Громадські організації Благодійні організації Профспілки Релігійні організації Господарські асоціації Органи студентського самоврядування
На контролі

1. Проблеми застосування законодавства про громадські, благодійні, інші організації громадського сектору
Посібник «Об’єднання громад» Консультації щодо діяльності НУО on linе! «Як розпочати роботу над власним оргрозвитком, щоб... усе про легалізацію, державну реєстрацію громадських організацій, релігійних організацій, професійних спілок, благодійних організацій
Пошук:  
НеприбутковістьЩо має бути у статуті для неприбутковості?Неприбутковість та її реєстраціяОзнаки неприбутковостіРеєстрація змінГромадські об'єднання (зміни)Благодійні організації (зміни)Приклади статутів громадських об'єднаньРеєстрація нових НУОГромадські об'єднання Благодійні організаціїАктуальноНОВИНИ СТАТТІНОВИНИ ПРОГРАМИПравова допомога НУОКонтакти програмиFacebook консультаційний центрКонсультаціїГРОМАДСЬКІ ОБ'ЄДНАННЯБЛАГОДІЙНИЦТВОГРОМАДСЬКА УЧАСТЬІНШІ ПИТАННЯЕлектронна бібліотекаПЕРЕКЛАДИ РІШЕНЬ ЄСПЛ ПРО СВОБОДУ АСОЦІАЦІЇПРАВОВІ ВИДАННЯ АРХІВВідео-блоги архівАрхів публікаційАрхів новин Електронна бібліотека -> ПРАВОВІ ВИДАННЯ

БІЛА КНИГА "Реформування законодавчого середовища для розвитку громадянського суспільства в Україні"

РЕЗЮМЕ
 
Розробка та уточнення цього документа спрямовані на визначення конкретних проблем у законодавчому середовищі для громадських та благодійних організацій в Україні та формування пропозицій щодо його вдосконалення.
 
Документ адресовано організаціям громадянського суспільства і органам державної влади та відкритий для обговорення і уточнення.


I. ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ
 
Стан розвитку громадянського суспільства в Україні
 
Згідно з міжнародними оцінками, громадянське суспільство в Україні залишається перехідним. Незважаючи на певні зусилля держави в напрямку сприяння розвитку громадянського суспільства, упродовж останніх трьох років Індекс сталості громадських організацій Агентства міжнародного розвитку США (USAID NGO Sustainability Index) та рейтинг "Перехідні держави" (Nations in Transit) міжнародної неурядової організації "Дім свободи" (Freedom House) не зафіксували зростання рівня розвитку громадянського суспільства в Україні. Зокрема, Індекс сталості громадських організацій з 2008 року підвищився лише на 0,1 пункту. Оцінка законодавчого середовища в межах цього індексу з 2007 року не змінилася. За рейтингом "Перехідні держави" оцінка громадянського суспільства України залишається незмінною з 2006 року.

За даними дослідження "Стан та динаміка розвитку неурядових організацій України 2002-2010 роки" Творчого центру ТЦК, впродовж 8 років близько половини організацій громадянського суспільства в Україні стабільно вважають недосконале законодавче середовище вагомою перешкодою їх діяльності.

Недостатній стан розвитку громадянського суспільства фіксують і статистичні дослідження. Так, в Україні на 10 тис. населення зареєстровано лише 14 громадських організацій. В той же час, в Угорщині на 10 тис. населення діють 46 організацій, в Хорватії – 85, а в Естонії – 201. Частка громадських організацій у ВВП України становить 0,24%, в той час як у Росії цей показник дорівнює 0,5%, у Бельгії - 5%, у Канаді - 7,9%. При цьому громадські організації України у 2009 році отримали 98,2 млн грн державних субсидій і сплатили вдвічі більшу суму податків - 165 млн грн.
 
Середовище для розвитку громадянського суспільства в Україні
 
Середовище для розвитку громадянського суспільства складається з: 
- умов для реєстрації організацій громадянського суспільства;
- системи оподаткування;
- можливостей забезпечити існування організації через її господарську діяльність;
- можливостей для отримання фінансової підтримки, зокрема державної;
- умов надання соціальних послуг;
- доступу до участі у формуванні та реалізації державної політики;
- активності держави для сприяння розвитку громадянського суспільства.
 
В Україні середовище для розвитку громадянського суспільства залишається несприятливим як на законодавчому рівні, так і на рівні практики правозастосування.

