| Громадські організації | |
Благодійні організації | |
Профспілки | |
Релігійні організації | |
Господарські асоціації | |
Органи студентського самоврядування |
.jpg)
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1.
1. Закон регулює засади:
1) проведення діяльності суспільної користі органами самоврядування і використання цієї діяльності органами публічної адміністрації з метою виконання суспільних завдань;
2) отримання неурядовими організаціями статусу організацій суспільної користі та функціонування організацій суспільної користі;
3) здійснення нагляду над проведенням діяльності суспільної користі.
2. Закон також регулює умови надання послуг волонтерами та користування цими послугами.
Стаття 2. Визначення термінів:
1) (1) дотації – дотації у контексті ст. 106 абз. 2 пункт 1 літ. d, а також ст. 176 закону від 30 червня 2005 р. „Про публічні/громадські фінанси” (Dz. U. № 249, поз. 2104);
2) „публічні кошти” – кошти, про які йдеться у законі „Про публічні фінанси”, призначені на публічні/громадські видатки в контексті цього закону;
3) „волонтер” – особа, яка добровільно і без оплати надає послуги на засадах, визначених у законі.
Стаття 3.
1. Діяльністю суспільної користі є суспільно-корисна діяльність, яку проводять неурядові організації у сфері суспільних завдань, визначених у законі.
2. Неурядові організації – це юридичні особи або організації, які не володіють правоздатністю й створені на підставі приписів законів, у тому числі фонди і товариства, із
дотриманням абз. 4; які не є структурами сектору публічних фінансів у контексті приписів, що стосуються публічних фінансів, і не провадять діяльність з метою отримання прибутку.
3. Діяльність суспільної користі можуть також проводити:
1) юридичні особи та організаційні структури, які діють на підставі приписів щодо відношення Держави до Католицької Церкви у Республіці Польща, відношення Держави до інших церков і конфесійних об’єднань, а також щодо гарантій свободи совісті та віросповідання, якщо їх статутні цілі охоплюють проведення діяльності суспільної користі;
2) об’єднання організацій/структур місцевого самоврядування.
4. Приписи частини ІІ не застосовуються до:
1) політичних партій;
2) професійних спілок і організацій роботодавців;
3) органів професійного самоврядування;
4) фондів, єдиним засновником яких є Державне Казначейство або структура територіального/місцевого самоврядування, за винятком випадків, коли:
a) окремі приписи становлять інакше,
b) майно цього фонду не є повністю державним, комунальним майном, або майном, яке походить з фінансування публічними/громадськими коштами у контексті закону „Про публічні фінанси”, або
c) фонд проводить статутну діяльність у сфері науки, й зокрема, на користь науки;
5) фондів, створених політичними партіями;
6) (2)спортивних клубів, що є товариствами, які діють на підставі приписів закону від 18 січня 1996 р. „Про фізичну культуру” (Dz. U. від 2001 р. № 81, поз. 889, з пізн. змін.).
5. Приписи розділу 2 частини ІІ не застосовуються до доручення реалізації завдань у сфері опіки над Полонією і поляками за кордоном, які фінансуються з коштів державного бюджету в частині, розпорядником якої є Начальник Канцелярії Сенату.
6. (3) До доручення реалізації завдань, про які йдеться у ст. 4 абз. 1 пункт 1, застосовуються приписи, що стосуються суспільної/соціальної допомоги.
Стаття 4.
