Громадські організації Благодійні організації Профспілки Релігійні організації Господарські асоціації Органи студентського самоврядування
На контролі

1. Проблеми застосування законодавства про громадські, благодійні, інші організації громадського сектору
Молодіжні активісти взяли участь в семінарі щодо п... Реформування митних процедур на місцевому рівні об... Громадські активісти навчались інструментам впливу... усе про легалізацію, державну реєстрацію громадських організацій, релігійних організацій, професійних спілок, благодійних організацій
Пошук:  
НеприбутковістьЩо має бути у статуті для неприбутковості?Неприбутковість та її реєстраціяОзнаки неприбутковостіРеєстрація змінГромадські об'єднання (зміни)Благодійні організації (зміни)Приклади статутів громадських об'єднаньРеєстрація нових НУОГромадські об'єднання Благодійні організаціїАктуальноНОВИНИ СТАТТІНОВИНИ ПРОГРАМИПравова допомога НУОКонтакти програмиFacebook консультаційний центрКонсультаціїГРОМАДСЬКІ ОБ'ЄДНАННЯБЛАГОДІЙНИЦТВОГРОМАДСЬКА УЧАСТЬІНШІ ПИТАННЯЕлектронна бібліотекаПЕРЕКЛАДИ РІШЕНЬ ЄСПЛ ПРО СВОБОДУ АСОЦІАЦІЇКОРИСНІ ВИДАННЯ АРХІВВідео-блоги архівАрхів публікаційАрхів новин Актуально -> СТАТТІ

ОЛЕНА ГРАБОВСЬКА:Організації із особливим статусом в Польщі

Олена Грабовська, президент РБФ  «Резонанс», експерт проектів Товариства сприяння українсько-  польській  співпраці у галузі юридичної освіти та науки

 Позитивне ставлення до організацій третього сектору в Польщі пов'язане, насамперед, із ефективністю діяльності так званих "організацій суспільної користі". Умови отримання статусу організації суспільної користі, їх обов'язки та привілеї окреслено в Законі від 24 квітня 2003 Про суспільно корисну діяльність та волонтаріат. Прийняття цього закону є одним з найбільших досягнень громадянського суспільства в Польщі, а критерії щодо діяльності, внутрішньої структури організації, вимог прозорості в частині управління та нагляду встановили стандарт загалом для всього третього сектору.
 
В даній статті коротко розглянемо можливості набуття організаціями в Польщі статусу організації суспільної користі, привілеї та обов'язки, що з нього випливають, а також види діяльності, яку може здійснювати організація суспільної користі.
 
В Законі про суспільно корисну діяльність та волонтаріат комплексно врегульовано питання функціонування організацій третього сектору. В цьому правовому акті подано дефініцію неурядової організації як юридичної особи чи організації, що не є юридичною особою, але створена на основі закону, якщо вона виконує дві умови: не є одиницею сектору публічних фінансів і не діє з метою отримання прибутку. До числа неурядових організацій віднесено фундації і товариства, водночас виключено політичні партії і фонди, створені ними, профспілки і організації роботодавців, організації професійного самоврядування, фонди, єдиним засновником яких є держава чи орган місцевого самоврядування, а також спортивні акціонерні товариства.
 
