрисдикцією.
 
ІІ. Цілі
 
11. НУО повинні мати можливість вільно здійснювати свої цілі за умови, що і цілі, і засоби їх досягнення відповідають вимогам демократичного суспільства.
 
12. НУО повинні мати можливість вільно здійснювати дослідження, навчання і представництво громадських інтересів з питань, що мають суспільне значення, незалежно від того, чи збігається їх позиція з державною політикою або вимагає змін законодавства.
 
13. НУО повинні мати можливість вільно підтримувати окремого кандидата або політичну партію на виборах чи референдумах за умови, що НУО прозоро декларують мотиви такої підтримки. Будь-яка подібна підтримка повинна також надаватися у рамках законодавства про фінансування виборів і політичних партій.
 
14. НУО повинні мати можливість вільно здійснювати будь-яку законну економічну, господарську або комерційну діяльність для сприяння своїй основній діяльності, без вимагання жодних спеціальних дозволів, проте за умов виконання будь-яких ліцензійних або регуляторних вимог, які зазвичай застосовуються щодо відповідної діяльності.
 
15. НУО повинні мати можливість вільно реалізовувати свої цілі шляхом участі в об'єднаннях, федераціях та конфедераціях НУО як національних, так і міжнародних.
 
ІІІ. Утворення і членство
 
А. Заснування
 
16. Будь-яка особа, як фізична, так і юридична, резидент або нерезидент, або група таких осіб повинна мати можливість вільно заснувати НУО, стосовно ж НУО, яка не має членів, – можливість заснувати її шляхом дарування або спадкування майна.
 
17. Дві або більше особи повинні мати можливість заснувати НУО, яка має членів. Для одержання правосуб’єктності можна вимагати більшої кількості засновників за умови, що встановлена кількість не перешкоджає заснуванню НУО.
 
B. Установчі документи
 
18. НУО, які мають правосуб’єктність, як правило, повинні мати установчі документи, які включають установчий акт або статут, а також, якщо вимагає закон, будь-який інший документ, що визначає умови діяльності організації.
 
19. Установчі документи НУО, що має правосуб'єктність, як правило, встановлюють таке:
a. її найменування;
b. її цілі;
c. її повноваження;
d. вищий керівний орган;
e. періодичність засідань цього органу;
f. процедуру проведення таких засідань;
g. порядок затвердження цим органом фінансових та інших звітів;
h. процедуру внесення змін до статуту та саморозпуску організації або її об'єднання з іншою НУО.
 
20. До складу вищого керівного органу НУО, яка має членів, повинні входити члени організації спільно, і їхня згода має бути обов’язковою для внесення будь-яких змін в установчі документи. Вищий керівний орган інших НУО має визначатися в їх установчих документах.
 
C. Членство
 
21. Жодна особа не може бути примушена до членства в НУО на підставі закону або в будь-який інший спосіб, за винятком об'єднання або організації, утвореної відповідно до закону для регулювання певної професійної діяльності в тих державах, де подібне об'єднання або організація визнається НУО.
 
22. Законодавство не повинно необґрунтовано обмежувати можливість будь-якої особи, фізичної або юридичної, резидента або нерезидента, приєднатися до НУО, яка має членів. Така можливість, з урахуванням заборони несправедливої дискримінації, повинна в першу чергу визначатися установчими документами відповідних НУО.
 
23. Члени НУО повинні мати захист від виключення з лав організації з порушенням її установчих документів.
 
24. Учасники НУО не повинні зазнавати будь-яких санкцій на підставі їх членства в НУО. Це положення не виключає можливості визнання подібного членства несумісним з певною посадою або професійною діяльністю.
 
25. НУО, яка має членів, повинна мати можливість дозволяти особам, які не є членами організації, брати участь у її діяльності.
 
IV. Правосуб’єктність
 
A. Загальні положення
 
26. Правосуб’єктність НУО повинна бути чітко відмежована від правосуб’єктності її членів або засновників.
 
27. НУО, утворена шляхом об'єднання двох або більше НУО, повинна бути наступником прав та зобов'язань таких організацій.
 
B. Набуття правосуб’єктності
 
28. Процедури набуття правосуб'єктності у тих випадках, коли вона не є автоматичним наслідком утворення НУО, повинні бути сформульовані об’єктивно, а їх застосування не повинне залежати від дій, що чиняться на розсуд відповідних державних органів.
 