1. Сфера суспільних завдань, про яку йдеться у законі, охоплює завдання у області:
1) соціальної/суспільної допомоги, у тому числі родинам і особам у складній життєвій ситуації та вирівнювання шансів цих родин і осіб;
1a) (4) забезпечення організованої опіки над колишніми професійними військовими, які отримали право на військову пенсію або військову пенсію за інвалідністю, інвалідами війни та збройних сил, а також ветеранами війни
2) благодійної діяльності;
3) підтримування народної традиції, плекання польського національного менталітету та розвитку національної, громадянської і культурної свідомості;
4) діяльності на користь національних меншин;
5) охорони та пропаганди здоров’я;
6) діяльності на користь осіб з обмеженими можливостями;
7) сприяння працевлаштуванню та професійній активізації осіб, які не працюють і яким загрожує звільнення з роботи;
8) популяризації та захисту прав жінок, а також діяльність на користь рівних прав жінок і чоловіків;
9) діяльності на підтримку економічного розвитку, у тому числі розвитку підприємництва;
10) діяльності на підтримку розвитку спільнот і місцевих громад;
11) науки, навчання, освіти та виховання;
12)країнознавства та відпочинку дітей і молоді;
13) культури, мистецтва, охорони культурних цінностей і традицій;
14) популяризації фізичної культури та спорту;
15) екології та захисту тварин, а також охорони природничої спадщини;
16) громадського порядку та безпеки, а також протидії суспільним патологіям;
17) популяризації знань і навиків на користь обороноздатності держави;
18) популяризації та захисту свобод і прав людини та громадянських свобод, а також діяльності на підтримку розвитку демократії;
19) рятівництва та захисту населення;
20) допомоги жертвам катастроф, стихійних лих, збройних конфліктів і війн у країні та за кордоном;
21) популяризації та захисту прав споживачів;
22) діяльності на користь європейської інтеграції та розвитку контактів і співпраці між спільнотами;
23) пропаганди і організації волонтаріату;
24) діяльності на підтримку у технічному, навчальному, інформаційному або фінансовому аспектах неурядових організацій і суб’єктів, про яких йдеться у ст. 3 абз. 3 у сферах, визначених у пункт. 1-23.
2. Рада Міністрів може визначити, шляхом постанови, завдання в інших сферах, ніж ті, які визначені в абз. 1 як належні до сфери публічних завдань, керуючись їх особливою суспільною корисністю та можливістю їх виконання суб’єктами, про яких йдеться у ст. 5 абз. 1, у спосіб, що забезпечує достатній рівень задоволення суспільних потреб.
рішення адміністрації
Стаття 5.
1. Органи публічної/суспільної адміністрації проводять діяльність у сфері публічних завдань, про яку йдеться у ст. 4, у співпраці з неурядовими організаціями та суб’єктами, зазначеними у ст. 3 абз. 3, які провадять, відповідно до територіальної сфери діяльності органів публічної адміністрації, діяльність суспільної користі у сфері, що відповідає завданням цих органів. Ця співпраця може відбуватися, зокрема, у формах:
1) доручення неурядовим організаціям і суб’єктам, зазначеним у ст. 3 абз. 3 реалізації публічних/громадських завдань на засадах, визначених у законі;
2) взаємного інформування про заплановані напрями діяльності і взаємодії з метою гармонізації цих напрямів;
3) консультування з неурядовими організаціями та суб’єктами, зазначеними у ст. 3 абз. 3, у відповідності до сфери їх діяльності, проектів нормативних актів у галузях, що стосуються статутної діяльності цих організацій;
4) створення спільних консультативних та ініціативних груп, що складаються з представників неурядових організацій і суб’єктів, зазначених у ст. 3 абз. 3, а також представників відповідних органів публічної адміністрації.
2. Співпраця, про яку йдеться в абз. 1, відбувається на засадах: взаємодопомоги, суверенності сторін, партнерства, ефективності, чесної конкуренції і гласності.
3. Орган, що становить структури місцевого самоврядування, ухвалює річну програму співпраці з неурядовами організаціями та суб’єктами, зазначеними у ст. 3 абз. 3.
4. (5) Доручення реалізації публічних/громадських завдань, про які йдеться в абз. 1 пункт 1 – як завдань, доручених у контексті ст. 106 абз. 2 пункт 1 літ. d, ст. 131 абз. 1 та ст. 176 закону „Про публічні фінанси” – може мати форми:
1) доручення виконання публічних/громадських завдань, разом із виділенням дотації на фінансування їх реалізації, або
2) підтримка таких завдань, разом із виділенням дотації на дофінансування їх реалізації.