Закон поділяє суб'єктів з-поза сектору публічних фінансів, що не діють з метою отримання прибутку, на чотири групи:
1.                    неурядові організації, наділені усіма правами – можливістю отримання статусу організації суспільної користі і привілеями, що виникають із цього статусу (наприклад, податковими), котрі мають необмежені можливості виконання соціальних замовлень і отримання дотацій для цих цілей. До цієї групи належать насамперед товариства та фундації;
2.                    суб'єкти, наділені тими ж правами, що і неурядові організації. До них належать церковні юридичні особи та організаційні об'єднання костелів і профспілок. Усі ці суб'єкти мають ті самі права, що і організації з першої групи, за винятком церковних організацій, статус яких унеможливлює здійснення певних правочинів (наприклад, укладання умов), що обмежує їх можливості до тих, котрі є у суб'єктів третьої групи;
3.                    неурядові організації, котрі не є юридичними особами, у зв'язку з чим вони не можуть користатися більшістю привілеїв, наданих першій групі, однак мають усі права та привілеї, пов'язані із участю у "м'яких" формах співпраці, таких як консультації чи участь в об'єднаннях. Прикладом таких суб'єктів є звичайні товариства (не зареєстровані як юридичні особи) чи студентські організації;
4.                    об'єднання, чиї права були обмежені законодавцем. Вони не можуть отримати статусу організації суспільної користі та податкових пільг, котрі дає цей статус, а також не можуть отримувати дотацій на умовах, окреслених в законі. Однак в окремих випадках вони можуть виконувати соціальні замовлення, якщо це допускається окремими положеннями, що окреслюють особливу процедуру передачі завдань. До цієї групи належать політичні партії, профспілки, акційні спортивні об'єднання та фонди, створені державою чи органами місцевого самоврядування.
 
Необхідно також розрізняти дві категорії організацій: організації суспільної користі і організації, що проводять суспільно корисну діяльність. Перші є привілейованими в окремих сферах, другі – меншою мірою, однак обидві категорії організацій можуть бути партнерами для органів місцевого самоврядування при виконанні соціального замовлення.
 
Статус організації суспільної користі може отримати неурядова організація, котра проводить суспільно-корисну діяльність, спрямовану на цілу спільноту чи окремі соціально незахищені групи (у випадку товариств діяльність також може бути спрямована на їх членів). Необхідними умовами для отримання такого статусу є наступні:
 
1.            організація повинна здійснювати суспільно корисну діяльність відповідно до статуту;
2.            організація може проводити обмежену господарську діяльність (лише як допоміжну діяльність в розмірах, що служать для реалізації статутних цілей) або не здійснювати господарської діяльності; водночас весь прибуток повинен бути спрямованим на статутну діяльність;
3.            в організації повинні бути виокремлені органи внутрішнього контролю, зокрема, ревізійна комісія;
4.            до керівних органів організації не можуть належати особи, котрі притягувались до відповідальності за умисно вчинені злочини;
5.            в статуті організації повинна бути закладена гарантія запобігання отриманню матеріальних благ особами, що належать до органів контролю та правління організації.
Статус організації суспільної користі може отримати організація, котра проводить статутну діяльність, тому новостворена організація не може отримати такого статусу, оскільки вона не може підтвердити факту здійснення суспільно корисної діяльності.
Отримання статусу організації суспільної користі на підставі внесення до Державного судового реєстру після виконання умов щодо сфер діяльності та структури суб'єкта дає йому ряд привілеїв, зокрема:
1.      податкових:
-         звільнення від податку з доходу юридичних осіб;
-         звільнення від податку на нерухомість;
-         звільнення від податків, пов'язаних з укладанням цивільно-правових угод;
-         звільнення від судових витрат
-         організації суспільної користі можуть отримувати на пільгових умовах право на користування нерухомістю, що належить органам державної влади чи місцевого самоврядування
2. організаційних:
-         залучення осіб до проходження альтернативної служби;
-         право до безкоштовного розміщення інформації про свою діяльність в ЗМІ
3. дотації 1%:
-         фізичні особи-платники прибуткового податку можуть перерахувати 1% суми податку на прибуток на користь конкретної організації суспільної користі.
 
Беручи до уваги особливий характер привілеїв для організацій суспільної користі, вони підлягають пильнішому контролю з боку держави в частині правомірності користання з цих привілеїв. Зокрема, організації суспільної користі зобов'язані щорічно оприлюднювати фінансові та змістовні звіти, а також направляти їх у відповідне міністерство.
 
