| Громадські організації | |
Благодійні організації | |
Профспілки | |
Релігійні організації | |
Господарські асоціації | |
Органи студентського самоврядування |
.jpg)
Ірина Веселовська, газета «Агенції журналістських розслідувань» «Інформатор», 08-14.07.2010 р. №26 (95) www.informator.lviv.ua
Якось, блукаючи Інтернетом, натрапила на оголошення інтригуючого змісту: «Продам свою яйцеклітину бездітній парі. Про себе: 31 рік, маю розумну та здорову доньку 12 років. Зовнішні дані: дуже гарна фігура...»
Донедавна ми чули про донорів сперми, а останнім часом запрошення клінік для «екзотичної» донації пропонує чи не кожна рекламна газета. Що це - новий вид медичних послуг? Соціальний подвиг? «Побічний ефект» цивілізації? Аби дізнатися більше, наважуюся на незвичний експеримент - спробую донувати власні дітородні клітини в одній із приватних клінік Львова.
«Ви не відчуєте дискомфорту»
Як переконує реклама, «донором може стати лише молода жінка віком 20-32 років, яка має власних здорових дітей, не курить, не страждає на гінекологічні й інші захворювання». Я нібито підходжу, от тільки дітей не маю... Тому задля «чистоти експерименту» беру в подруги світлину її дворічного синочка і телефоную за першим-ліпшим вказаним у рекламі номером. Відповідає привітний голос реєстраторки. її цікавить мій вік, наявність дітей і чи не годую грудьми. Мене ж - реципієнти. Для мене принципово, щоби ними стали люди з вищою освітою, без садистських нахилів і т. ін. Але мої побоювання викликали чомусь лише іронічну посмішку...
Для отримання детальнішої інформації мене з'єднують із «дівчинкою, яка відповідає за програму донації». «Дівчинку» звуть Юлею. Вона розпитує мене про зріст, вагу, «мою» дитину і... звідки я дізналася про програму донації. (Маркетинг понад усе!) Тому «спихаю» все на рекламу у «маршрутці». Така відповідь помітно втішила працівницю клініки, далі вона з'ясовувала мою домашню адресу. На здоров'я гріх скаржитись, однак вчасно згадую про хронічний тонзиліт і поверхневий гастрит. Такий стан справ начебто задовольняє мою співрозмовницю - і мені нарешті призначають «побачення».
Клініка вражає сервісом. Привітність і швидке реагування налаштовують на конструктив. Тут же, в реєстратурі, пропонують ознайомитися, зі статтею «Програма донації яйцеклітин» - скорочений варіант тексту зі сайту закладу. Опускаюся на м'який диван. Стаття вже знайома, тому читаю швидше, ніж передбачала реєстраторка. Вона чомусь перепитує: «Вам усе зрозуміло? Точно?» Напевно, посмішка свідчила про мою легковажність. А заінтригував ось який нюанс: серед потенційних реципієнток безіменні автори статті називають жінок, які є «носіями серйозних генетичних захворювань, котрі можуть передатися дітям».
На щастя, Юля не змушує чекати. В ординаторській люди в білому розглядають мене кілька хвилин (очевидно, не виглядаю жінкою, якій дуже потрібні гроші). Юля тактовно розпитує про мої мотиви. Зізнаюся - суттєва грошова винагорода, яка зросла до 6800 гривень. Усе, що треба від мене, - десь три місяці часу, щоби пройти обстеження на СНІД, сифіліс, гепатит В і С, гонорею, хламідіоз, цитомегаловірус. Окрім того, мене проконсультують гінеколог, спеціаліст УЗД і психолог. Для картотеки заповнюю спеціальну форму (вся інформація конфіденційна) і надаю дитячу фотографію - вона дозволяє підбирати реципієнтів. Після досліджень ми укладемо договір - і тоді мій цикл синхронізують із циклом реципієнтки. Мені робитимуть уколи (за словами Юлі - тонкою голкою, схожою на ту, якою вводять інсулін). Можна приїжджати у клініку або ж медсестричка навчить виконувати цю процедуру мене, чоловіка чи подругу. Усе включено, нічого не скажеш!