рішення адміністрації зразків.
Частина ІІ
Діяльність суспільної користі
Розділ 1
Оплачувана і неоплачувана діяльність суспільної користі
Стаття 6. Статутна діяльність неурядової організації та суб’єктів, зазначених у ст. 3 абз. 3, у частині, що охоплює діяльність суспільної користі, не становить, із дотриманням ст. 9 абз. 1, господарської діяльності у контексті приписів Права господарської діяльності та може здійснюватись як неоплачувана діяльність або як оплачувана діяльність.
Стаття 7. Неоплачуваною діяльністю суспільної користі є надання на підставі правних відносин послуг, за які неурядова організація та суб’єкти, зазначені у ст. 3 абз. 3, які здійснюють цю діяльність, не отримують плати.
Стаття 8.
1. Оплачуваною діяльністю суспільної користі є діяльність у сфері виконання завдань, що належать до області публічних/громадських завдань, у рамках реалізації неурядовою організацією та суб’єктами, зазначеними у ст. 3 абз. 3, статутних цілей, за яку отримують плату. Оплачуваною діяльністю суспільної користі є також продаж товарів або послуг, вироблених або наданих особами, які безпосередньо користуються діяльністю суспільної користі, особливо у сфері реабілітації та адаптації до професійної праці осіб з обмеженими можливостями, а також продаж предметів гуманітарної допомоги (подарованих) на цілі проведення діяльності суспільної користі.
2. Прибуток від оплачуваної діяльності суспільної користі застосовується винятково для реалізації завдань, які належать до сфери публічних/громадських завдань або статутних цілей, про які йдеться у абз. 1.
Стаття 9.
1. Оплачувана діяльність суспільної користі неурядових організацій та суб’єктів, зазначених у ст. 3 абз. 3, є господарською/економічною діяльністю, якщо:
1) оплата, про яку йдеться у ст. 8 абз. 1, є у відношенні до діяльності даного виду вищою від тієї, яка випливає з розрахунку безпосередніх коштів цієї діяльності, або
2) оплата фізичних осіб на підставі працевлаштування при виконанні статутної неоплачуваної та оплачуваної діяльності у 1,5 рази перевищує середню місячну заробітну плату в підприємницькому секторі, оголошену головою Головного Управління Статистики за попередній рік.
2. Під оплатою, про яку йдеться у абз. 1 пункт 2, слід розуміти оплату за надану роботу чи послуги, незалежно від способу укладення трудових правовідносин або виду та змісту угоди цивільного права з фізичною особою. 3. Забороняється здійсненювати оплачувану діяльність суспільної користі та господарської/економічної діяльності відносно того самого об’єкта діяльності.
Стаття 10.
1. Проведення неоплачуваної та оплачуваної діяльності суспільної користі вимагає бухгалтерського відокремлення цих форм діяльності тією мірою, яка уможливлює визначення прибутків, видатків і результатів, із дотриманням приписів щодо бухгалтерського обліку.
2. Припис абз. 1 застосовується відповідно у випадку організаційного відокремлення діяльності суспільної користі.
Розділ 2
Проведення діяльності суспільної користі на підставі доручення реалізації публічних/громадських завдань
Стаття 11.
1. Органи публічної/громадської адміністрації:
1) надають підтримку у сфері, про яку йдеться у ст. 4, реалізації публічних завдань неурядовими організаціями або суб’єктами, зазначеними у ст. 3 абз. 3, які проводять статутну діяльність у даній галузі;
2) доручають у сфері, про яку йдеться у ст. 4, організаціям або суб’єктам зазначеним у пункт. 1, реалізацію публічних завдань.
2. Підтримка або доручення, про які йдеться у абз. 1, відбуваються після проведення відкритого конкурсу пропозицій, за винятком випадків, коли окремі приписи передбачають інший порядок поручення.