1. Реєстрація громадських та благодійних організацій ускладнена
 
Для створення громадської організації необхідно принаймні 3 особи (для всеукраїнських організацій – 28) та щонайменше 30 днів. Благодійні організації реєструються протягом 3х місяців. І благодійні, і громадські організації змушені проходити через подвійну реєстрацію: в органах юстиції та у державного реєстратора. Для реєстрації міжнародної громадської організації необхідно сплатити реєстраційний збір у сумі 1,5 неоподатковуваних мінімумів доходів + 250 дол. США. Натомість, створити бізнес-компанію може одна особа протягом 3 днів за принципом "єдиного вікна", сплативши лише близько 200 грн.
 
Відповідно до чинного закону України "Про об’єднання громадян", громадські організації мають право захищати виключно права та інтереси своїх членів. На практиці це означає, що правозахисна організація не має надавати допомогу особі, яка незаконно утримується органами внутрішніх справ, доки така особа не напише заяву про вступ до організації або не видасть правозахисній організації довіреність на представлення своїх інтересів.
 
Засновниками як громадських, так і благодійних організацій можуть бути виключно фізичні особи. Тому мешканці певної місцевості не можуть залучити місцеві бізнес-компанії в якості засновків громадської організації, яка б опікувалася благоустроєм місцевості та наданням соціальних послуг її мешканцям. Бізнес-компанія, не маючи права засновника контролювати свої внески до такої організації, не поспішає вкладати гроші в благоустрій.
 
Територія діяльності громадських організацій та благодійних організацій штучно обмежена існуванням територіальних статусів. Наявність територіального статусу забороняє діяльність організацій у регіонах, де вони не були зареєстровані. Громадська чи благодійна організація не може надати соціальні послуги постраждалим від природного лиха, якщо вони знаходяться поза межами місцевості, де зареєстрована організація.
В Естонії неурядову організацію можна зареєструвати через Інтернет або по телефону: оплатити реєстрацію за допомогою електронних грошей – і неурядова організація може діяти.
В 40 країнах з 47 членів Ради Європи юридичні особи можуть бути засновниками або членами громадських організацій без спеціальних обмежень.
В жодній  країні ЄС не застосовуються територіальні обмеження для діяльності ГО.
 
2. Податкове навантаження не стимулює діяльність громадських та благодійних організацій
 
Статус неприбутковості в Україні наразі дає право на звільнення організації тільки від податку на прибуток підприємств у цілому або щодо окремих видів доходів. Цей статус не надає пільг щодо інших податків і зборів. Наприклад, громадські організації в Україні не отримують пільг щодо податків на землю або інше нерухоме майно на підставі статусу неприбутковості, так само як і щодо звільнення від податку на додану вартість (ПДВ) одержаної ними допомоги у формі товарів.
 
Попри це, отримання неприбуткового статусу залишається проблематичним навіть після успішної реєстрації статуту неприбуткової організацій в органах юстиції. Надання статусу неприбуткових організацій відбувається на підставі рішення органів державної податкової служби про внесення громадської організації до відповідного Реєстру. Проте невизначеність порядку прийняття такого рішення і ведення Реєстру на рівні Податкового кодексу відкриває можливості для необґрунтованих відмов у наданні статусу неприбутковості. 
 
Податкове законодавство є несприятливим для фізичних осіб як донорів громадських та благодійних організацій. Хоча фізичні особи мають право на отримання податкової знижки на суму благодійних та інших безповоротних внесків до неприбуткових організацій, розмір такої знижки обмежений розміром доходу, одержаного фізичною особою як заробітна плата. Це позбавляє права на отримання податкової знижки громадян, які не отримують заробітної плати (наприклад, є приватними підприємцями).
В 18 державах спеціальний податковий статус надається на підставі реєстрації громадської організації як юридичної особи;
Із 27 країн ЄС тільки чотири – Литва, Словаччина, Фінляндія та Швеція – не встановили податкових пільг для індивідуальних донорів НУО.
У жодній країні ЄС не встановлене обмеження податкових пільг для індивідуальних донорів лише розміром доходу з окремого джерела, адже чинна в Україні норма позбавляє права на податкові знижки громадян, які не одержують заробітної плати.
3. Громадські організації позбавлені права безпосередньо здійснювати господарську діяльність

Цивільний кодекс дозволяє непідприємницьким товариствам (в т.ч. громадським організаціям) здійснювати підприємницьку діяльність, якщо вона сприяє досягненню статутних цілей або прямо пов’язана зі статутними цілями. Проте правовою перешкодою у здійсненні господарської діяльності досі є норма Закону України "Про об’єднання громадян", що тлумачиться як дозвіл здійснювати таку діяльність тільки через утворення окремих підприємств.
 