Отець Роман Тереховський, церква Різдва Пресвятої Богородиці: - Церква не толерує донації яйцеклітин на тій самій основі, що й більшість досліджень щодо ембріонів і плодів. Ці методи суперечать єдності шлюбу. Погоджуючись на донацію, людина каже Богові: «Твоя воля для мене нічого не означає!» Тобто це фактичний виклик Творцеві, гріх проти першої заповіді любові, гріх гордині. Навіть у разі, коли використовують яйцеклітину матері, такий вид запліднення є неприйнятним для християн! Свідоме батьківство має бути наслідком емоційної сфери, любові. Через низький рівень приживлення в матці запліднюють відразу декілька яйцеклітин. Однак народиться запланована кількість дітей. Але загибель «решти» рівносильна смерті особи, адже з моменту зачаття ембріон є носієм людської гідності. Метод донації дає життя людині за рахунок життя її братів і сестер. А це вже повноцінне вбивство! Людина не може вирішувати, давати чи не давати життя - це не її компетенція. Життя дає тільки Бог. Своїми діями людина перебирає собі Його функції. Із погляду католицької Церкви, діти мають бути плодом любові, яка уподібнюється любові Божій...
Сама процедура забору яйцеклітин триває близько 10 хвилин. Дозрілі ооцити отримують за допомогою вузької голки, діаметр якої трохи більший від діаметра голки для забору крові з вени. «Ви не відчуєте дискомфорту: анестезіолог зробить внутрівенну анестезію, - заспокоює Юля. - У нас є спеціальна палата. А через сім-десять днів почнеться менструація - і після неї можна відновити статеве життя».
Юля рекомендує подумати. Однак я пропоную того ж дня приступити до досліджень. Але не все так просто: якщо з якихось причин передумаю, я буду змушена відшкодувати клініці вартість проведених аналізів. На цьому Юля особливо наголошує. А послуги тут і справді недешеві. Наприклад, ультразвукова діагностика коштує 150 гривень. Уже через кілька хвилин опиняюся в кабінеті УЗД, де спеціаліст голосно коментує, що кількість фолікулів, які зріють у моїх яєчниках, задовільна для процедури донації. Відтак мені беруть кров із вени для тесту на вищеназвані інфекції.
Через кілька днів маю відвідати психолога та гінеколога, здати ще одну порцію аналізів крові, з’ясувати, чим хворіли прабабці-прадідусі, відкрити поточний рахунок у банку (для перерахунку винагороди), зробити аналіз крові на згортання. Наостанок прошу зразок договору, який доведеться підписувати. Такий мій жест насторожив Юлю, але після запевнень, що хочу скоротити процес підготовки, вона роздруковує необхідні файли.
Дискваліфікація через... «гуманізм»
Візит до психолога видався мені менш принизливим - тут не заглядають у рот і ніс. Наталя виявилася проникливим спеціалістом, тому грати вар’ята стало складніше. Довелося пройти кілька тестів, які дають змогу дослідити швидкість психічних реакцій. Ось, приміром відняти 7 від 100 (я – гуманітарій тому рахувала, особливо не замислюючись), обрати з чотирьох зображень «зайве» - наприклад, серед запропонованих малюнків будильника, наручного й настінного годинників «вилучити» зображення термометра. Вибір слід аргументувати. Якщо спочатку тест видається примітивним, то дедалі складніше стає визначити сам критерій відбору – їх кілька, а відповідь має бути одна. Але це ще нічого. От коли я відразу випалила, що обираю людину серед зображень неживої природи, з реакції психолога зрозуміла, що тест роблю неправильно. Мене закликають подумати, але наполягаю на своєму. І тут же чую вердикт я - гуманістка! Мій спосіб мислення дещо парадоксальний. От тільки незрозуміло, чим це може зашкодити майбутній дитині?