3. У відкритому конкурсі пропозицій, про який йдеться в абз. 2, беруть участь неурядові організації та суб’єкти, зазначені у ст. 3 абз. 3, а також організаційні структури, що підпорядковуються органам публічної адміністрації або підлягають їх наглядові.
4. Доручення, про яке йдеться в абз. 1 пункт 2, може відбутися в іншому порядку, ніж передбачено в абз. 2, якщо дані завдання можна реалізувати ефективніше в інший спосіб, визначений в окремих приписах, зокрема шляхом купівлі послуг на засадах і в порядку, визначених приписами про публічні замовлення, при відповідності методів обчислення видатків і відповідності оподаткування.
5. (6) Підтримка і поручення завдань, про які йдеться в абз. 1, може відбутися на засадах і в порядку, визначених законом від 28 липня 2005 р. „Про суспільно-приватне партнерство” (Dz. U. № 169, поз. 1420).
Стаття 12.
1. Неурядова організація і суб’єкти, зазначені у ст. 3 абз. 3, можуть з власної ініціативи подати пропозицію щодо реалізації публічних завдань, а також тих, які реалізуються до цього часу в інший спосіб, у тому числі органами публічної/громадської адміністрації.
2. Орган публічної/громадської адміністрації у випадку, про який йдеться в абз. 1, у термін, що не перевищує 2 місяців:
1) розглядає доцільність реалізації визначеного публічного завдання неурядовою організацією і суб’єктами, зазначеними у ст. 3 абз. 3, беручи до уваги ступінь, у якому пропозиція відповідає пріоритетам публічних завдань, надає гарантію реалізації завдань згідно зі стандартами, що відповідають даному завданню, доступні засоби для реалізації визначених завдань, види визначених завдань і користь, що випливає із реалізації публічного завдання неурядовою організацією і суб’єктами, зазначеними у ст. 3 абз. 3, а також
2) інформує про прийняте рішення, а у випадку підтвердження доцільності реалізації визначеного публічного завдання інформує того, хто подав пропозицію, про порядок доручення публічного завдання, про яке йдеться у ст. 11 абз. 2.
Стаття 13.
1. Орган публічної адміністрації оголошує відкритий конкурс пропозицій не менш як за тридцять днів до його проведення.
2. Оголошення відкритого конкурсу пропозицій повинно містити інформацію про:
1) вид завдання;
2) розмір публічних коштів, призначених для реалізації цього завдання;
3) засади призначення дотації;
4) терміни та умови реалізації завдання;
5) термін подання пропозицій;
6) термін, порядок і критерії, що застосовуються при здійсненні вибору пропозиції;
7) реалізовані органом публічної адміністрації у рік оголошення відкритого конкурсу пропозицій і попереднього року аналогічні публічні завдання та пов’язані з ними видатки, приділяючи особливу увагу розміру дотацій, переданих неурядовим організаціям і суб’єктам, зазначеним у ст. 3 абз. 3, а також організаційним структурам, що підпорядковуються органам публічної адміністрації або підлягають їх наглядові.
3. Оголошення, про яке йдеться в абз. 1, розміщується, в залежності від виду завдання, у центральному або місцевому щоденному друкованому виданні, у Бюлетені Публічної Інформації, а також у офісі органу публічної адміністрації в місці, призначеному для розміщення оголошень. Оголошення можна також подати в інший спосіб, який забезпечує доступ зацікавлених суб’єктів до інформації, зокрема шляхом використання телеінформаційної мережі.
Стаття 14. Пропозиція, про яку йдеться у ст. 11 абз. 2 і ст. 12 абз. 1, зокрема, повинна містити:
1) детальний конкретний обсяг публічного завдання, запропонованого для реалізації;
2) термін і місце реалізації публічного завдання;
3) розрахунок передбачуваних коштів реалізації публічного завдання;
4) інформацію про попередню діяльність суб’єкта, який подає пропозицію, у сфері, якої стосується завдання;
5) інформацію про наявні матеріальні та кадрові ресурси, які забезпечують виконання завдання, у тому числі про розмір фінансових коштів, отриманих для реалізації даного завдання з інших джерел;
6) заяву щодо наміру оплачуваного або неоплачуваного виконання завдання.