Такий підхід суперечить Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно правового статусу неурядових організацій в Європі № СМ/Rec(2007)14, де визначено, що неурядові організації повинні мати можливість вільно здійснювати будь-яку законну економічну, господарську або комерційну діяльністю для сприяння своїй основній діяльності.
Всі держави ЄС визнають право громадських організацій здійснювати господарську діяльність самостійно.
В 18 з 27 держав-членів ЄС закони обмежують право громадських організацій вести господарську діяльність лише вимогами сумісності цієї діяльності зі статутними цілями та/або використанням доходу на досягнення статутних цілей.
4. Більшість громадських та благодійних організацій не мають доступу до державної фінансової підтримки

У 2010 році в державному бюджетні України було передбачено 187, 5 млн. грн. для фінансової підтримки  окремих організацій громадянського суспільства. Для розподілу цих коштів лише 3 із 65центральних органів виконавчої влади проводять конкурси. Проте, наприклад, Мінсім'ямолодьспорту з 10 млн. грн., отриманих в 2009 році для підтримки молодіжних організацій, на конкурсній основі розподілило лише 5 млн. грн., а інші кошти були розподілені позаконкурсно і непрозоро. Практика розподілу фінансових ресурсів в закритому ручному режимі серед вузького кола організацій характерна і для решти органів виконавчої влади, які здійснюють підтримку громадських організацій. 
 
На державну підтримку можуть сподіватися всеукраїнські громадські організації інвалідів, молоді та дітей, чорнобильців, творчі спілки, організації національних меншин, спортивні федерації. Жодного фінансування не передбачено для діяльності правозахисних, екологічних, моніторингових організацій. Державне фінансування складає лише 2-3% річного бюджету громадських організацій України, що близько до рівня Філіппін, Пакистану та Кенії.
 
Благодійні організації взагалі позбавлені права на отримання державної фінансової підтримки навіть для реалізації проектів та програм, не пов’язаних безпосередньо із наданням благодійної допомоги. Наприклад, благодійна організація не зможе отримати державний грант для проведення дитячого оздоровчого табору.
 
Органи виконавчої влади часто не встановлюють публічні пріоритети та порядки державної фінансової підтримки громадських організацій або не узгоджують ці пріоритети із завданнями політики уряду. Незалежна експертиза цілей та пріоритетів державного фінансування громадських організацій відсутня, у зв’язку з чим оцінити практичні результати такого фінансування неможливо.
 
Умови участі у державних закупівлях надто обтяжливі для громадських організацій. Так, у 2009 році лише три громадських організації (тобто менше 0,01% загальної кількості зареєстрованих в Україні ОГС) стали переможцями відкритих процедур державних закупівель на суму близько 3 млн грн. У цей самий період майже 26 тис. комерційних підприємств (тобто майже 5% всіх зареєстрованих підприємств) в рамках процедур державних закупівель було виділено понад 100 млрд грн бюджетних коштів.
 
- 40-60% річного бюджету пересічної громадської організацій країн ЄС складає державна фінансова підтримка;
- У країнах Східної Європи на підтримку проектів ОГС витрачається приблизно 2-3% видаткової частини державного бюджету.

5. Громадські та благодійні організації дискриміновані у доступі до державних контрактів на надання соціальних послуг
 
Для громадських та благодійних організацій передбачено конкурсний механізм розподілу бюджетного фінансування для оплати їх соціальних послуг. Проте кваліфікаційні умови таких конкурсів часто є дискримінаційними (територіальний статус, місце і час реєстрації НУО тощо). Натомість фінансування державних та комунальних установ соціального обслуговування здійснюється на поза конкурсній основі.
 
При цьому держава практично не передбачає коштів для надання соціальних послуг, відщібаючи переваги утриманню бюджетних установ системи соціального захисту, які діють без урахування потреб населення у соціальних послугах.
 