29. Процедури набуття правосуб’єктності повинні бути загальнодоступними, а відповідні процедури – достатньо простими для розуміння і виконання.
 
30. Окремі особи можуть бути позбавлені права утворювати НУО, яка має правосуб’єктність, на підставі судового вироку правопорушення, що свідчить про їх нездатність утворити таку організацію. Сфера застосування і тривалість позбавлення такого права повинні відповідати принципу пропорційності.
 
31. Заявка про надання правосуб’єктності НУО, яка має членів, повинна включати тільки її установчі документи, адресу та імена (найменування) засновників, керівників, посадових осіб та уповноважених представників. НУО, яка не має членів, також може бути зобов’язана підтвердити доступність майна, необхідного для здійснення її цілей.
 
32. Заявка про надання правосуб’єктності НУО, яка має членів, повинна подаватися тільки на підставі прийняття рішення, що схвалює таку заявку, зборами, на які було запрошено всіх членів такої організації.
 
33. За подання заявки про надання правосуб’єктності НУО може стягуватися плата, але її розмір не повинен встановлюватися на рівні, що перешкоджає поданню заявки.
 
34. У наданні правосуб’єктності може бути відмовлено тільки у випадку, якщо не було надано всі чітко визначені законом документи; найменування явно вводить в оману або недостатньо відрізняється від найменування юридичної особи чи імені фізичної особи, зареєстрованих у відповідній державі; або якщо визначені в установчих документах цілі явно несумісні з вимогами демократичного суспільства.
 
35. Будь-який висновок щодо прийнятності цілей НУО, яка звертається особисто з приводу надання правосуб’єктності, повинен здійснюватися на основі неупередженості та поваги до принципу політичного плюралізму. Висновок не повинен ґрунтуватися на припущеннях.
 
36. Орган, відповідальний за надання правосуб’єктності, повинен приймати рішення незалежно і неупереджено. Такий орган повинен мати достатню кількість працівників належної кваліфікації для виконання своїх функцій.
 
37. Для прийняття рішення про надання правосуб’єктності або відмови в її наданні законом повинен бути встановлений розумний термін.
 
38. Усі рішення повинні доводитися до відома заявника і будь-яка відмова повинна бути викладена письмово із зазначенням підстави і надаватися до оскарження у незалежному і неупередженому суді.
 
39. Рішення про право НУО на отримання податкових та інших пільг повинні прийматися окремо від рішень про надання їй правосуб’єктності і бажано – іншим органом.
 
40. Відомості про надання НУО правосуб'єктності, якщо воно не є автоматичним наслідком утворення НУО, повинні бути загально доступними.
 
41. НУО не повинні бути зобов’язаними періодично підтверджувати свою правосуб’єктність.
 
C. Відокремлені підрозділи; зміни до установчих документів
 
42. НУО не повинна отримувати жодних дозволів на створення відокремлених підрозділів на території країни або (за умови виконання вимог, указаних у пункті 45 цієї Рекомендації) інших держав.
 
43. НУО не повинна одержувати згоду будь-якого органу державної влади на внесення подальших змін до своїх установчих документів, якщо ці зміни не стосуються її найменування і цілей. Надання такого дозволу має відбуватися на підставі таких самих процедур, як і для отримання правосуб'єктності, але у випадку зміни найменування і цілей НУО не повинна утворювати нову організацію. Дозволяється висувати вимогу про повідомлення компетентному державному органові про інші поправки в установчих документах НУО до набрання ними чинності.
 
D. Припинення правосуб’єктності
 
44. Правосуб’єктність НУО може бути припинена на підставі добровільних дій її членів або у випадку, якщо НУО не має членів, її керівних органів, або у випадку банкрутства, тривалої бездіяльності чи скоєння значних правопорушень.
 
E. Іноземні НУО
 
45. Без завдавання шкоди при застосуванні положень Конвенції No. 124 у тих державах, які ратифікували цю Конвенцію, іноземні НУО можуть бути зобов’язані отримати дозвіл на діяльність у країні, резидентами якої вони не є, у спосіб, що відповідає вимогам, указаним у пунктах 28-31 та 33-39 цієї Рекомендації.
 
