Громадські організації Благодійні організації Профспілки Релігійні організації Господарські асоціації Органи студентського самоврядування
На контролі

1. Проблеми застосування законодавства про громадські, благодійні, інші організації громадського сектору
Посібник «Об’єднання громад» Представники НУО, які працюють із розвитком громад... Консультації щодо діяльності НУО on linе! усе про легалізацію, державну реєстрацію громадських організацій, релігійних організацій, професійних спілок, благодійних організацій
Пошук:  
НеприбутковістьЩо має бути у статуті для неприбутковості?Неприбутковість та її реєстраціяОзнаки неприбутковостіРеєстрація змінГромадські об'єднання (зміни)Благодійні організації (зміни)Приклади статутів громадських об'єднаньРеєстрація нових НУОГромадські об'єднання Благодійні організаціїАктуальноНОВИНИ СТАТТІНОВИНИ ПРОГРАМИПравова допомога НУОКонтакти програмиFacebook консультаційний центрКонсультаціїГРОМАДСЬКІ ОБ'ЄДНАННЯБЛАГОДІЙНИЦТВОГРОМАДСЬКА УЧАСТЬІНШІ ПИТАННЯЕлектронна бібліотекаПЕРЕКЛАДИ РІШЕНЬ ЄСПЛ ПРО СВОБОДУ АСОЦІАЦІЇПРАВОВІ ВИДАННЯ АРХІВВідео-блоги архівАрхів публікаційАрхів новин АРХІВ -> Архів публікацій

Етап І. Особливості легалізації громадських організацій

 Витяги із видання:

Посібник «Державна реєстрація громадських  організацій, релігійних організацій, професійних спілок,  благодійних організацій в Україні: від А до Я»./Тетяна Яцків, Леонід Тарасенко. – Л: Юриспруденція, 2008.
Посібник видано за підтримки програми «Верховенство права» Міжнародного фонду «Відродження».
Електронна версія посібника є доступною для користування для будь-кого.
Для отримання електронної версії посібника слід надіслати запит на скриньку  програми info@lawngo.net.
 
 
ОСОБЛИВОСТІ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
 
Реєстрація громадських організацій, так само як і професійних спілок, благодійних організацій, релігійних організацій, здійснюється відповідно до законодавчих актів, які визначають їхні особливості.
Зокрема, порядок та умови реєстрації громадських організацій визначені Законом України “Про об'єднання громадян” від 16 вересня 1997 року та Положенням про порядок легалізації об'єднань громадян, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №140 від 26 лютого 1993 року.
Частина 2 статті 14 Закону “Про об'єднання громадян” стверджує, що «у разі реєстрації об'єднання грома­дян набуває статусу юридичної особи».
Проте 1 липня 2004 року набув чинності Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”. Відповідно до статті 3 цього Закону, об'єднання громадян, благодійні організації, політичні партії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, банки, торгово-промислові палати, фі­нансові установи (у тому числі кредитні спілки), біржі, інші установи та організації, для яких законом    встановлені особливості державної реєстрації, набувають статусу юридичної особи лише з моменту їх державної реєстрації у порядку, встановленому цим Законом.
Отож цим актом запроваджено «подвійну» процедуру реєстрації також для громадських організацій.
Чинне законодавство ці два етапи реєстрації громадської організації розмежовує на такі:
1)             легалізація громадської організації,
2)             державна реєстрація громадської організації.
Громадські організації, які реєструються із міським статусом і реєструються лише у державного реєстратора, мають шанс пройти реєстрацію більш швидше і одразу два етапи (у триденний термін). Проте це залежить від того, чи органи влади забезпечили таку можливість. Наприклад, у місті Донецьк організації із міським статусом надалі спочатку легалізуються у виконавчому комітеті міської ради у «легалізатора», а потім реєструють юридичну особу в управлінні реєстрації, яке знаходиться в іншому місці, хоч також підпорядковується виконавчому комітету міської ради. У Львові легалізатор знаходиться в управлінні реєстрації, що дозволяє спростити процедуру та скоротити терміни легалізації та реєстрації.
 Громадські орга­нізації із вищими статусами легалізуються в управліннях юстиції чи Міністерстві юстиції. Сьогодні завдяки затвер­дженому регламенту взаємодії органів юстиції та дер­жавних реєстраторів вони мають можливість легалізуватися і реєструватися також в одному органі, проте оскільки дані від управління юстиції пересилаються реєстратору і навпаки, це є більш триваліш процес.
 