На відміну від державних та комунальних установ, громадські та благодійні організації зобов’язані брати участь у конкурсах для визначення права оренди приміщень у державній та комунальній власності. НУО також не мають державної підтримки соціальних гарантій і професійної підготовки своїх соціальних працівників та інших кадрів, які надають соціальні послуги (семінари, курси, сертифікація довгострокової волонтерської служби).
 
Згідно з чинним податковим законодавством соціальні послуги не належать до основної діяльності НУО, відтак бюджетні кошти та надходження від платних соціальних послуг оподатковуються для НУО на загальних засадах і можуть бути підставою для позбавлення цих організацій неприбуткового статусу. Обладнання та інше майно, які передається НУО для надання соціальних послуг, є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.
Все це дискримінує громадські та благодійні організації та обмежує конкуренцію між різними надавачами послуг.
 
6. Участь громадських організацій у формуванні та розробці державної політики
 
На сьогодні в Україні сформована низка механізмів залучення громадян до прийняття рішень, однак більшість із них не працюють належним чином. Головними причинами цього є невміння і небажання представників влади керуватися в роботі певними принципами і процедурами публічної політики, визнавати організації громадянського суспільства рівними партнерами і проводити з ними консультації. З іншого боку, ми бачимо пасивність і відсутність професійної готовності самої організованої громадськості вести професійний діалог щодо вироблення державної політики.
 
До загальних механізмів впливу громадян на прийняття рішень на рівні всіх органів виконавчої влади можна віднести три, а саме: регуляторну політику, звернення громадян і всеукраїнський референдум. На рівні органів виконавчої влади існують такі механізми: громадські ради, процедури консультації з громадськістю, громадська експертиза діяльності органів влади. На рівні місцевого самоврядування діють механізми громадських слухань, місцевих ініціатив, загальних зборів громадян за місцем проживання, місцевих референдумів, органи самоорганізації населення, громадські ради.
 
Проте тільки 11% територіальних громад в Україні мають затверджені статути, де врегульовані такі форми взаємодії з громадянським суспільством як проведення громадських слухань, загальних зборів громадян і процедури висування місцевих ініціатив. Жителі інших міст і сіл не мають необхідних правових механізмів участі в роботі місцевих рад.
 
7. Державна політика сприяння розвитку громадянського суспільства не має належного інституційного забезпечення
 
З 2007 року в Україні діє Концепція сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства (затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1035-р). Цей документ закладає основи державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства, визначає її основні завдання та засоби реалізації.
 
Виконавцями політики є всі ОВВ (73 центральні ОВВ, 27 обласних і міських державних адміністрацій, 490 районних державних адміністрацій), що свідчить про широту предмета регулювання. Проте механізм координації виконання політики різними ОВВ та між різними структурними підрозділами в межах одного органу відсутній. Результативність роботи окремих ОВВ за цим напрямом є незначною та не відповідає витраченим ресурсам: загальна ефективність заходів ОВВ із виконання Концепції не перевищує 68% для міністерств та 43% для облдержадміністрацій (далі - ОДА).
 
Наразі державну політику сприяння розвитку громадянського суспільства формує Кабінет Міністрів України як колегіальний орган. При цьому функція формування такої політики не закріплена за жодним міністерством (і, відповідно, членом уряду) або іншим центральним ОВВ. У Секретаріаті Уряду діє Департамент інформації та комунікацій з громадськістю, в якому утворено також Сектор сприяння розвитку громадянського суспільства. Після скасування в складі Уряду посад Міністра Кабінету Міністрів та Віце-прем’єр-міністра з гуманітарних питань інституційні можливості впливу Департаменту на формування відповідної політики зменшились. Крім того, спрямованість адміністративної реформи дає підстави вважати, що в подальшому значення та функції Секретаріату Уряду лише скорочуватимуться.
 
Відсутній член уряду, персонально відповідальний за реалізацію політики сприяння розвитку громадянського суспільства. Центральний ОВВ, відповідальний за формування та реалізацію політики сприяння розвитку громадянського суспільства, не визначений. Це означає, що інтереси розвитку громадянського суспільства не представлені при формуванні державної політики. Жоден орган не має повноважень щодо координації реалізації політики сприяння розвитку громадянського суспільства.
 
Не передбачено жодного спеціального фінансування для здійснення заходів державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства.
 