Стаття 15.
1. Орган публічної адміністрації при розгляді пропозицій:
1) оцінює можливість реалізації завдання неурядовою організацією і суб’єктами, зазначеними у ст. 3 абз. 3;
2) оцінює представлений розрахунок коштів реалізації завдання, у тому числі стосовно матеріальної сфери завдання;
3) приймає до уваги розмір публічних коштів, призначених для реалізації завдання.
2. Припис абз. 1 застосовується також у випадку, коли в результаті оголошення відкритого конкурсу пропозицій надійшла одна пропозиція.
3. Орган публічної адміністрації зобов’язаний при обґрунтуванні вибору пропозиції поставитись критично до відповідності оферента вимогам, визначеним у законі та оголошенні, про яке йдеться у ст. 13. Припис застосовується відповідно у випадку, про який йдеться в абз. 2.
Стаття 16.
1. (7) Неурядові організації і суб’єкти, зазначені у ст. 3 абз. 3, а також організаційні структури, що підпорядковуються органам публічної адміністрації або підлягають їх наглядові, приймаючи доручення реалізації публічного завдання в порядку, визначеному в ст. 11 абз. 2, зобов’язуються виконати завдання в обсязі і на засадах, визначених в угоді, відповідно про поручення завдання або підтримку реалізації завдання, сформульованій з урахуванням ст. 131 абз. 2 закону „Про публічні фінанси”, а також приписів даного закону, а орган публічної адміністрації зобов’язується передати для реалізації завдання відповідні публічні кошти у формі дотації.
2. Угода, про яку йдеться в абз. 1, повинна бути укладена у письмовій формі, під загрозою втрати чинності.
3. (8) Угода про підтримку або доручення реалізації публічного завдання може бути укладена на час реалізації завдання або на визначений період.
4. Публічне завдання не може бути реалізоване суб’єктом, який не є стороною угоди, за винятком випадку, коли угода дозволяє виконання визначеної частини завдання таким суб’єктом.
5. Неурядова організація і суб’єкти, зазначені у ст. 3 абз. 3, а також організаційні структури, що підпорядковуються органам публічної адміністрації або підлягають їх наглядові, зобов’язані відокремити в бухгалтерському облікові кошти, отримані на реалізацію угоди, про яку йдеться в абз. 1. Припис ст. 10 абз. 1 застосовується відповідно.
Стаття 17. Орган публічної адміністрації, який доручає публічне/громадське завдання, здійснює контроль і оцінку реалізації завдання, зокрема:
1) стану реалізації завдання;
2) ефективності, сумлінності та якості виконання завдання;
3) правильності використання публічних коштів, отриманих на реалізацію завдання;
4) ведення документації, визначеної у правних приписах і постановах угоди.
Стаття 18.
1. Звіт про виконання публічного завдання, визначеного в угоді, потрібно скласти у термін 30 днів після закінчення строку, на який було укладено угоду, з дотриманням абз. 2.
2. Звітним періодом є бюджетний рік.
Стаття 19. Міністр, до компетенції якого належать питання соціального/суспільного захисту, визначає шляхом постанови:
1) зразок пропозиції, про яку йдеться у ст. 11 абз. 2 іст. 12 абз. 1,
2) рамковий зразок угоди, про яку йдеться у ст. 16 абз. 1,
3) зразок звіту, про який йдеться у ст. 18 абз. 1
- беручи до уваги потребу точного визначення прав і обов’язків неурядових організацій і суб’єктів, зазначених у ст. 3 абз. 3, а також організаційних структур, що підпорядковуються органам публічної адміністрації або підлягають їх наглядові, відповідних прав і обов’язків органів публічної адміністрації, а також необхідність забезпечення повноти інформації, що стосується виконання завдання.