Що стосується церковних організацій, то вимоги щодо них є дещо модифікованими, відповідно до специфіки діяльності цих суб'єктів. У змінах до діючого закону про суспільно корисну діяльність та волонтаріат збереглося положення, прийняте раніше і позитивно оцінене представниками третього сектору, відповідно до якого організації, утворені церквою та релігійними об'єднаннями, визнано такими, що можуть отримати статус організації суспільної користі.
 
Ключовим терміном, впровадженим Законом від 24 квітня 2003 року є поняття суспільно корисної діяльності. В статті 3 пункті 1 зазначено, що суспільно корисною діяльність є діяльність, що проводиться неурядовими організаціями в сфері соціальних замовлень, окреслених в законі. Тобто, для визнання діяльності громадської організації суспільно корисною, необхідним є наявність трьох критеріїв:
Ÿ      діяльність повинна бути важливою з точки зору потреб суспільства – цей критерій є важким для оцінки, однак враховуючи, він з'явився це в законі про фундації від 1984 року, для визначення діяльності, важливої для суспільства можна скористатися правничою літературою та судовою практикою;
Ÿ      діяльність повинна здійснюватись неурядовими організаціями – з подальших положень закону виникає, що така діяльність може також проводитись суб'єктами, прирівняними до неурядових організацій;
Ÿ      діяльність повинна належати до сфери соціальних замовлень, окреслених в законі – з точки зору адміністрації, до цієї сфери належить більшість завдань органів місцевого самоврядування. В законі виділено 24 сфери, в яких можна виконувати соціальні замовлення. Серед них: допомога інвалідам, в тому числі колишнім військовим, підтримка національних та культурних меншин, охорона здоров'я, допомога безробітним, захист прав людини, діяльність на підтримку економічного розвитку та підприємництва, наука, освіта, виховання, культура, мистецтво, спорт, екологія та багато інших.
Особливе значення має той факт, що, оскільки державний сектор не має виняткового права на виконання соціальних замовлень, такі замовлення можуть також виконувати неурядові суб'єкти, будучи в цьому плані рівноправним партнером. Важливим елементом закону є спроба визначення форм співпраці державної адміністрації з неурядовими організаціями і прирівняними до них суб'єктами в реалізації суспільних завдань. Сама ідея співпраці не є новиною, оскільки вона міститься в інших законах, прийнятих раніше. Однак варто звернути увагу на те, що дефініція, подана в Законі про суспільно корисну діяльність та волонтаріат, трактує цю діяльність як домінуючу в роботі неурядових організацій, що, в свою чергу, створило нову формулу сприйняття таких організацій. За 5 років існування закону таке нове трактування позитивно вплинуло на реконструкцію місця і ролі неурядових організацій в системі надання суспільно важливих послуг.
 
Також Закон про суспільно корисну діяльність та волонтаріат впровадив, існуючий в багатьох країнах, поділ діяльності неурядових організацій на статутну безоплатну, статутну оплатну і господарську, одночасно визначивши однозначні критерії для відокремлення статутної оплатної та господарської діяльності. Впровадження нової категорії оплатної діяльності суспільної користі з практичної точки зору означає, що закон дозволяє неурядовим організаціям за певних умов брати оплату за свої послуги, не реєструючись як суб'єкт господарської діяльності.
 
Розглянемо детальніше види діяльності неурядових організацій в Польщі, в тому числі організацій суспільної користі.
Під статутною діяльністю неурядових організацій та суб'єктів, прирівняних до них, розуміється діяльність, що не має характеру господарської, окреслена положеннями права та статутом організації. Статутна діяльність, як уже було зазначено, може мати форми оплатної суспільно корисної діяльності і\або неоплатної діяльності.
 