II. ЦІЛІ РЕФОРМУВАННЯ ЗАКОНОДАВЧОГО СЕРЕДОВИЩА ДЛЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
 
Реформування законодавчого середовища для громадянського суспільства спрямовано до запровадження стандартів, передбачених Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо правового статусу неурядових організацій у Європі № СМ/Rec(2007)14, а також імплементації зобов’язань України відповідно до міжнародних договорів у сфері прав людини та рішень Європейського суду із прав людини.
 
Цілями реформи є:
- Спрощення адміністративних процедур для громадських та благодійних організацій; - Ліквідація дискримінації громадських та благодійних організацій порівняно із іншими суб’єктами та захист конкуренції;
- Створення стимулів для життєздатності та стабільного функціонування громадських та благодійних організацій;
- Забезпечення умов для здійснення громадськими організаціями їх основної діяльності, зокрема надання соціальних послуг та участі у формуванні та реалізації державної політики;
- Підвищення ефективності державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства.
 
III. ПРОПОНОВАНІ РІШЕННЯ
 
 У сфері легалізації громадських та благодійних організацій:
Запровадження "єдиного реєстраційного вікна" для громадських та благодійних організацій;
Визначення вичерпного переліку документів, які необхідно подати для легалізації громадських та благодійних організацій;
Скорочення строків здійснення реєстраційних дій;
 Надання права бути засновниками та членами громадських та благодійних організацій як фізичним, так і юридичним особам;
Надання громадським організаціям права захищати інтереси не тільки своїх членів, але й ширших соціальних груп, а також суспільно-значущі інтереси;
Передбачити можливість створювати благодійні організації не лише в формі товариств, а і в формі установ (без членів) та фондів( створюють і керують благодійним цільовим капіталом);
Скасування обов’язкових територіальних статусів та надання громадським організаціям і благодійним права самостійно визначати територію своєї діяльності.
У сфері регулювання діяльності благодійних організацій:
Спрощення системи управління благодійними організаціями: замість чотирьох обов’язкових органів управління (наглядова рада, загальні збори членів, дирекція, правління) передбачити обов’язкове створення лише двох ( наглядова рада і виконавчий орган);
Підвищення контролю благодійників за коштами і майном, переданим на благодійні цілі, зокрема, запровадження інструменту поворотної фінансової пожертви та надання благодійникам права вимагати повернення благодійної пожертви у разі її нецільового використання;
Посилення вимог щодо звітності та прозорості роботи благодійних організацій;
Визначити конфлікт інтересів для керівників благодійних організацій та передбачити відповідні обмеження;
Ввести солідарну відповідальність членів органів управління благодійними організаціями за дії або бездіяльність, що заподіяли шкоду такій організації;
Запровадження нових інструментів для здійснення благодійної діяльності як громадянами так і юридичними особами: благодійних сервітутів, які дадуть можливість приватним власникам будинків, маєтків, пам’яток архітектури встановити режим публічного і вільного доступу до цих приміщень; права благодійних організацій отримувати благодійні спадщини та ставати виконавцями заповітів по управлінню благодійним майном та реалізації благодійних програм; ендавментів, тобто фондів цільового капіталу, на відсотки від якого може здійснюватися благодійна діяльність;
Визнання цілей меценатської діяльності та умов публічного доступу до продуктів меценатської діяльності.