Коли з тестами покінчено, довелося «вилити душу» про те, як мені вдалося суміщати університет і сім'ю. Моя скромна персона явно зацікавила психолога. Плавно ми перейшли до з'ясовування моїх мотивів та емоцій, пов'язаних із донорством. Виявляється, більшість жінок, які проходять через це, найбільше страждають через суспільну думку, їх відлякує оте споконвічне «а що скажуть люди?». Цей факт відверто здивував, адже мене більше непокоїть той факт, що це буде і моя дитина, з моїми очима, ямочкою на підборідді. Як на мене, із цим впоратися складніше, принаймні тим жінкам, у яких розвинений материнський інстинкт. Наталя заспокоює - мовляв, моя жертва насправді, ощасливить безплідну пару. Тактика «тиску на жалість» щодо мене недієва. Пропоную Наталі провадити подібні бесіди з реципієнткою, адже донація ооцитів, по суті, не є лікуванням безпліддя. Бо жінка, яка не могла завагітніти, так і не завагітніє у природний спосіб - а стає поживним середовищем для дитини, чужої їй генетично. Хіба що вона з відчаю погодилася на це, аби тільки її чоловік не пішов до іншої... Як підсумок, вважаю за потрібне проявити слабкість - повідомляю, що чоловік не знає про мої наміри стати донором. Мені наводять «залізні» аргументи на користь протилежного, і решту часу дозволяю Наталі копирсатися у моїх мізках сповна.
І що ж? Коли зранку того дня, на який було призначено останній підготовчий візит (до гінеколога, а також аналіз крові), телефоную у клініку, то дізнаюся, що... мені відмовили в участі у програмі! Голос Юлі стривожений, затинаючись вона повідомляє вердикт клініки. «Але ж я підходжу за результатами УЗД! Ви отримали мої аналізи? У мене ВІЛ? Гепатит?..» -перепитую. «Ні, зі здоров'ям у Вас усе гаразд. Ви не можете брати участі через певні причини...психологічного характеру». «Я не пройшла тестів? Я вже порозмовляла з чоловіком...» «Це не змінить нашого рішення. Ви можете звернутися в інші клініки».
Як? І не треба відшкодувати затрати клініки на проведені дослідження? Цей факт остаточно насторожив. Аби пролити світло, звертаюся до Леоніда Тарасенка, юриста Центру громадської адвокатури. Після вивчення договору про донорство ооцитів і заяви - зобов'язання правознавець погодився відповісти на мої запитання.
«Ваш договір не має юридичної сили!»
- Мене насторожила відсутність, правового врегулювання у цій сфері, - пояснює пан Тарасенко. - Закони України «Про донорство крові» та «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині» не поширюються на репродуктивні клітини. Водночас є наказ МОЗ №771 «Про затвердження Інструкції про порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій».
Сфера правового врегулювання наказу - процедура дотації, а не відносини між сторонами. У наказі не передбачено багатьох аспектів. Наприклад, клініка заплющує очі на вимоги наказу, як-от наявність письмової згоди чоловіка. А вимоги ці стосуються клініки незалежно від форми власності (пункт 1.2).
Тобто це грубе порушення?
Так, але суттєвим недоліком цього наказу є те, що в ньому не прописані наслідки недотримання медзакладом цих вимог. Зокрема претензій, які Ви можете пред'являти. У наказі все дуже нечітко. Цим і скористалася клініка. У наказі №771 є зразок заяви донора ооцитів (додаток 8 до Інструкції про порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій). І заява ця суттєво відрізняється від тієї, яку Вам запропонували!
Для порівняння: це заява, а не зобов’язання - водночас у додатку немає жодного зобов'язання. А в заяві клініки чи не кожен абзац починається зі слова «зобов'язуюсь». І головне: немає в заяві МОЗ тексту: «зобов'язуюся не встановлювати особу реципієнта, дитини, яка народиться внаслідок запліднення яйцеклітини, отриманої від мого донорства, а також не заявляти батьківства»! Цей пункт клініка додала сама. Як донор у заяві в медичний заклад може зобов'язуватися щодо реципієнтів? Ніяк! Така заява не має жодного юридичного значення! І суд задовольнив би Ваш позов, навіть якби в заяві не було абзацу про те, що Ви зобов'язуєтеся «не пред'являти претензій лікарям та адміністрації ЗОЗ, а також до реципієнтів у разі дотримання законодавства та визначених методик ДРТ»!