Неоплатна суспільно корисна діяльність – це надання послуг відповідно до чинного законодавства, за які неурядова організація чи суб'єкти, прирівняні до неї, не отримують винагороди. Наприклад, неоплатною суспільно корисною діяльністю може бути надання безкоштовного харчування чи безоплатної правової допомоги, безоплатна організація дитячого відпочинку тощо.
Якщо особи, котрі користають з послуг даної організації не здійснюють у зв'язку з цим фактом жодних оплат (тобто не платять за харчування чи за надану юридичну консультацію) – має місце неоплатна суспільно корисна діяльність. В цьому плані ключовим є питання відносин між клієнтом, котрий отримує послугу та організацією, котра її надає, а не те, звідки організація отримала кошти на реалізацію даних послуг. Якщо у цих відносинах не з'являється оплата за послугу (тобто гроші), мова іде про неоплатну суспільно корисна діяльність.
 
Оплатна суспільно корисна діяльність – це діяльність, спрямована на виконання завдань в рамках реалізації неурядовою організацією та суб'єктами, прирівняними до неї, або статутних завдань, за які береться винагорода. Тобто, якщо у відносинах між клієнтом організації, котрий користується її послугами, та самою організацією з'являється оплата за послуги, мова іде про оплатну суспільно корисну діяльність. Дохід від такої діяльності може бути направлений винятково на реалізацію завдань, що належать до сфери публічних завдань або статутних цілей.
 
Відповідно до польського законодавства, оплатною суспільно корисною діяльністю є також продаж товарів чи послуг, створених чи наданих особами, котрі безпосередньо користають з суспільно корисної діяльності, зокрема в частині реабілітації та пристосування до праці за фахом осіб з особливими потребами. Оплатною суспільно корисною діяльністю є також продаж предметів, подарованих для виконання суспільно важливих цілей. Зрозуміло, що кошти, отримані від продажу подарунків, повинні бути спрямовані на реалізацію статутних цілей організації.
 
Оплатна суспільно корисна діяльність стає господарською діяльністю (відповідно до ст. 9 закону) якщо:
Ÿ      винагорода за надані послуги є вищою, ніж та, що виникає із калькуляції безпосередніх коштів цієї діяльності;
Ÿ      винагорода для фізичних осіб, залучених до виконання статутної неоплатної чи оплатної діяльності є в 1,5 рази вищою від середньомісячної зарплати в промисловому секторі, оприлюдненого керівником головного статистичного управління за попередній рік.
 
Особливою формою підтримки організації суспільної користі є так званий механізм 1%. Цей механізм полягає в можливості переказування однопроцентної частини податку, що сплачується платником податку з доходу фізичних осіб, на рахунок організації. Важливо, що 1% налічується не з доходу платника податків, а з суми податку, котра в будь-якому разі переходить до державного бюджету відповідно до даних, поданих в декларації про доходи. Завдяки такій процедурі, частина публічних коштів може бути переказана суб'єктам, що здійснюють суспільно корисну діяльність. Загалом механізм одного проценту пов'язаний із конструкцією податку, однак це не означає додаткове навантаження на платника податків – сума податку залишається незмінною.
 
В Польщі із прийняттям Закону про суспільно корисну діяльність та волонтаріат був змінений Закон про податок з доходу фізичних осіб, котрий визначив умови і методи переказування 1% податку. Від 2007 року в Польщі діють нові регуляції механізму 1%, завдяки чому польська практика суттєво наблизилась до стандартів, прийнятих у Центрально-Східній Європі. Найважливішими змінами в Польщі стало забезпечення гарантії анонімності в процесі переказування коштів, а також спрощення даної процедури для платника податків.
 
Суттєвою перевагою польського варіанту механізму 1% є те, що дана процедура прописана саме в законі. Питання рівня юридичного акту, що регулює механізм 1% є важливим аспектом, оскільки закон, прийнятий парламентом, має більшу вагу і не може бути відкликаний так легко, як, наприклад, розпорядження міністра, як це має місце в Литві. Це також стосується процедурних механізмів, окреслених в податковому законодавстві: у випадку зміни ставлення уряду до механізму 1% відкликати цілий закон буде важче, ніж кілька положень нормативних актів нижчого порядку. На нашу думку, це є добрим аргументом для опрацювання в Україні закону про однопроцентну філантропію.
 