V. Управління
 
46. Особи, відповідальні за управління НУО, які мають членів, повинні обиратися або призначатися вищим керівним органом або органом, якому вищий керівний орган делегував це повноваження. Посадові особи НУО, які не мають членів, повинні призначатися відповідно до їх установчих документів.
 
47. НУО повинна забезпечити, щоб її органи управління діяли й ухвалювали рішення відповідно до її установчих документів, але в решті питань має право вільно організовувати їх діяльність для здійснення своїх цілей. Зокрема, НУО не повинні одержувати жодних додаткових дозволів від державних органів, щоб змінювати свою внутрішню структуру або правила.
 
48. Призначення, обрання або заміщення посадових осіб, а також, за умови дотримання вимог, указаних у пунктах 22 і 23 цієї Рекомендації, прийняття або виключення членів повинні повністю належати до компетенції НУО. Проте окремі особи можуть бути позбавлені права займати певну посаду в НУО внаслідок вироку суду за правопорушення, що свідчить про нездатність такої особи виконувати відповідні обов’язки. Сфера застосування і тривалість позбавлення такого права повинні відповідати принципу пропорційності.
 
49. НУО не повинна зазнавати будь-яких спеціальних обмежень щодо можливості осіб, які не є громадянами певної країни, бути посадовими особами або працівниками.
 
VI. Збір внесків, право власності і державна підтримка
 
A. Збір внесків
 
50. НУО повинна мати можливість звертатися по внески та отримувати їх – у формі грошових коштів або іншого майна – не лише від органів державної влади своєї країни, але також і від юридичних та фізичних осіб, міжнародних організацій та органів інших держав, за єдиної умови дотримання загальних норм законодавства щодо митних правил, іноземної валюти, протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, а також щодо фінансування виборів та політичних партій.
 
B. Право власності
 
51. НУО, яка має правосуб’єктність, повинна мати доступ до банківських послуг.
 
52. НУО, яка має правосуб'єктність, повинна мати можливість подавати позови про відшкодування будь-яких збитків, завданих її майну.
 
53. НУО, яка має правосуб’єктність, може бути зобов’язана діяти на підставі незалежної оцінки придбання або відчуження будь-яких земельних ділянок, нерухомого майна або інших цінних активів, якщо вона отримує будь-яку державну підтримку.
 
54. НУО, яка має правосуб’єктність, не повинна використовувати майно, придбане за умов звільнення від оподаткування, для цілей, що не звільняється від оподаткування.
 
55. НУО, яка має правосуб’єктність, може використати власне майно для оплати праці працівників, а також відшкодувати обґрунтовані витрати своїх працівників та волонтерів, пов'язані з виконанням дій від імені такої організації.
 
56. НУО, яка має правосуб’єктність, може призначити правонаступника, який отримає майно такої організації у випадку припинення її діяльності, але лише після задоволення вимог кредиторів та донорів щодо повернення дарунків. Проте у випадку, коли наступника не призначено або відповідна НУО отримувала напередодні припинення своєї діяльності державне фінансування чи іншу державну підтримку, вона може бути зобов’язана, щоб її майно було передано або іншій НУО чи юридичній особі, цілі яких найбільше відповідають її цілям, або державі на здійснення відповідних цілей. Крім того, власне держава може бути наступником у тому випадку, коли цілі НУО або засоби задля їх досягнення, використані НУО, визнано за правопорушення.
 
C. Державна підтримка
 
57. НУО повинна отримувати допомогу в здійсненні своїх цілей шляхом державного фінансування та інших форм підтримки, як-от: звільнення від податку на прибуток та інших податків або обов’язкових зборів стосовно доходу НУО від членських внесків, коштів і товарів, отриманих від донорів або державних і міжнародних агентств, інвестиційних доходів, доходів від оренди майна, роялті, господарської діяльності, продажу майна, а також пільг з оподаткування пожертв НУО шляхом виключення їх з податкової бази або надання податкових кредитів.
 
58. Будь-яка форма державної підтримки НУО повинна ґрунтуватися на чітких та об’єктивних критеріях.
 
59. Для прийняття рішень стосовно надання НУО державної підтримки у будь-якій формі необхідно зважати на характер діяльності НУО та бенефіціаріїв такої діяльності.
 