У сфері оподаткування громадських організацій:
Передбачення затвердження порядку ведення Реєстру неприбуткових організацій та установ органом, який не має прямого податкового конфлікту інтересів (міжвідомчий наказ, постанова КМУ, окремі статті Податкового кодексу), та вичерпний перелік підстав для відмови у внесенні громадської організації до цього реєстру;
Визнання права представництв іноземних громадських (неурядових) організацій бути внесеними до Реєстру неприбуткових організацій та установ;
Визнання права громадських та інших неприбуткових організацій, які не скористалися правом бути внесеними до Реєстру неприбуткових організацій та установ, або були виключені з цього реєстру, обрати спрощену систему оподаткування;
Відновлення права громадських організацій на звільнення благодійної допомоги, наданої ними у вигляді товарів і послуг, від податку на додану вартість, з урахуванням відповідних актів законодавства Європейського Союзу (в т.ч. провести громадську експертизу та консультації щодо можливості запровадження зниженої ставки податку на додану вартість на соціально важливі товари і послуги, вказані в директивах ЄС як загальної передумови економічної євро інтеграції України);
Визначення у Податковому кодексі розміру нецільової благодійної допомоги, що звільнено від оподаткування (принаймні 4-6 мінімальних зарплат протягом року);
Віднесення доходів громадських та інших неприбуткових організацій від продажу товарів і послуг до їх основної діяльності, якщо ціни такого продажу не вище звичайних цін;
Встановити, що сума податкової знижки для громадян не повинна перевищувати суму їх сукупного оподаткованого доходу, що оподатковується за загальною ставкою податку на доходи фізичних осіб (15% або 17%);
Виключення із податкових платежів орендну плату за користування земельними ділянками у державній та комунальній власності.
У сфері права громадських організацій на здійснення господарської діяльності:
Надання громадським організаціям права здійснювати господарську діяльність без створення окремої юридичної особи;
Передбачення пільгових умов для оподаткування господарської діяльності громадських організацій, якщо прибутки від такої діяльності будуть використані для виконання статутних завдань організацій.
У сфері державної фінансової підтримки громадських організацій:
Передбачити конкурсний механізм для всіх випадків розподілу державної фінансової підтримки громадських організацій;
Розробити єдиний для всіх органів виконавчої порядок проведення конкурсів проектів громадських організацій, виконання яких передбачається за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів;
Скасувати обмеження щодо права ОГС на участь у конкурсах, що не пов’язані з їх спроможністю до виконання проектів та ґрунтуються на статусі організацій (територіальний статус, місце і час реєстрації тощо);
Визначити вичерпний перелік документів, які учасники конкурсів проектів ОГС мають подавати до визнання їх перемоги у конкурсі;
Передбачити обов’язкове планування видатків для державної фінансової підтримки громадських організацій при складанні проектів державного та місцевих бюджетів;
Визначити середньо- і довгострокові індикатори фінансування громадських організацій (зміни частки такого фінансування в загальних видатках бюджету, в доходах ГО тощо) для розробки державного бюджету; ці індикатори можуть бути рекомендованими також для органів місцевого самоврядування при розробці місцевих бюджетів;
Розробити єдину методику визначення пріоритетів державного фінансування громадських організацій органами виконавчої влади, яка, зокрема, встановить обов’язкову незалежну експертизу цілей та пріоритетів державного фінансування ОГС;
Визначити порядок запобігання конфлікту інтересів щодо державного фінансування громадських організацій органами виконавчої влади;
Скасувати додаткові наступні дозволи для здійснення Державним казначейством погоджених виплат ОГС у розмірі, що не перевищує певну суму, визначену актом КМУ (наприклад, 25 тисяч грн);
Розробити державну цільову програму сприяння розвитку громадянського суспільства, в рамках якої передбачити створення і довгострокове фінансування національного фонду для підтримки інституційного розвитку громадянського суспільства (наприклад, надання довгострокових позик на виконання проектів ОГС; фінансова допомога у виконанні державних та/або міжнародних програм; оцінка ефективності та наукові дослідження з питань розвитку громадянського суспільства; консультування з реалізації проектів ОГС; допомога у підготовці волонтерів та інших фахівців);
Забезпечити обов’язковий моніторинг та оцінку проектів, здійснюваних громадськими організаціями за рахунок бюджетних коштів, а також передбачити обов’язкову публічну звітність організацій, які одержали державне фінансування.
У сфері державних закупівель послуг громадських та благодійних організацій:

Забезпечити обов’язкове розміщення та зручний пошук на веб-порталі державних закупівель річних планів;
Запровадити три процедури державних закупівель послуг: малі закупівлі (до 100 тисяч грн), закупівлі за спрощеними процедурами (до 400 тисяч грн), закупівлі за тендерними процедурами;
Визначити в законі вичерпний перелік документів, які учасники малих закупівель або закупівель за спрощеними процедурами можуть подавати на вимогу замовників для підтвердження відповідності кваліфікаційним критеріям;
Замінити процедуру закупівлі в одного учасника процедурою переговорів замовника з декількома учасниками на визначених законом підставах (у тому числі, якщо надійшла кількість заявок, менша за необхідну, або жодна заявка не надійшла, або жодна заявка не відповідає кваліфікаційним вимогам) з обов’язковим інформуванням Антимонопольного комітету та Міністерства економічного розвитку і торгівлі про застосування цієї процедури;
Визначити в законі принципи та порядок проведення малих закупівель (до 100 тисяч грн) та доступу до інформації про їх результати; зокрема, умови малих закупівель можуть визначатися актами замовників, якщо задовольняють принципам прозорості, рівності учасників, добросовісної конкуренції, заборони дискримінації та повторних закупівель у тих самих учасників;
Скасувати вимоги щодо забезпечення участі в процедурах закупівель послуг за бюджетні кошти, а також забезпечення виконання контрактів, якщо учасники закупівель на суму до 400 тисяч грн відповідають кваліфікаційним критеріям чи пройшли прозорий кваліфікаційний відбір;
Поширити санкції за порушення процедур державних закупівель на учасників, у тому числі штрафів, розмір яких встановлюється пропорційно до ціни договору про державні закупівлі, але не нижче суми, визначеної законом (у тому числі для малих закупівель).
У сфері залучення громадських та благодійних організацій до надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів:
Затвердити порядок оцінки потреб одержувачів щодо окремих соціальних послуг, на підставі якої визначаються нормативні засади державного фінансування таких послуг, за обов’язкового залучення до визначення такого порядку громадськості;
Затвердити актом КМУ перелік соціальних послуг, оплата яких відбувається на нормативних засадах одержувачами цих послуг (ваучери, інші казначейські зобов’язання);
Забезпечити рівні можливості для громадських і благодійних організацій та державних організацій з надання соціальних послуг за рахунок державного та місцевих бюджетів.
Визначити критерії та порядок державних перевірок та публічної звітності суб’єктів усіх форм власності та підпорядкування, що надають соціальні послуги, які включено до переліку;
Визнати право органів місцевого самоврядування встановлювати додаткові
послуги, що можуть фінансуватися на нормативних засадах з власних надходжень місцевих бюджетів;
Визнати право ОГС, що надають соціальні послуги, на оренду державного та комунального майна без обов’язкової участі в конкурсах, або передбачити відшкодування їх витрат на оренду державного та комунального майна в умовах конкурсів проектів чи актах, що регулюють державне фінансування ОГС на нормативних засадах;
Виключити вартість соціальних послуг, що фінансуються на нормативних засадах, з оподаткованого доходу фізичних осіб.
У сфері забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики:
- Створити методичне забезпечення реалізації процедур консультацій з громадськістю;
- Привести законодавство про місцеве самоврядування і місцеві адміністрації у відповідність до вимог Рекомендації Rес(2001)19 Ради Європи "Про участь громадян у місцевому публічному житті" (Ухвалено 6 грудня 2001 року).
- Ухвалити на рівні органів місцевого самоврядування в кожній територіальній громаді статут територіальної громади; порядок реалізації місцевої ініціативи; порядок проведення громадських слухань; порядок консультацій із громадськістю щодо формування та реалізації місцевого бюджету; порядок проведення громадського обговорення містобудівної документації; положення про конкурс соціальних проектів; положення про органи самоорганізації населення (ОСН), закріпивши в них гарантії діяльності ОСНів, принципи взаємовідносин між органами місцевого самоврядування та ОСНами; положення, якими передбачити механізм делегування ОСНам окремими повноваженнями відповідної місцевої ради фінансів та майна.
- Забезпечити рівноправність обох форм здійснення місцевого самоврядування територіальними громадами – безпосередньо та через органи місцевого самоврядування;
- Передбачити можливість участі громадян у складі та діяльності депутатських комісій місцевих рад;
- Передбачити можливість створення у кожній місцевій раді громадської палати із дорадчим статусом, до складу якої мають входити лідери громадських організацій, бізнес-асоціацій та інших структур громадянського суспільства, керівники органів самоорганізації населення, експертний актив громади.

У сфері реалізації державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства:
Уточнити цілі державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства у Концепції сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства;
Визначити члена уряду, безпосередньо відповідального за формування та реалізацію державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства;
Забезпечити комплексний підхід до формування державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства;
Створити механізми горизонтальної та вертикальної координації реалізації відповідної політики;
Створити механізми контролю за реалізацією політики;
Запровадити систему моніторингу та оцінки виконання політики;
Забезпечити фінансування для реалізації заходів державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства, в тому числі фінансування проектів ОГС на виконання завдань політики;
Передбачити обов’язкову експертизу проектів публічно-правових рішень на відповідність принципам і цілям державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства;
Забезпечити методичну підтримку реалізації державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства.
IV. ПРОПОНОВАНІ ЗАХОДИ
 
