Мета проекту – шляхом проведення комплексного дослідження законодавчих та фінансових передумов і обмежень, які стосуються функціонування існуючої системи соціального захисту і соціального забезпечення, започаткувати суспільну дискусію щодо реформування діючої в Україні системи соціальних гарантій, пільг, соціальних виплат і послуг, а також підготувати відповідні пропозиції та рекомендації.

 В межах виконання даного проекту експерти Центру громадської експертизи сконцентру-валися на питаннях, що стосуються як законодавчого регулювання, так і фінансо-вого підґрунтя системи соціального захисту й соціального забезпечення, яка діє сьогодні в Україні. Ними фактично було проведено аудит переважної більшості діючих пільг, соціальних виплат та соціальних послуг, які фінансуються за рахунок державного бюджету та цільових позабюджетних фондів (державні фонди загальнообов’язкового соці-ального страхування).

Фахівці Центру громадської експертизи відзначають два різноспрямовані вектори розвитку діючої системи соціального захисту та соціального забезпечення в Україні: перший – послідовне відтворення громіздкої, соціально та фінансово невиправданої сис-теми пільг і соціальних виплат зі збереженням неефективної розгалуженої мережі державних закладів соціального захисту, що відповідає традиціям і підходам радянської моделі; другий – запровадження нових, більш ефек-тивних та економічно обґрунтованих форм і видів соціального захисту, яке супроводжу-ється розвитком мережі закладів соціального обслуговування на рівні громад, що більше відповідає європейській моделі та міжнарод-ним стандартам. Слід зауважити, що навіть після визнання орієнтації на європейську модель стратегічним пріоритетом, україн-ські законодавці ще неодноразово повер-тались до звичних для радянських часів пільг, які особливо широко впроваджувалися для нових категорій громадян напередодні чергових виборів.

 Отже, масив чинного сьогодні законодавства у сфері соціального захисту та соціального забезпечення складається з прийнятих у різний час і нерідко доволі суперечливих законодавчих актів. Крім того, чинне законодавство встановлює значно більше різноманітних видів пільг, соціальних виплат та соціальних послуг, аніж це передбачено Конституцією України чи міжнародно-правовими зобов’язаннями України. Не маючи необхідних ресурсів, держава бере на себе додаткові зобов’язання у сфері соціального захисту та соціального забезпечення, які часто не дають жодного соціального чи економічного ефекту, окрім встановлення привілеїв для представників певних професій або окремих соціальних груп. 

Водночас експерти проекту звертають увагу на те, що фінансування різних видатків у сфері соціального захисту та соціального забезпечення за рахунок бюджетних коштів та цільових позабюджетних фондів здійснюється несистемно і непрозоро. Так, окремі видатки соціального характеру містяться, крім соціального захисту і соціального забезпечення, і в інших видаткових статтях бюджету, а саме: житлово-комунальне господарство, освіта, духовний і фізичний розвиток, охорона здоров’я, громадський порядок та оборона тощо. Таким чином, видатки соціального характеру можна знайти практично у кожній із видаткових статей зведеного бюджету, що включає показники державного та місцевих бюджетів.

За таких умов реальний обсяг усіх соціальних видатків держави буде в 3-4 рази перевищувати той, що декларується за видатковою статтею “Соціальний захист та соціальне забезпечення” зведеного бюджету.

Крім того, залишається проблема реалізації міжнародно-правових гарантій соціальних прав громадян і міжнародно-правових зобов'язань України щодо модернізації діючої системи соціального захисту в національному законодавстві. У переважній більшості випадків закони з питань ратифікації міжнародних договорів приймаються без одночасного прийняття нових або внесення змін до чинних законів України, що випливають із цих договорів. Отже, Україна визнає міжнародні стандарти в соціальній сфері, але не вживає достатніх заходів для їх практичної реалізації.

Фахівці Центру громадської експертизи наголошують на необхідності проведення системної реформи у сфері соціального захисту та соціального забезпечення. На їх думку, реформа повинна здійснюватись у таких основних напрямах: перегляд законодаства, яким встановлюються різні види пільг та соціальних виплат, у бік скорочення кількості категорій їх отримувачів (1); введення мораторію на встановлення нових пільг та запровадження нових категорій пільговиків (2); забезпечення поступового переходу від системи пільг за соціальною ознакою до адресних соціальних виплат та соціальних послуг (3); заміна пільг за професійною ознакою на адекватну винагороду за працю – заробітну плату (4); перегляд системи критеріїв та підстав, за якими громадянам надаються пільги та призначаються соціальні виплати (5); забезпечення прозорості і координації при виконанні та фінансуванні усіх державних програм соціального спрямування (6); узгодження чинного законодавства у сфері соціального захисту та соціального забезпечення з чинним бюджетним законодавством (7); підвищення ефективності виконання взятих на себе Україною міжнародно-правових зобов'язань у сфері вдосконалення державної системи соціального захисту та її інтеграції у міжнародну, зокрема європейську, систему (8).

За додатковою інформацією звертайтеся:

Центр громадської експертизи

Директор проекту – Любомир Чорній

тел.: 8 (093) 246-02-46

ел. пошта: liubomyr.chornii@expertise.org.ua

Довідка

Центр громадської експертизи – незалежний аналітичний центр, діяльність якого спрямована на інформаційну, аналітичну та експертну підтримку здійснення системних змін як у публічному, так і в приватному секторах України.

Діяльність Центру ґрунтується на об’єднанні знань, кваліфікації і досвіду членів організації, які є експертами у різних сферах: економіка, інвестиційна та регіональна політика, державне управління, соціологія, право та регуляторна політика, державні фінанси, бюджетна та соціальна політика тощо.

  Сім фактів про діючу систему

соціального захисту та соціального забезпечення в Україні

1. Різноманітні пільги, соціальні виплати та соціальні послуги в Україні безпосередньо передбачені у 58 законах та більше ніж 120 підзаконних нормативно-правових актах
2. Згідно з чинним законодавством, в Україні існує близько 120 категорій пільговиків, з яких лише 45 визначаються за соціальною ознакою, а 57 – за професійною.
3. В Україні налічується понад 130 категорій одержувачів різних соціальних виплат, з яких лише 70 отримують виплати за соціальною ознакою, та близько 50 – за професійною.
4. Усі пільгові, в т. ч. соціально незахищені, категорії мають право на більш як 120 видів пільг та понад 60 видів соціальних виплат.
5. “Соціальний захист та соціальне забезпечення” є найбільшою видатковою статтею бюджету – навіть більшою, ніж видатки на охорону здоров’я, освіту та економічну діяльність
6. За показником “Соціальні видатки до ВВП”, в Україні обсяг соціальних видатків[1] у 2008 році склав 29% ВВП. За цим показником Україну випереджають тільки Швеція та Франція.
7. В розрахунку на одну особу соціальні видатки в Україні є одними з найнижчих у порівнянні з розвинутими країнами світу: 2005 року вони складали 1677 дол. США на рік. У згаданому році нижчим були тільки відповідні показники у Кореї та Мексиці.

  Версія для друку

  Лінк на e-mail