| Громадські організації | |
Благодійні організації | |
Профспілки | |
Релігійні організації | |
Господарські асоціації | |
Органи студентського самоврядування |
.jpg)
Відповідно до статті 46 Конституції, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
150 грам гречки у місяць та краватка на десять років. Як обраховується прожитковий мінімум в Україні та чи відповідає це реальним потребам?
«Споживчий кошик» українця визначається Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення» від 14 квітня 2000 р. N 656.
Для працездатного населення обсяг споживання гречки встановлений 150 грам у місяць, пересічний українець має право спожити у рік 9 кілограм ковбасних виробів. Непрацездатні мають право тільки на 5 кілограм фруктів та сухофруктів у рік.
Верхній зимовий одяг українець має придбавати раз на 4 роки, пенсіонер – у 5; верхній демісезонний одяг (плащ) – на 5 років, а чоловік-пенсіонер – на 8 років; светр, джемпер має носитись 3 роки як чоловіками, так і жінками, у пенсіонерів – 6 років, плавки – раз на 10 років, а на думку КМУ, право на такий елемент одягу як купальник ні жінки ні чоловіки пенсійного віку не мають. За життя чоловік працездатного віку має право на чотири краватки (купуючи одну краватку на десять років, він їх з 18 років до пенсії може скласти таку колекцію), у пенсійному віці – також одну на десять років. Взяття чоловіче має носитись 5 років у чоловіка працездатного віку та 6 років у пенсіонера.
Діти віком від до 6 років мають право на дві сукні терміном 3,5 років для дівчаток та раз на два роки брюки для хлопчиків, на півтора роки із джинсової, про пігузки не згадується для дітей, тільки сім’я має право на гарнітур для новонароджених (в яку відповідно до Постанови входять шапочка, сорочечка, пелюшки).
Середньостатистична сім’я за мінімальними мірками має право на один лист із розрахунку на сім’ю та 12 разів на рік право на відвідування одного із розважальних місць: театрів, кінотеатрів, клубів, музеїв, парків, зоопарків, заповідників, цирків, музичних установ, бібліотек, придбання книг.
Отож у своїй суті «науково обґрунтовані» мінімальні потреби та ціни, за якими вони обраховуються, не відповідають фактичним потребам та вартості продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг в Україні. «Прожити» на такий розмір «прожиткового мінімуму», який є «соціальним стандартом» та одним із компонентів права на соціальний захист не є можливим. До цього ще слід додати витрати на медичну допомогу та медикаменти, про які у визначених Постановою обрахунках прожитковому мінімумі немає жодної згадки, адже припускається, що медицина в Україні є безкоштовною.
Водночас прожитковий мінімум став засобом порушення та обмеження соціальних прав, адже натомість здійснювати оптимізацію бюджетних коштів на пільги та інші витрати, які можливо не є доцільними, за допомогою прожиткового мінімуму, що не відповідає жодним стандартам, держава мінімізує зобов’язання перед пільговими категоріями, всім декларує підтримку. Прикладом може слугувати ситуація із допомогами сім’ям з дітьми, яку обмежено спочатку Законами про Державний бюджет, який визнано неконституційним у частині суперечності Закону «Про допомогу сім’ям з дітьми», а згодом і внесення самих змін до цього законодавчого акту. В результаті допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного
віку призначається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.
віку призначається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.
Підняття прожиткового не змінить ситуації та не підвищить рівень життя соціально незахищених…Пільговиків сьогодні майже половина населення
Збільшення прожиткового мінімуму призведе до збільшення розмірів соціальних виплат. Відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року він застосовується для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; визначення права на призначення соціальної допомоги тощо.
Водночас це призведе і до значного фінансового навантаження на державу. Щоб забезпечити належне фінансування підняття соціальних стандартів в України (у т.ч. прожитковий мінімум) потрібно у першу чергу врахувати «особливості» вітчизняної системи пільг.
Кількість пільговиків ще минулого року сягнула 13 млн. осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою і близько 3,2 млн. за професійною; загалом на пільги мають право близько 43 відсотків всього населення країни; організації обрахували наявність більше 600 видів пільг. Отож таких, яких держава вважає соціально незахищеними, є половина населення.
В результаті вони потребують все більшого фінансування: загальний обсяг пільг вимагає щороку більше коштів, які є значним навантаженням на бюджет та не дозволяє задовольняти інші потреби, у тому числі і самих справді соціально незахищених категорій населення. Пільги не є безкоштовними: їх утримують платники податків нашої держави.
Рівень життя населення в Україні надалі знижується, і зарадити цьому не може сучасна система соціального захисту через надання різноманітних пільг та декларативних доплат, які не фінансуються повним чином та які не спроможні утримувати платники податків в Україні.