Є зразок-заяви і, і її повинні використовувати всі заклади охорони здоров'я, адже в наказі немає глави, в якій ішлося б про те, ЩО можна відступити від цього. Там чітко й однозначно вказано, що «інструкція є обов'язковою для всіх закладів охорони здоров'я незалежно від їх форми класності та підпорядкування (пункт 1.2)». Те саме стосується і пунктів 2.1.10 та 2.1.11. Інша річ, якби це був договір між донором і реципієнтом. Про цей пункт можна б говорити на підставі Цивільного кодексу - стаття 6 визнає за сторонами право укласти договір, який не передбачений актами цивільною законодавства, але відповідає його загальним засадам. Сторони, які укладають договір, не можуть прописувати у правах та обов'язках сторін зобов'язання щодо третьої сторони. Вони визначають відносини винятково між собою, і будь-яка третя особа не бере участь в їхніх відносинах. Може бути укладений тристоронній договір (закон цього не забороняє) – на користь третьої особи, в якому Ви прописуєте свої права й обов’язки щодо реципієнта. Пункти 2.1.10 і 2.1.11 не регламентовані законом, у Вашому договорі вони не мають жодного юридичного значення.
У вас є право залишитися анонімною - закон таке визнає. Але на встановлення батьківства це не вплине, оскільки, згідно зі статтею 123 Сімейного кодексу, батьками записують пари реципієнтів. З іншого боку, більше ніяких положень Сімейний кодекс не містить, а це означає, що Ви можете в судовому порядку довести своє материнство якщо експертиза підтвердить Вашу кровну спорідненість із дитиною. Тут клініка мала б надати документи про факт донації і власницю біоматеріалу. І проблем не повинно виникнути - можна навіть без експертизи обійтися, але медзаклад може прикритися лікарською таємницею. У нас немає анонімності! її ніде не прописано! Ми керуємося загальнодозвільним принципом. Тобто все, що не заборонено, - законне. Те, що немає законів, які регулювали б відносини, ще не означає, що немає самих відносин! Зрозуміло, клініка забезпечує реципієнтам своєрідну «гарантію» Вашого невтручання. Однак вона повинна враховувати законодавчі акти. Але тут усе складніше. Наказ регулює відносини між закладом охорони здоров'я, який ЗДІЙСНЮЄ процедуру донації, і донором, але жодним чином не регламентовано відносини між донором і реципієнтом! Це найбільша правова лакуна. Звідси і всі проблеми.
Чому не всі жінки «віком від 20-ти до 32-х, які не курять, мають власних дітей», відмінне здоров’я яких підтвердили аналізи, стають донорами?
Ви масте право оскаржити рішення клініки. У наказі не має чіткіших критеріїв, тому медзаклад повинен був дозволити брати участь у програмі. У Вашому випадку незрозуміло, який критерій визначальний для клініки. Дивно, чому вони не захотіли аргументувати своє рішення, а тим паче - «забули» про грошову компенсацію. Є чимало моментів, коли лікарі мають право прийняти рішення на власний розсуд, не повідомивши пацієнтові.
Замість післямови
Донором я так і не стала. І малоймовірно, що наважуся - результати експерименту мене відверто шокували. Було цікаво, як усе відбувається, мала на меті написати пізнавальний матеріал для тих., Кого, як і мене, заінтригувала яскрава реклама у транспорті. Однак, попри всі побоювання стати непочутими, ми вирішили опублікувати результати, щоби розмови «про це» вийшли за межі кухонь, а жінка, котра наважилася донувати репродуктивні клітини, не залишалася віч-на-віч зі страхом імовірної зустрічі з малям, яке дуже схоже на неї та її дітей.
Проникнення бізнесу у сферу охорони здоров'я - тенденція не нова. Правовий вакуум довкола неї - також. А може, має рацію Церква? Мої знайомі лікувалися від безпліддя, за той час вдочерили дівчинку з дитбудинку - і незабаром народили власну. Якщо Бог дозволяє сирітство, безпліддя, то, може, ці явища пов'язані між собою?
Версія для друку
Лінк на e-mail
Голосування
Чи вдавалось Вам подати документи на реєстрацію нової/змін про громадську/благодійну організацію з першого разу звернення до органу реєстрації?
Дайджест
 | № |
Всі дайджести >>> |
Партнери та друзі
Всі права застережені. Передрук матеріалів сайту вітається за умови гіперпосилання на Портал "Юрист НГО" http://www.lawngo.net