60. Надання державної підтримки може залежати також від належності НУО до певної категорії або режиму, встановленого законом, або конкретної організаційно-правової форми.
 
61. Значні зміни установчих документів або характеру діяльності НУО можуть призвести до зміни або припинення надання будь-якої державної підтримки.
 
VII. Підзвітність
 
A. Прозорість
 
62. НУО, що отримує будь-яку державну підтримку, може бути зобов’язана щороку подавати фінансовий звіт та звіт про свою діяльність до компетентного контрольного органу.
 
63. НУО, що отримує будь-яку державну підтримку, може бути зобов’язана повідомляти про те, яку частину її витрат спрямовано на залучення коштів і на адміністративні витрати.
 
64. Уся звітність повинна складатися з обов’язковим урахуванням прав донорів, одержувачів допомоги і працівників НУО, а також права на захист дозволеної законом конфіденційної інформації.
 
65. НУО, що отримує будь-яку державну підтримку, може бути зобов’язана провести фінансовий аудит організацією або особою, незалежною від її посадових осіб.
 
66. Іноземна НУО повинна виконувати вимоги, вказані у пунктах 62-65 цієї Рекомендації, тільки щодо її діяльності в державі, резидентом якої ця організація не є.
 
B. Нагляд
 
67. Діяльність НУО повинна вважатися законною за відсутності доказів протилежного.
 
68. НУО може бути зобов’язана надавати дані бухгалтерського обліку, звітності і дані про діяльність для перевірки контрольному органу, якщо НУО не виконує вимог щодо звітності або якщо наявні об’єктивні підстави підозрювати її у значних правопорушеннях, що сталися в минулому або готуються.
 
69. НУО не повинна піддаватися обшукам і вилученню майна без об’єктивних підстав для подібних заходів і відповідного судового рішення.
 
70. Жодне стороннє втручання у справи НУО є неприпустимим, якщо не встановлено факту значного порушення вимог законодавства стосовно НУО або якщо відсутні об’єктивні підстави вважати, що таке порушення готується.
 
71. НУО, як правило, повинна мати можливість вимагати зупинення будь-яких адміністративних заходів, ужитих щодо такої організації. Відмова в такому зупиненні має надаватися до негайного оскарження в суді.
 
72. Як правило, належною санкцією до НУО за порушення вимог законодавства стосовно НУО (включно з тими, що стосуються отримання правосуб'єктності) має бути проста вимога виправити порушення та/або накладення адміністративного, цивільного чи кримінального стягнення на таку організацію та/або на окремих осіб, які несуть пряму відповідальність за порушення. Стягнення має базуватися на чинному законодавстві і дотримуватися принципу пропорційності.
 
73. Іноземна НУО повинна виконувати вимоги, вказані у пунктах 68-72 цієї Рекомендації, тільки щодо її діяльності в державі, резидентом якої ця організація не є.
 
74. Припинення діяльності НУО або, у випадку, якщо це іноземна НУО, скасування дозволу на її діяльність повинні відбуватися лише на підставі рішення суду за переконливих доказів наявності підстав, указаних у пунктах 44 і 45 цієї Рекомендації. Таке рішення суду має надаватися до негайного апеляційного оскарження.
 
C. Відповідальність
 
75. Посадові особи, керівники і працівники НУО, які мають правосуб’єктність, не повинні нести особисту відповідальність за її борги, грошові та інші майнові зобов’язання. Проте вони можуть бути притягнуті до відповідальності перед НУО, або третіми особами, або перед ними спільно за неналежне виконання своїх обов’язків або їх невиконання.
 
VIII. Участь у прийнятті рішень
 
76. Урядові та квазіурядові органи всіх рівнів повинні забезпечувати ефективну участь НУО без дискримінації в обговоренні та консультаціях щодо завдань і рішень у сфері державної політики. Така участь повинна забезпечувати свободу висловлювання різноманітних думок, поглядів осіб щодо функціонування суспільства. Сприяння такій участі та співпраці повинно включати належне розкриття публічної інформації або доступ до такої інформації.
 
77. Консультації з НУО мають бути обов’язковими у рамках підготовки проектів законодавчих актів будь-якого рівня, які впливають на статус НУО, їх фінансування або сфери діяльності.

[1] Неофіційний переклад Мережі розвитку європейського права (Україна)

  Версія для друку

  Лінк на e-mail