Розділ 3
Організації суспільної користі
Стаття 20. Організацією суспільної користі може бути неурядова організація і суб’єкти, зазначені у ст. 3 абз. 3, якщо, з дотриманням ст. 21, вони в загальному відповідають наступним вимогам:
1) здійснюють статутну діяльність на користь громадського загалу або визначеної групи суб’єктів, за умови, що дана група є виокремленню з огляду на особливо складну життєву або матеріальну ситуацію стосовно суспільства;
2) діяльність, визначена у пункті 1, з дотриманням пункту 3, є виключно статутною діяльністю неурядової організації і стосується реалізації публічних завдань на користь громадського загалу або групи суб’єктів, про яку йдеться у пункті 1, у сфері, окресленій у ст. 4;
3) (9) у відношенні до товариств і спортивних клубів, що функціонують у формі об’єднання, за відповідність вимозі, про яку йдеться у пункті 2, можна вважати проведення діяльності, про яку йдеться у пунктах 1 і 2, також і на користь членів товариства або спортивного клубу, що функціонує у формі об’єднання;
4) не здійснюють господарської/економічної діяльності або проводять господарську/економічну діяльність у сферах, які слугують реалізації статутних цілей;
5) усі доходи призначені на діяльність у відповідності п. 1 і п. 2
6) мають статутний колегіальний орган контролю або нагляду, відокремлений від органу управління і не підпорядкований йому у сфері виконання внутрішнього контролю або нагляду, при цьому члени органу контролю та нагляду:
a) не можуть бути членами органу управління і перебувати з ними у близькій чи далекій спорідненості, а також бути їх підлеглими за місцем роботи,
b) не були покарані за вироком суду за навмисно скоєний злочин,
c) можуть отримувати за виконання функції у такому органі відшкодування обґрунтованих витрат або плату у розмірі, що не перевищує розмір, визначений у ст. 8 пункт 8 закону від 3 березня 2000 р. “Про заробітну плату осіб, що керують деякими суб’єктами права” (Dz. U. № 26, поз. 306, від 2001 р. № 85, поз. 924 i № 154, поз. 1799, від 2002 р. № 113, поз. 984, а також від 2003 р. № 45, поз. 391 i № 60, поз. 535);
7) статут або інші внутрішні документи неурядових організацій і суб’єктів, зазначених у ст. 3 абз. 3, забороняють:
a) надання позик або забезпечення зобов’язань майном організації у відношенні до її членів, членів органів або осіб, з якими працівники перебувають у подружньому зв’язку або близькому чи далекому спорідненні по прямій лінії або бічній до другого ступеня (коліна), а також пов’язані між собою через усиновлення, опіку або догляд, далі - “близькі особи”,
b) передачу їх майна на користь їх членів, членів органів або працівників, а також їх близьких осіб на засадах, інших, ніж у стосунку до третіх осіб, особливо якщо ця передача відбувається безплатно або на преференційних/пільгових умовах,
c) використання майна на користь їх членів, членів органів або працівників, а також їх близьких осіб на засадах, інших, ніж у стосунку до третіх осіб, за винятком випадків, коли це використання безпосередньо випливає із статутної мети організації або суб’єкта, про якого йдеться у ст. 3 абз. 3,
d) купівлю на особливих умовах товарів або послуг від суб’єктів, у яких беруть участь члени організації, члени її органів або працівники, а також від їх близьких осіб.
Стаття 21. У випадку суб’єктів, про яких йдеться у ст. 3 абз. 3 пункт 1:
1) діяльність суспільної користі, визначена у ст. 20 пункт 1, підлягає відокремленню у спосіб, який забезпечує належну ідентифікацію в організаційному та бухгалтерському аспекті;
2) вимога виключності, про яку йдеться у ст. 20 пункт 2, не застосовується;
3) припис ст. 20 пункт 5 застосовується до прибутку, що отримується в результаті проведення діяльності суспільної користі;
4) припис ст. 20 пункт 6 застосовується відповідно, з урахуванням конкретних засад організації та діяльності цих структур, урегульованих у відповідних для них приписах, у тому числі в статутах або інших внутрішніх документах.