1). Розробити та ухвалити законопроект "Про громадські організації" та законопроект  "Про благодійництво та благодійні організації" на основі європейських стандартів правового регулювання статусу та діяльності відповідних організацій;
 
2). Розробити та ухвалити законопроект про внесення змін до Податкового кодексу України, яким передбачити, зокрема:
поступове запровадження зниженої ставки податку на додану вартість (7-10%) на товари і послуги, що визнані суспільно-корисними, в т.ч. відповідно до директив та інших актів законодавства Європейського Союзу;
альтернативну базу для витрат на підтримку благодійної діяльності в розмірі до 0,5% валового доходу, на вибір корпоративного донора;
альтернативну базу для податкового кредиту на підтримку благодійних та інших неприбуткових організацій у розмірі до двох мінімальних зарплат на рік або 12 мінімальних зарплат на п’ять років, на вибір індивідуального донора.
3). Розробити та ухвалити законопроект про внесення змін до Бюджетного кодексу України, яким передбачити визначення терміна "державна фінансова підтримка громадських організацій", розширити перелік громадських організацій, яким надано право на отримання державної фінансової підтримки, та передбачити конкурсний механізм відбору громадських організацій для одержання бюджетних коштів;
 
4). Розробити та внести зміни до Інструкції складання бюджетних запитів Міністерства фінансів України, визначивши механізм планування витрат на державну фінансову підтримку громадських організацій при складанні бюджетних запитів; 
 
5). Розробити та ухвалити законопроект про внесення змін до закону "Про державні цільові програми", яким передбачити необхідність залучення громадських організацій до виконання заходів у межах державних цільових програм;
 
6). Розробити і затвердити постанову КМУ, що визначатиме порядок проведення конкурсів проектів для громадських організацій, обов’язків для всіх органів виконавчої влади;
 
7). Затвердити актом Кабміну перелік соціальних послуг, державне фінансування яких відбувається на нормативних засадах, а також порядок такого фінансування;
 
8). Розробити та ухвалити зміни до Закону України "Про здійснення державних закупівель" з урахуванням зазначених вище пропозицій;
 
9). Розробити та ухвалити проект державної цільової програми сприяння розвитку громадянського суспільства, в рамках якої передбачити створення і довгострокове фінансування Національного фонду розвитку громадянського суспільства;
 
10). Розробити законопроект про внесення змін до закону України "Про соціальні послуги";
 
11). Розробити та ухвалити законопроект "Про нормативно-правові акти", яким передбачити процедуру обов’язкового громадського обговорення проектів нормативно-правових актів.
 
12). В Положенні про Міністерство юстиції України передбачити функції, пов’язані із формуванням та координацією реалізації державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства. У структурі Міністерства юстиції створити структурний підрозділ, відповідальний за здійснення таких функцій.
 
V. ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ
 
1). Створення сприятливих умов для легалізації громадських ініціатив;
2). Підвищення життєздатності громадських організацій та зміцнення їх фінансової бази;
3). Можливість скорочення бюджетних витрат на певні суспільно корисні послуги і проекти завдяки залученню додаткових ресурсів громадських організацій; покращення якості соціальних послуг завдяки підвищенню конкуренції між їх надавачами;
4). Підвищення ефективності та прозорості використання бюджетних коштів у сфері фінансування громадських організацій;
5). Підвищення якості публічно-правових рішень, зокрема з огляду на задоволення суспільних інтересів;
6). Підвищення ефективності державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства;
7). Збільшення довіри громадськості до державних органів та громадських організацій.


  Версія для друку

  Лінк на e-mail
Голосування
Чи вдавалось Вам подати документи на реєстрацію нової/змін про громадську/благодійну організацію з першого разу звернення до органу реєстрації?
так
ні
ще не звертався (лась)
 
Дайджест
№  11

Всі дайджести >>>
 
Партнери та друзі


  ADS:
веб-дизайн та хостинг
[ Andriy_BURDYK ]
© Портал "Юрист НГО". Програма правової підтримки організацій громадського сектору Центру громадської адвокатури, 2008.
Всі права застережені. Передрук матеріалів сайту вітається за умови гіперпосилання на Портал "Юрист НГО" http://www.lawngo.net