Враховуючи ці обставини, без перегляду та тверезої оцінки, реформування системи призначення та фінансування пільг незначне підняття рівня прожиткового мінімуму не вирішить проблем соціального захисту та доходів населення, і фінансування не буде повним.
Реформування пільг та привілеїв, у першу чергу на основі адресного підходу вимагає та водночас зробить можливим підвищення соціальних стандартів доходів. Досвід інших країн
Розмір прожиткового мінімуму у європейських країнах із розвиненою системою соціального захисту наближається до рівня середньої зарплати, та може забезпечити достатній рівень життя тих, хто не може самостійно отримати достатні доходи.
Водночас розробленими є чіткі підстави отримання соціального захисту від держави, і вони передбачають врахування індивідуальних особливостей такої особи (так звана адресність надання пільг та допомог).
Таким критерієм є перш за все рівень доходів (під час призначення майже усіх допомог він враховується у Великій Британії), також, наприклад у Німеччині, отримувати таку допомогу є нелегко (особа повинна вичерпати всі можливі засоби самостійного забезпечення – намагатися самостійно знайти роботу, продати предмети розкоші, переїхати в дешевше житло, звернутися за допомогою по безробіттю, існують встановлені норми житлової площі).
Відсутність адресного підходу у наданні пільг в Україні спричиняє користування пільгами, які фінансуються із того ж бюджету, усією категорією пільговиків незважаючи на рівень доходів та інші обставини, які повинні враховуватись.
Серед проблем системи пільг в Україні експерти вказують такі: невідповідність державних зобов’язань з надання пільг і фінансових ресурсів на їх забезпечення, неповне чи відсутність фінансування пільгового забезпечення державою, надання пільг за належністю до певної категорії без врахування потреб, відсутність норм споживання або завищеність таких норм, відсутність обліку наданих пільгових послуг і, як наслідок, заплутаність та непрозорість, труднощі контролю обсягу наданих пільг, відсутність «ревізії» законодавства про надання пільг, яка б давала реальну оцінку стану забезпечення та застосування пільг, поповнення пільг новими без передбачення належного фінансування, відсутність зв’язку пільг із фактичними потребами осіб, значна кількість пільг, які надаються за професійною ознакою, що породжують ще більшу соціальну напругу та нерівність.
Серед нагальних кроків, які слід вживати щодо реформуванні пільг, мають стати: «інвентаризацяї» пільг в Україні, у тому числі «безболісне» скасування пільг, які на сьогодні не застосовуються та суперечать Конституції шляхом внесення змін до відповідних законодавчих актів; реформування пільг на основі адресного підходу (з врахуванням потреб, доходу та інших обставин пільговика); обмеження кола осіб, які мають право на пільги, у тому числі за професійною ознакою (якщо буде запроваджено адресність, відбудеться логічне обмеження пільговиків); монетизація пільг та заміна їх грошовою компенсацією має стати останнім кроком реформування після адресності; також це має супроводжуватись підвищенням якості соціальних послуг, у тому числі через участь неурядових організацій у наданні соціальних послуг за рахунок коштів бюджетів. Саме ці та інші ініціативи та зміни до законопроектів потребують обговорення та прийняття.
Однак політичної волі у цих питаннях навряд чи вдасться очікувати, тому що реформування пільг не є привабливим політичним рішення, а навпаки, навіть мінімальне збільшення певних виплат чи декларація нових пільг напередодні виборів вважається доцільним. Навіть у Росії після монетизації пільг рейтинг Президента В.Путіна у 2004 році знизився нижче 50 %.
Однак саме реальні кроки реформування можуть допомогти системі соціального захисту, врятувати фінансову систему та перетворити із «країни пільг» на країну, що орієнтується на потреби справді соціально незахищених.
Невід’ємною частиною реформування залишається залучення громадських організацій та інших інститутів громадянського суспільства до процесів реформування, інформування та роботи із населенням, у тому числі велику роль відіграє забезпечення доступу до інформації, яка стосуються питань бюджету та реалізації пільг в Україні, залучення до участі у громадських дорадчих органах та інших механізмах консультування.
Оксана Коваль, керівник проекту
Проект «Реформування пільг та привілеїв – наближення до європейських стандарті» реалізовується Центром громадської адвокатури за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».
Версія для друку
Лінк на e-mail
Голосування
Чи вдавалось Вам подати документи на реєстрацію нової/змін про громадську/благодійну організацію з першого разу звернення до органу реєстрації?
Дайджест
 | № |
Всі дайджести >>> |
Партнери та друзі
Всі права застережені. Передрук матеріалів сайту вітається за умови гіперпосилання на Портал "Юрист НГО" http://www.lawngo.net