Стаття 22.
1. Неурядова організація і суб’єкти, зазначені у ст. 3 абз. 3, пункт 2, внесені до Державного Судового Реєстру, отримують статус організації суспільної користі від моменту внесення до цього Реєстру інформації про відповідність вимогам, про які йдеться у ст. 20, на засадах і в порядку, визначеному в законі від 20 серпня 1997 року «Про Державний Судовий Реєстр» (Dz. U. від 2001 р. № 17, поз. 209 i № 110, поз. 1189, від 2002 р. № 1, поз. 2 i № 113, поз. 984, а також від 2003 р. № 49, поз. 408 i № 60, поз. 535).
2. Неурядова організація – інша, ніж зазначена у абз. 1 - і суб’єкти, про яких йдеться у ст. 3 абз. 3 пункт 1, отримують статус організації суспільної користі від моменту внесення до Державного Судового Реєстру на засадах і в порядку, визначених у законі, про який йдеться в аб. 1.
3. Неурядова організація і суб’єкти, зазначені в абз. 1, втрачають статус організації суспільної користі від моменту виключення з правління або за заявою, з Державного Судового Реєстру інформації про відповідність вимогам, визначеним у ст. 20.
Стаття 23.
1. Організація суспільної користі складає річний змістовний звіт про свою діяльність, з дотриманням окремих приписів, і подає його до відома громадськості у спосіб, який уможливлює ознайомлення з цим звітом зацікавлених суб’єктів.
2. Організація суспільної користі складає і оголошує річний фінансовий звіт у тому випадку, коли обов’язок його складання та оголошення не випливає з приписів щодо бухгалтерського обліку. Приписи про бухгалтерський облік застосовуються відповідно.
3. До сфери звітів, про які йдеться в абз. 1, застосовуються відповідно приписи, що стосуються сфери звітів, які складаються фондом.
4. Організація суспільної користі, незалежно від обов’язків, що випливають із окремих приписів, передає відповідному міністрові у справах соціального забезпечення звіти, про які йдеться в абз. 1 і 2.
5. У стосунку до організацій суспільної користі, фінансова звітність яких не підлягає обов’язкові дослідження згідно з приписами про бухгалтерський облік, відповідний міністр у справах публічних фінансів у погодженні з відповідним міністром у справах соціального забезпечення може шляхом постанови впровадити такий обов’язок, беручи до уваги:
1) розмір отриманих дотацій;
2) величину отримуваних прибутків;
3) потребу забезпечення контролю за правильністю ведення обліку.
Стаття 24.
1. Організація суспільної користі має право на засадах, визначених у окремих приписах, на звільнення від:
1) прибуткового податку для юридичних осіб,
2) податку на нерухомість,
3) податку на процесуальні дії цивільного права,
4) казначейської оплати,
5) судових витрат
- у стосунку до здійснюваної нею діяльності суспільної користі.
2. Організація суспільної користі може, на визначених у окремих приписах засадах, набувати на особливих умовах право користування нерухомостями, які є власністю Державного Казначейства або структури місцевого самоврядування.
3. Неурядова організація, яка отримала статус організації суспільної користі, зобов’язана виконати зобов’язання, що випливають із звільнень від податків, з яких користалася до дня отримання статусу організації суспільної користі, на визначе
Версія для друку
Лінк на e-mail
Голосування
Чи вдавалось Вам подати документи на реєстрацію нової/змін про громадську/благодійну організацію з першого разу звернення до органу реєстрації?
Дайджест
 | № |
Всі дайджести >>> |
Партнери та друзі
Всі права застережені. Передрук матеріалів сайту вітається за умови гіперпосилання на Портал "Юрист НГО" http://www.lawngo.net