Засновники та членство громадської організації. Проблеми реєстрації громадської організації в Україні, якщо засновником є іноземець
 
Відповідно до статті 11 Закону України “Про об'єднання громадян” засновниками громадських організацій можуть бути громадяни України, громадяни інших держав, особи без громадянства, які досягли 18 років. Отож, засновниками громадських організацій не можуть бути юридичні особи, окрім спілок громадських організацій. Лише громадські організації можуть створю­вати спілки громадських організацій.
Проте членами громадських організацій можуть бути особи, які досягли 14 років. Також відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України “Про об'єднання громадян” статутом громадської організації може бути передбачене членство і участь у діяльності колективних членів, на­приклад громадських організацій поряд із членами-фізичними особами.
Особливості встановлені для молодіжних та дитя­чих організацій. Вони визначені Законом України “Про молодіжні та дитячі громадські організації”.
Засновниками молодіжних та дитячих організацій можуть бути особи, які досягли 15 років.
Членство в молодіжних та дитячих громадських організаціях може бути індивідуальним і колективним. Членство в молодіжних та дитячих громадських організаціях може бути фіксованим і нефіксованим.
Індивідуальними членами молодіжних громадських організацій можуть бути особи віком від 14 до 35 років, індивідуальними членами дитячих громадських ор­ганізацій - особи віком від 6 до 18 років. Вступ не­повнолітніх віком до 10 років до дитячих громадських організацій здійснюється за письмовою згодою батьків, усиновителів, опікунів або піклувальників. Особи ст­аршого віку можуть бути членами молодіжних та дитячих громадських організацій за умови, якщо їх кількість у цих організаціях не перевищує третину загальної кі­лькості членів; у складі виборних органів молодіжних та дитячих громадських організацій кількість осіб старшого віку не може перевищувати третину чл­енів виборних органів.
Обмеження щодо кількості осіб, вік яких пе­ревищує відповідно 35 та 18 років, у складі виборних ор­ганів не поширюється на спілки молодіжних та дитячих громадських організацій.
Колективними членами молодіжних та дитячих гр­омадських організацій можуть бути колективи інших мо­лодіжних та дитячих громадських організацій. Колективні члени молодіжних та дитячих ор­ганізацій можуть брати участь у діяльності таких ор­ганізацій у випадках, передбачених їх статутами.
Відповідно до статті 11 Закону України “Про об'єднання громадян”, засновниками громадських організацій можуть бути громадяни України, громадяни інших держав, особи без громадянства. Проте легалізуючі органи заперечують можливість іноземців бути засновниками громадських організацій, а лише членами організацій. Їхнім аргументом для заперечення права іноземців бути заснов­никами об'єднань громадян є стаття 16 Закону України “Про правовий статус іноземців”, яка визначає, що іно­земці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, мають право вступати на загальних з грома­дянами України підставах до легалізованих об'єднань громадян, якщо інше не передбачено законами України і якщо це передбачено статутами цих об'єднань.
Проте вона не дає підстав робити висновок про те, що вони не можуть бути засновниками, адже стаття 11 За­кону України “Про об'єднання громадян” прямо вказує на можливість іноземців бути засновником. Проте лега­лізуючі органи відмовляють у легалізації такого об'єд­нання громадян, якщо засновником є іноземець.
 
Статуси, з якими може створюватися громадська організація в Україні
 
Для того, щоб визначити, який орган відповідальний за легалізацію громадської організації і який алгоритм слід надалі застосовувати, потрібно визначити статус громадської організації.
Відповідно до статті 9 Закону України “Про об'єднання громадян” об'єднання громадян України створю­ються і діють із всеукраїнським, місцевим та міжнарод­ним статусом.
Всеукраїнська громадська організація - це орга­нізація, діяльність якої поширюється на територію всієї України і яка має місцеві осередки у більшості її областей.
Місцева громадська організація - це організація, діяльність якої поширюється на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць чи регіону.
Міжнародна громадська організація - це організація, діяльність якої поширюється на територію України і хоча б однієї іншої держави.
Отож,ё статус громадської організації в Україні пов'язується із територією, на якій організація може здій­снювати свою діяльність. Погоджуємося, що звучить див­но. І загрозливо для громадського сектору водночас. Якщо тлумачити буквально положення статуту, за яким визна­чається статус організації, на зразок “Діяльність громад­ської організації X поширюється на територію міста N”, то можна зробити висновок про те, що громадська орга­нізація X не має права виходити за межі міста N про­водити заходи поза межами міста чи мешканці інших міст не можуть бути її членами.
Будь-які спроби прописати положення у статуті, що “організація X може здійснювати свою діяльність, проводити заходи на всій території України”  жорстко присікалися як такі, що суперечать законодавству. Чи існує на сьогодні правова можливість “забезпечити тили” у проблемі застосування статусів громадських організацій? Існує. Завдяки Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, який поширюється на всіх юридичних осіб, у тому числі громадські організації, що мають статус юридичної особи. Відповідно до Цивільного кодексу України усі юридичні особи мають рівні права та можуть здійснювати діяльність на усій території України.
Закон України “Про державну реєстрацію юридич­них осіб та фізичних осіб-підприємців” містить вірні під­ходи до визначення місця знаходження та реєстрації юридичної особи. Місцезнаходженням юридичної особи відповідно до статті 1 Закону є адреса органу або особи, які відповідно до закону чи установчих документів висту­пають від її імені. Ця адреса може змінюватися, проте від цього не змінюється і не обмежується територія діяльності юридичної особи.
Також пропонуємо додатково вказувати у статутах організацій (проте не у першому розділі, щоб з переві­ряючи ми органами не вступати у даремні дискусії), а у розділі “Права організації” чи “Форми діяльності органі­зації» положення про те, що “Громадська організація Х у діяльності користується всім обсягом прав та обов'язків юридичної особи”.
 
Визначення органу влади, у якому легалізуються громадські організації
 
Громадські організації легалізуються в органах юс­тиції або виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад.
Визначення органу влади, у якому легалізуються громадські організації, залежить від статусу організації.
Відповідно до частини 2 Положення про порядок легалізації об'єднань громадян всеукраїнські громадські організації і міжнародні громадські організації реєструються Міністерством юстиції.
Місцеві осередки всеукраїнських та міжнародних громадських організацій, а також місцеві громадські ор­ганізації - Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції в АРК, обласними, Київським та Севастополь­ським міським, районними, районними в містах Києві та Севастополі управліннями юстиції, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад.
Орган реєстрації для місцевих громадських організацій визначається наступним чином: якщо організація планує здій­снювати діяльність на рівні села, вона легалізується ви­конавчим комітетом сільської ради, селища - селищної ради, міста - міської ради, області - обласними управлін­нями юстиції, району — районними управліннями юстиції. Оскільки на виконавчі комітети рад у містах обласного значення відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” покладено функцію реєстрації юридичних осіб, такі місь­кі організації мають можливість здійснити легалізацію та реєстрацію в одній установі, якщо органи влади забезпечили єдину процедуру легалізації та реєстрації.
 
Повідомлення про створення громадської організації та реєстрація громадської організації
 
Відповідно до статті 14 Закону України “Про об'єднання громадян”, легалізація (офіційне визнання) об'єднань громадян є обов'язковою і здійснюється шляхом їх реєстрації або повідомлення про заснування.
Діяльність об'єднань громадян, які нелегалізовані, є протизаконною.
Частина 2 статті 14 Закону України “Про об'єд­нання громадян” передбачає, що у разі реєстрації об'єднання громадян набуває статус юридичної особи. Якщо громадська організація легалізується шляхом повідом­лення про заснування, статусу юридичної особи вона не набуває.
Повідомлення про заснування є спрощеним способом легалізації громадської організації. Відповідно до статті 17 Закону України «Про об'єднання громадян» гро­мадські організації, їх спілки можуть легалізувати своє заснування шляхом письмового повідомлення відповідно Міністерству юстиції України, місцевим органам юстиції, виконавчим комітетам сільських, селищних, міських рад.
Відповідно до пункту 9 Положення про порядок лега­лізації об'єднань громадян для легалізації громадської організації шляхом повідомлення про її заснування до легалізуючого органу подається заява, підписана не менш як трьома засновниками громадської організації або її уповноваженими представниками.
В заяві вказується прізвище, ім'я, по батькові засновників громадської організації або їх уповноважених представників, рік народження, місце постійного про­живання, назва організації і місцезнаходження   центральних статутних органів, основна мета діяльності гро­мадської організації. Підписи в заяві повинні бути засвідчені нотаріусом.
Громадська організація, легалізована шляхом пові­домлення про її заснування, вноситься до книги обліку громадських організацій, що ведеться легалізуючим ор­ганом.
Проте після легалізації громадської організації шляхом повідомлення вона не набуває статусу юридичної особи, отож, не може мати печатки, відкривати рахунки у банках тощо. Однак легалізація громадської організації шляхом повідомлення буде свідчити про те, що діяльність такої організації є законною.
Документи, які необхідні для легалізації громадської організації шляхом реєстрації
Стаття 15 Закону України “Про об'єднання громадян” та частина 3 Положення про порядок легалізації об'єднань громадян передбачає вичерпний перелік доку­ментів, які повинні подати засновники для легалізації громадської організації.
Для легалізації відповідно до частини 3 Положення про легалізацію об'єднань громадян потрібні такі доку­менти (дослівно):
-       заява (додаток №1 Положення),
-       статут (положення) у двох примірниках,
-       протокол   установчого з'їзду (конференції) або загальних зборів членів з рішенням про прийняття статуту (положення),
-       відомості про   склад керівництва центральних статутних органів (із зазначенням прізвища, імені, по батькові, року народження, місця постійного проживання, посади (заняття), місця ро­боти),
-       дані про наявність місцевих осередків (додаток №2 Положення), підтверджені протоколами кон­ференцій (зборами),
-       документ про сплату реєстраційного збору,
-        відомості про засновників організації (для громадян - із зазначенням прізвища, імені, по батькові, року народження, місця постійного проживання),
-       документ, що підтверджує місцезнаходження організації.
Міжнародна громадська організація додатково подає документи, які підтверджують поширення її діяль­ності на територію хоча б однієї іншої держави (довіре­ності, зобов'язання, протоколи, документи про легалі­зацію тощо).
Невипадково наголошуємо на дослівному цитуванні частини 3 Положення та вичерпному переліку доку­ментів і вимог до них. Адже якщо Ви назвете збори засновників організації як “установчі збори”, а не так, як це визначено у Положенні (а саме “установчий з'їзд”, “установча конференція” або “загальні збори членів”), це вже буде підставою для відмови у реєстрації, оскільки такі положення, на думку легалізуючого органу, “супе­речать вимогам законодавства”. Тому усі вимоги до інфор­мації і найменування документів, які визначені Положенням, для посадовців легалізуючого органу є першою підставою для відмови у легалізації.
 
Заява про реєстрацію громадської організації
 
Зразок заяви про реєстрацію громадської організації передбачено у додатку №1 до Положення про по­рядок легалізації об'єднань громадян.
Заява до легалізуючого органу про реєстрацію організації повинна бути підписана не менш як трьома за­сновниками або їх уповноваженими представниками.
На відміну від благодійної організації, громадська організація не може бути заснована однією особою. Для її заснування потрібно не менш як троє засновників, які відповідно до закону можуть виступати такими.
Підписи засвідчуються нотаріусом. Для нотаріального посвідчення нотаріус вимагатиме протокол зборів (іншого установчого органу), статут, а також потрібно засновникам пред'явити паспорти.
Незважаючи на те, що більшість нотаріусів ознайомлені із вимогами до заяви про реєстрацію громадської організації і Положенням про порядок легалізації об'єднань громадян, викладену інформацію у заяві слід ретельно переглянути. Потрібно зазначити усю інформацію, яку вимагається у додатку. Останнім часом багато “причин” для повернення документів створює те, що у заяві нічого не вказується про телефон засновників. Відповідно до вимог додатка, у заяві вказується прізвище, ім‘я, по батькові засновників, рік народження, місце постійного проживання, номер телефону. Якщо засновник не має номеру телефону, здебільшого нотаріуси не зазначають нічого. Проте реєстратори повертають заяву із вказівкою на те, що у такому випадку слід зазначити “телефону немає”.
 
Статут громадської організації
 
Статут громадської організації приймається  її установчим органом. Згідно Закону України “Про об'єднання громадян”, установчими органами громадської організації є один із таких:
-    загальні збори членів організації чи
-    установча конференція (чи з'їзд).
Статут громадської організації не повинен супе­речити “вимогам законодавства”.
“Вимоги законодавства” здебільшого містяться у Законі України “Про об'єднання громадян”.
Під час реєстрації перевіряється перш за все наявність обов'язкових положень, які повинен містити статут громадської організації. Вони визначені у статті 13 Закону “Про об'єднання громадян”. Переважно за цими крите­ріями формують окремі розділи статуту організації.
Отож, статутний документ організації повинен містити таку інформацію:
1)назву об'єднання громадян (повну, а також скорочену відповідно до частини третьої статті 12-1 цього Закону), його статус та юридичну адресу;
2)мету та завдання об'єднання громадян;
3)умови і порядок прийому в члени об'єднання громадян, вибуття з нього;
4)       права і обов'язки членів (учасників) об'єднання;
5)       порядок утворення і діяльності статутних органів об'єднання, місцевих осередків та їх повноваження;
6)       джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна об'єднання, порядок звітності, контролю, здійснення господарської та іншої комерційної діяльності, необхідної для виконання статутних завдань;
7)порядок внесення змін і доповнень до статутного документа об'єднання;
8)       порядок припинення діяльності об'єднання і ви­ рішення майнових питань, пов'язаних з його ліквідацією.
У статутному документі можуть бути передбачені інші положення, що стосуються особливостей створення і діяльності об'єднання громадян.
Статутний документ об'єднання громадян не повинен суперечити законодавству України.
Варто у статуті передбачати норму про те, що організація є неприбутковою установою, щоб потім у податкових органів не було претензій щодо надання статусу неприбутковості.
Також окремої уваги заслуговує врахування норми про комерційну діяльність, адже, на жаль, за чинним законодавством України громадські організації не можуть самостійно здійснювати комерційну діяльність, а лише через створені ними підприємства. Можна у статуті від­творити норму статті 24 Закону України “Про об'єднання громадян”, яка встановлює, що з метою виконання статутних завдань і цілей зареєстровані об'єднання громадян можуть здійснювати необхідну господарську та іншу ко­мерційну діяльність шляхом створення установ і органі­зацій із статусом юридичної особи, заснування підпри­ємств в порядку, встановленому законодавством. Або ж сформулювати таким чином: “Громадська організація мо­же здійснювати необхідну господарську чи іншу комер­ційну діяльність у порядку, встановленому чинним зако­нодавством”. Оскільки ведуться розмови про можливість прийняття правових норм, які допускатимуть можливість здійснення комерційної діяльності громадськими органі­заціями безпосередньо, а не через створення підприємств, у разі прийняття цих норм доведеться вносити відповідні зміни до статуту.
Інше формулювання цього положення може стати підставою для відмови у легалізації, а також у відмові в отриманні статусу неприбуткової організації.
 
Протокол установчого з’їзду (конференції) чи загальних зборів
 
Протокол установчого органу (з'їзду, конференції, установчих або загальних зборів членів) повинен обов'язково містити відомості щодо рішення про затвердження статуту. Також у ньому слід зафіксу­вати рішення про: обрання голосуючого та секретаря зборів; рішення про створення організації, рішення про назву організації, обрання центральних керівних органів, утому числі і голови, уповноваження осіб, які будуть займатись реєстрацією. Підписується протокол головою та секретарем відповідного установчого органу.
 
Відомості про склад керівництва центральних
статутних органів
 
У документі "Відомості про склад керівництва центральних статутних органів" слід зазначити, які центральні статутні органи та відомості про їхній склад – прізвище, ім'я, по бать­кові, рік народження, місце проживання, посаду (за­няття), місце роботи відповідних осіб.
Цей документ підписується керівником організації або засновниками, які подають документи для легалізації  організації.
 
Дані про наявність місцевих осередків
 
У разі наявності у відповідних адміністративно-територіальних одиницях місцевих осередків, заповнюється відповідна відомість. Її форма затверджена у додатку №2 до Положення.
У ній зазначається: назва місцевого осередку, прізвище, ім’я, по батькові керівника, юридична адреса, номер телефону осередку, дані про легалізацію.  Також подаються відповідні протоколи зібрань установчих органів у осередках. .
Ця відомість також підписується керівником ор­ганізації або засновниками, які подають документи для легалізації організації.
 
Відомість про засновників
 
У відомості про засновників зазначаються для громадян - їхні пріз­вище, ім'я, по батькові, рік народження, місце про­живання, для спілок об'єднань грома­дян— назва об'єднання, місцезнаходження вищих стату­тних органів, а також доданням копії документа про легалізацію.
Відомість підписується керівником організації або засновниками, які подають документи для легалізації профспілки.
 
Місцезнаходження
 
Положення про порядок легалізації об'єднань громадян містить виключнийперелік документів, які пода­ються для легалізації громадської організації. Проте він не містить вказівки на вимоги до документів, що можуть підтверджувати місцезнаходження організації.
Реєстратори та управління юстиції цю правову прогалину заповнюють шляхом застосування норм Положен­ня про порядок державної реєстрації благодійних орга­нізацій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №382 від 30 березня 1998 року. У частині 4 Положення (п. «є») визначається, що підтвердження юридичної адреси може мати такі форми: гарантійний лист власника при­міщення; договір оренди (проте до реєстрації організації ще не має); якщо надається квартира (довідка про склад сім'ї із ЖЕКу та заяви усіх повнолітніх осіб, які заре­єстровані на квартирі, про згоду на надання квартири під юридичну адресу).
Більшість організацій реєструють юридичні адреси на квартиру одного із засновників, що є найменш витратним і проблемним у поданні документів для реєстрації.
Для цього потрібні: довідка ЖЕКу про склад осіб, які зареєстровані у квартирі, заяви усіх повнолітніх осіб, які зареєстровані на квартирі, про згоду на надання квартири під юридичну адресу. У додатку подаємо зразок заяви про надання згоди, який пройшов “апробацію” під час реєстрації декількох організацій. Вона може бути друкована або написана від руки тим, хто надає згоду.
Також організації застосовують гарантійні листи власників приміщення. До листа додається копія документа, що засвідчує право власності на приміщення (воно має бути нежитлове).
Вимоги про надання документів про підтвердження місцезнаходження юридичної особи сьогодні уже не застосовуються до бізнес-структур, адже це суперечить вимогам Закону “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”.
Закон “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” застосовується також до громадських організацій, проте, на жаль, не на їхню користь. Незважаючи на те, що для громадських організацій є обов'язковим проходження процедури державної реєстрації юридичної особи, чим запроваджено “подвійну реєстрацію” НГО, на них також поширюється законодавство про так звану легалізацію як об'єднання громадян. Законом “Про державну реєстрацію юри­дичних осіб та фізичних осіб-підприємців” (стаття 24) не передбачено подання документа, що підтверджує міс­цезнаходження.
У своїх роз'ясненнях Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва також наголошує на тому, що при реєстрації юридичної особи не потрібно подавати документа про підтвердження місце­знаходження юридичної особи. Про це ідеться у таких листах Державного комітету з питань регуляторної по­літики та підприємництва: лист від 16.08.04 № 5528, лист від 16.08.04 № 5530 та інші.
Проте громадські організації та інші організації громадського сектору, оскільки вони спочатку проходять так звану “легалізацію” і перевірку як організації, а потім реєстру­ються як юридичні особи, надалі змушені, на відміну від підприємницьких структур, подавати документи про підтвердження свого місця знаходження.
 
Реєстраційний збір. Особливості збору для
молодіжних та дитячих громадських
організацій, організацій інвалідів
 
За здійснення легалізації громадських організацій справляється реєстраційний збір. Його розміри визначено Постановою Кабінету Міністрів „Про порядок справляння і розміри збору за реєстрацію об'єднань громадян”  №143 від 26 лютого 1993 року.
Відповідно до цієї Постанови, за реєстрацію всеукраїнської організації буде потрібно сплатити 10 неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян. Реєстрація між­народної організації вартуватиме 2,5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і 250 доларів США (за наяв­ності ліцензії НБУ) або еквівалент у гривнях за офіційним курсом Нацбанку на момент сплати збору.
Реєстраційний збір для таких місцевих громадських організацій та місцевих осередків всеукраїнських та міжнародних організацій передбачений: для міжобласних, обласних, Київських та Севастопольських міських - 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, міжрайон­них, районних, міських, сільських, селищних — 2,5 неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян.
Також Постановою надається право органу, що здійснюють реєстрацію, знижувати розмір збору, але не більше як на 50 відсотків. Проте цим легалізуючі органи рідко користуються.
Молодіжні та дитячі громадські організації звільнені від сплати збору за державну реєстрацію та за державну реєстрацію їхньої символіки. Такі пільги надаються як форма державної підтримки молодіжних та громадських організацій.
Звільнення молодіжних та дитячих громадських організацій від сплати збору за державну реєстрацію передбачене частиною 2 статті 9 Закону України “Про молодіжні та дитячі громадські організації” від 1 грудня 1998 року. Проте у вищезгаданій постанові Кабінету Мі­ністрів України ідеться лише про дитячі організації. Однак пільги для молодіжних та дитячих громадських ор­ганізацій передбачені Законом, а тому відсутність згадки у підзаконному акті, яким є Постанова, не є підставою для покладення на молодіжні громадські організації обов'язку сплати реєстраційного збору.
Також Постановою передбачено, що за реєстрацію громадських організацій інвалідів, осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, розмір збору знижується на 50 відсотків.
 
Строк легалізації громадських організацій
 
Строки легалізації залежать від статусу організації.
Згідно із Положенням про порядок легалізації об'єднань громадян, яке затверджене Постановою Кабінету Міністрів України №140 від 26 лютого 1993 року, заява про реєстрацію місцевої громадської організації розглядається у 3-денний строк після надходження доку­ментів.
Рішення про реєстрацію або відмову в ній заявнику повідомляється не пізніше наступного робочого дня після його прийняття.
Інші строки встановлені для легалізації всеукраїнської та міжнародної організації.
Заява про реєстрацію всеукраїнської та міжнародної громадської організації розглядається протягом одного місяця після надходження документів. Рішення про реєстрацію або відмову в ній заявнику повідомля­ється письмово в 10-денний строк після його прийняття.
 
 
 
Нормативно-правові акти та роз’яснення:
§                                             Закон України “Про об'єднання громадян”  від 16 вересня 1997 року.
§                                             Закон України “Про молодіжні та дитячі громадські організації” від 1 грудня 1998 року.
§                                             Закон України “Про правовий статус іноземців” від 4 лютого 1994 року.
§                                             Закон України “Про державну реєстрацію юри­дичних осіб та фізичних осіб-підприємців“ від 15 травня 2003 року.
§                                             Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року.
§                                             Постанова Кабінету Міністрів „Про затвердження Положення про легалізацію об'єднань громадян"  №140 від 26 лютого 1996 року.
§                                             Постанова Кабінету Міністрів „Про порядок справ­ляння і розміри збору за реєстрацію об'єднань гро­мадян” №143 від 26 лютого 1993 року.
§                                             Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики ті підприємництва “Про надання роз'яснень до Закону України "Про державну ре­єстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підпри­ємців" Житомирської міської раді (лист від 16.08.04 № 5528).
§                                             Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики ті підприємництва «Про надання роз'яснень деяких норм Закону України "Про дер­жавну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (лист від 16.08.04 № 5530).

  Версія для друку

  Лінк на e-mail
Голосування
Чи вдавалось Вам подати документи на реєстрацію нової/змін про громадську/благодійну організацію з першого разу звернення до органу реєстрації?
так
ні
ще не звертався (лась)
 
Дайджест
№  11

Всі дайджести >>>
 
Партнери та друзі


  ADS:
веб-дизайн та хостинг
[ Andriy_BURDYK ]
© Портал "Юрист НГО". Програма правової підтримки організацій громадського сектору Центру громадської адвокатури, 2008.
Всі права застережені. Передрук матеріалів сайту вітається за умови гіперпосилання на Портал "Юрист НГО" http://www.lawngo.net