Кожна організація в Польщі, котра має статус організації суспільної користі зобов'язана до підготовки та оприлюднення річного звіту про діяльність. Такий звіт складається з описової та фінансової частин. Описовий звіт подається до Міністерства праці та соціальної політики, а також до Державного судового реєстру.
Фінансовий звіт повинен бути оприлюдненим шляхом його розміщення на інтернет-сторінці Міністерства праці та соціальної політики. Подання фінансового звіту до Державного судового реєстру означає розміщення цього звіту в Судовому та Економічному Віснику. Оплата за розміщення звіту становить 250 польських злотих (приблизно 500 гривень).
 
У Польщі існує також вимога перевірки фінансових звітів окремих організацій із статусом організації суспільної користі. Ця вимога була впроваджена у стосунку до організацій суспільної користі, на котрих не поширюється така перевірка відповідно до законодавства про бухгалтерський облік, якщо виконуються одночасно три наступні критерії:
Ÿ      організація реалізує соціальне замовлення як передане до виконання чи для підтримки соціального замовлення;
Ÿ      загальна сума дотацій, отримана в фінансовому році на реалізацію соціальних замовлень перевищує 50 тисяч злотих;
Ÿ      обороти організації за фінансовий рік перевищили 3 мільйони злотих.
Тобто для того, щоб в організації була проведена перевірка фінансової документації, її обороти повинні перевищувати середньостатистичні показники в третьому секторі.
 
Отримання статусу організації суспільної користі є свідченням високого професіоналізму НУО. Суб'єкти зі статусом організації суспільної користі отримують певні привілеї, котрі, однак, пов'язані із виконанням певних обов'язків. Такі організації повинні виконувати всі вимоги, пов'язані із способом діяльності, прозорості та звітності. Якщо після отримання такого статусу організації не будуть виконувати ці обов'язки, вони можуть його втратити, відповідно до рішення суду.
 
Привілеями для організацій суспільної користі є звільнення від податків, а також можливість набування на пільгових засадах права користування нерухомим майном, що належить органам державної влади чи місцевого самоврядування. Організації суспільної користі мають також можливість отримання додаткових коштів з боку платників податків у вигляді дотації 1% від прибуткового податку, котрі платник податків може перераховувати на рахунок організації.
 
Загалом, впровадження поняття суспільно корисної діяльності та механізму 1% відіграло в Польщі значну роль у зміцненні громадянського суспільства. Існуюча на сьогоднішній день система допомагає як третьому секторові, так і широкому загалу, краще зрозуміти місце неурядових організацій в суспільстві та налагодити максимально ефективний діалог, необхідних обом сторонам.
 
Нормативні акти та література
 
1.      Ustawa z dnia 24 kwietnia 2003 roku o działalności pożytku publicznego i o wolontariacie, Dz. U. z 2003r. Nr 96, poz. 873 z późn. zm.
2.      Przepisy wprowadzające ustawę o działalności pożytku publicznego i o wolontariacie, Dz. U. z 2003r. Nr 96, poz. 874
3.      Rozporządzenie Ministra Finansów z dnia 15 listopada 2001 r. w sprawie szczegółowych zasad rachunkowości dla niektórych jednostek niebędących spółkami handlowymi, nieprowadzących działalności gospodarcze,§ 1 ust. 3 pkt. 3, Dz. U. z 2001r., Nr 137, poz. 1539.
4.      Skiba R., Ustawa o o działalności pożytku publicznego i o wolontariacie, Warszawa, 2007
5.      Wygnański J., PIT a filantropia, [w:] „Trzeci Sektor” nr 1 – jesień/zima 2004
 
Джерело: Юриспруденція on-line
 

 


  Версія для друку

  Лінк на e-mail
Голосування
Чи вдавалось Вам подати документи на реєстрацію нової/змін про громадську/благодійну організацію з першого разу звернення до органу реєстрації?
так
ні
ще не звертався (лась)
 
Дайджест
№  11

Всі дайджести >>>
 
Партнери та друзі


  ADS: