Громадські організації Благодійні організації Профспілки Релігійні організації Господарські асоціації Органи студентського самоврядування
На контролі

1. Проблеми застосування законодавства про громадські, благодійні, інші організації громадського сектору
Громадські активісти навчались інструментам впливу... Консультації щодо діяльності НУО on linе! Навіщо громадам стратегії в процесі впровадження р... усе про легалізацію, державну реєстрацію громадських організацій, релігійних організацій, професійних спілок, благодійних організацій
Пошук:  
НеприбутковістьЩо має бути у статуті для неприбутковості?Неприбутковість та її реєстраціяОзнаки неприбутковостіРеєстрація змінГромадські об'єднання (зміни)Благодійні організації (зміни)Приклади статутів громадських об'єднаньРеєстрація нових НУОГромадські об'єднання Благодійні організаціїАктуальноНОВИНИ СТАТТІНОВИНИ ПРОГРАМИПравова допомога НУОКонтакти програмиFacebook консультаційний центрКонсультаціїГРОМАДСЬКІ ОБ'ЄДНАННЯБЛАГОДІЙНИЦТВОГРОМАДСЬКА УЧАСТЬІНШІ ПИТАННЯЕлектронна бібліотекаПЕРЕКЛАДИ РІШЕНЬ ЄСПЛ ПРО СВОБОДУ АСОЦІАЦІЇКОРИСНІ ВИДАННЯ АРХІВВідео-блоги архівАрхів публікаційАрхів новин Актуально -> СТАТТІ

Огляд судової практики щодо захисту прав громадських організацій у 2012 році

Цього року судова практика також поповнилась новими рішеннями національних судів щодо захисту порушених прав та законних інтересів громадських організацій. Серед них мають місце як успішні практики захисту прав, так і  не успішні.
Аналіз судових рішень, предметів позовів та ситуацій, які змушувати організації звертатись до судового захисту, дозволяє виявити проблеми у законодавчому регулюванні, практиці застосування законодавства, вказати на певні пов’язані з ними типові перешкоди діяльності та розвитку громадських організацій.
Оскільки мова іде про створення умов для діяльності та реалізації права на свободу об’єднання, можливостей громадських організацій, аналіз здійснювався справ адміністративного судочинства, де стороною були органи публічної влади та громадські організації.
                                     
Відмови у проведенні легалізації та реєстрації громадських організацій
 
Як і минулого року, цього року мають місце судові справи, в яких засновники громадських організацій оскаржували відмови у проведенні легалізації громадських організацій.
В результаті так званої правової експертизи статутів громадських організацій визначалась невідповідності законодавству тих чи інших положень установчих документів організацій, що ставало підставою для відмови у легалізації. Такий підхід визнаний Європейським Судом з прав людини таким, що порушує передбачене Європейською конвенцією щодо захисту прав та основних свобод людини право на свободу об’єднання, однак досі чинне законодавство надає таке повноваження органам реєстрації[1] У Законі України «Про громадські об’єднання», який вступає у дію з 1 січня 2013 року, таке повноваження збережено.
Окрім того, складність розуміння законодавства про такі «вимоги» та проблеми застосування тих чи інших положень, в тому числі компетенції органів реєстрації, погіршують ситуацію, в результаті чого засновники, органи реєстрації, а також суди по-різному застосовують положення актів законодавства, отож, уникнути похибок не є можливим.
 
У справі № 2а-2893/12/2670 з’ясовувалось питання щодо законності відмови у проведенні легалізації громадської організації, оскільки орган легалізації не вірно встановити організаційно-правову форму організації, та не вірно застосовував положення чинного законодавства.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2012 року    у справі   № 2а-2893/12/2670 частково задоволено  позов Громадської організації «Комітет з питань соціально-економічної та правової політики» до  Головного управління юстиції в м.Києві   про визнання нечинним та скасування наказу від 14.02.2012р. №09-181.
23.02.12 р. позивачем як засновником громадської організації отримано відповідь Головного управління від 14.02.12 р. №09-181, згідно якої повідомлено про те, що Головне управління не має змоги прийняти рішення про реєстрацію об'єднання громадян «Комітет з питань соціально-економічної та правової політики». В якості підстави зазначено, що об'єднання громадян, незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) відповідно до цього Закону визнається політичною партією або громадською організацією. Позивач відзначав, що «зі змісту листа Головного управління від 14.02.12 р. №09-181 неможливо зрозуміти причини відмови у реєстрації Громадської організації «Комітет з питань соціально-економічної та правової політики».
Суд у мотивації рішення вказав, що «зі змісту наданого засновниками пакету документів цілком очевидною є форма об'єднання громадян, про легалізацію якого подано заяву - громадська організація. Про це вказано у протоколі №1 загальних зборів Громадської організації «Комітет з питань соціально-економічної та правової політики» від 10.01.12 р., у якому одним з питань порядку денного визначено: ухвалили заснувати об'єднання громадян та обрати організаційно-правову форму об'єднання громадян: громадська організація. Про це також зазначено у п. 1.3 статуту Об'єднання громадян «Комітет з питань соціально-економічної та правової політики», що також поданий до Головного управління в пакеті документів. На думку суду, вказаного достатньо для однозначного висновку про організаційно-правову форму Об'єднання громадян «Комітет з питань соціально-економічної та правової політики», засновники якого звернулися до Головного управління з заявою від 13.02.12 р. Вказане свідчить про безпідставність висновку відповідача про неможливість розглянути поданий на реєстрацію пакет документів та прийняти рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації об'єднання громадян. Крім того, суд звертає увагу відповідача на ту обставину, що як згідно Закону України «Про об'єднання громадян», так і згідно Положення про порядок легалізації об'єднання громадян не передбачено такої процедури як направлення засновникам повідомлення про необхідність приведення документів у відповідність з вимогами чинного законодавства для можливості їх розгляду, тоді як вказані законодавчі акти передбачають лише можливість прийняти рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації об'єднання громадян.»[2]
Тому позов задоволено частково та зобов’язано Головне управління юстиції у місті Києві повторно розглянути питання щодо реєстрації об'єднання громадян Громадської організації «Комітет з питань соціально-економічної та правової політики» та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства України.
 
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року     у справі № 2а/0370/961/12 [3]
Проблема полягала у тому, що громадська організація, а також органи реєстрації не могли встановити, куди потрібно спрямовувати документи щодо легалізації громадської організації, та чи взагалі можливо легалізувати організацію, яка визначила територією діяльності дві області.
Заяву-повідомлення про легалізацію шляхом повідомлення про заснування було направлено на розгляд до Міністерства юстиції України, яке надіслало вказану заяву для розгляду в Головне управління юстиції у Волинській області. Відповідач  наказом  №144 від 28 березня 2012 року на підставі правового висновку від 28.03.2012 року відмовив в легалізації Молодіжного об'єднання шляхом повідомлення про заснування.  Хоча організація вважала, що відповідно до статті 14 Закону України «Про об'єднання громадян», легалізація громадської організації, діяльність якої поширюється на територію двох і більше адміністративно-територіальних одиниць здійснюється відповідним вищестоящим органом, тобто Міністерством юстиції України. Також організація оскаржувала, що згідно Закону «Про об’єднання громадян», вона мала можливість бути присутньою при розгляді питання про реєстрацію, але таку можливість не забезпечено.
Головне управління юстиції у Волинській області відмовило у легалізації на підставі правового висновку за результатами правової експертизи. Відповідно до статті 16 Закону України «Про об’єднання громадян» у реєстрації об'єднанню громадян може бути відмовлено, якщо його назва, статутний або інші документи, подані для реєстрації об'єднання, суперечать вимогам законодавства України. За результатами правової експертизи орган реєстрації визначив суперечність законодавству назви, мети громадської організації, а також, що різним у законодавстві є розуміння терміну «регіон» .
Суд у відмові у задоволенні позову громадської організації виходив із того, позовна вимога про направлення заяви-повідомлення про легалізацію до реєстраційної служби Міністерства юстиції України не підлягає до задоволення, оскільки Укрдержреєтр не входить в структуру Мін'юсту України. Щодо того, статтею 15 Закону №2460-ХІІ передбачено, що при розгляді питання про реєстрацію  можуть  бути  присутніми представники об'єднання громадян. При цьому, вказана норма передбачає лише право представника об'єднання бути присутнім при розгляді питання про реєстрацію. В судовому засіданні встановлено, що нормативними актами не врегульовані дані правовідносини та не передбачено обов'язок легалізуючого органу повідомляти об'єднання громадян про розгляд питання .
 
Існують приклади, коли суди застосовують не законодавство про легалізацію та реєстрацію громадських організацій, і визначені ним процедури, а інші акти законодавства.
 
Наприклад, у справі №2312/698/2012 постановою Маньківського районного суду, Черкаської області від 6 червня 2012 року відмовлено у задоволенні позову засновників громадської організації «Юрпіляни» до Чорнокам’янської сільської ради щодо неправомірної відмови в легалізації громадської організації. 3 січня 2012 року вони звернулися до Чорнокам’янської сільської ради з заявою про легалізацію громадської організації «Юрпіляни», але 27 січня 2012 року вони отримали відмову в якій відповідач, на їхню думку, незаконно відмовив їм в легалізації громадської організації «Юрпіляни». Чорнокам’янська сільська рада відмовила їм вдруге - лист Г-3 від 10.04.2012 року.
Cуд відмовив у задоволенні позову, виходячи із норм Кодексу адміністративного судочинства та мотивації, що відсутні підстави говорити про те, що це є рішення, дія, бездіяльність, які можуть оскаржуватись у порядку КАСу. Мотивація є наступною: «Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Правовий акт - акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм. Акти індивідуальної дії - породжують права і обов'язки у тих конкретних суб'єктів, яким вони адресовані, у конкретному випадку. Тобто правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їх дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта, а відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги. Як вбачається з матеріалів справи відмова Г-2 від 27.01.2012 року Чорнокам’янської сільської ради не містить приписів обов'язкових для виконання та не являється нормативно - правовим актом чи актом індивідуальної дії в розумінні ст. 17 КАС України, так як не має обов'язкового характеру і не тягне за собою правових наслідків, його не можливо вважати рішеннями, дією чи бездіяльністю відповідача, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, а тому дана справа в частині позовних вимог щодо скасування відмови Г-2 від 27.01.2012 року Чорнокам’янської сільської ради не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Що ж стосується позовних вимог в частині зобов’язання відповідача вчинити дії щодо реєстрації шляхом легалізації громадського об"єднання «Юрпіляни», що в цій частині також слід відмовити позивачам в його задоволенні оскільки існує рішення виконкому сільради від 26.01.2012р. про яке йдеться в повідомленні, яке на даний час ніким не оскаржене та не скасоване.»[4]
Миколаївський районний суд Львівської області постановою від 25.01.2012 року у справі № 2-а-578/11 задоволив позов засновника Новороздільської міської громадської організації «Громадський контроль» до виконавчого комітету Новороздільської міської Ради про зобов’язання виконавчого комітету Новороздільської міської Ради зареєструвати та легалізувати громадську організацію. Окрім законодавства про легалізацію громадських організацій, суд посилався у задоволенні позову на Закон України «Про звернення громадян».[5]
 
У справі № 2а/1570/10651/2011 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління юстиції в Одеській області, третя особа - Громадська організація «Правозахистна організація «Альтера» про визнання незаконним та скасування наказу задоволено позов приватної особи. У жовтні 2011року Головним управління юстиції в Одеській області прийняте рішення про реєстрацію Громадської організації «Правозахистна організація «Альтера» про що був виданий відповідний наказ.
Однак приватна особа ініціювала позов, вважаючи, що «що під час реєстрації вказаної організації відповідачем були допущені порушення вимог чинного законодавства, які є підставою для скасування рішення про її реєстрацію. Позивач зазначає, що визнає та розподіляє мету створення та основні завдання діяльності Громадської організації «Правозахистна організація «Альтера» та бажає стати її членом, оскільки таке право надано йому  ст.36 Конституції України, ст.ст. 1, 6 Закону України «Про об'єднання громадян» та статутом цієї організації. Таким чином, порушення законодавства, які були допущенні під час реєстрації Громадської організації «Правозахистна організація «Альтера» порушують його права, як особи, яка має намір стати членом цієї організації. Крім того, позивач зазначив, що статут організації не відповідає вимогам п.6 ч.2 ст.13 Закону України «Про об'єднання громадян» та загальним принципам створення та діяльності об'єднань громадян.»
Серед аргументацій суду не відповідності статуту вимогам законодавства було вказано наступні. «П.2.2.5 розділу 2 статуту Громадської організації «Правозахистна організація «Альтера» передбачає право організації на узагальнення судової практики. Однак, пунктом 3 частини 1 статті Закону України «Про судоустрій та статус суддів» передбачено, що повноваженнями з узагальнення судової практики в Україні наділені відповідні вищі спеціалізовані суди. Так, у вказаній нормі закону йдеться про офіційне узагальнення судової практики, оскільки вищі спеціалізовані суди, як органи судової влади, здійснюють свої повноваження, у тому числі й повноваження з узагальнення судової практики, від імені держави, тобто офіційно. Узагальнення судової практики є видом судової діяльності, який офіційно здійснюється певними судами, як органами судової влади. Таким чином, Громадська організація «Правозахистна організація «Альтера», поряд з будь-якими іншими особами, має право здійснювати неофіційне узагальнення судової практики. У пункті 3 частини 1 статті Закону України «Про судоустрій та статус суддів» слово «офіційне» відсутнє. Проте, як зазначено вище, у цій нормі закону йдеться саме про офіційне узагальнення судової практики. З огляду на зазначене, у статуті організації мало бути зазначено про право організації здійснювати лише неофіційне узагальнення судової практики.»
Окрім того вказувалось, що статут організації не містить порядку внутрішньої звітності та контролю задекларованих у самому статуті організації, а також  що положення підпункту 3 частини 1 розділу 5 статуту у частині можливості застосування до членів організації дисциплінарних стягнень у вигляді дискваліфікації суперечить законодавству.
Таким чином, зауваження були подані не органом легалізації, а судом до установчих документів громадської організації, а також скасовано наказ про реєстрацію організації.
 
Оскарження відмов у здійсненні державної реєстрації змін до установчих документів
 
Надалі мають місце незаконні відмови у здійсненні державної реєстрації змін до установчих документів громадських організацій. У результаті  правової експертизи органи легалізації вбачають мотиви відмови у реєстрації змін до установчих документів. Дуже часто вони є такими, що ґрунтуються виключно на переконаннях органу реєстрації.
 
Наприклад, Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року у справі № 2а-894/12/1370  задоволено позов громадської організації «Громадський осуд» до Головного управління юстиції у Львівській області та зобов'язано управління юстиції у зареєструвати зміни до статутних документів організацій. Організація змінила назву із Громадської організації «Громадський осуд» на Громадська організація «Виявлення професійної непридатності чиновників та корупції «Громадський осуд».[6]
Підставою для прийняття рішення про відмову у реєстрації змін став правовий висновок від 05.12.2011 року, затверджений начальником реєстраційної служби ГУЮ у Львівській області, щодо відповідності законодавству України та статуту ГО «Громадський осуд» документів, поданих для взяття до відома інформації про реєстрацію змін до статутних документів. Аргументація була наступною: законодавством визначено вичерпний перелік органів (посадових осіб), до компетенції яких віднесено виявлення невідповідності державного службовця займаній посаді. Законом України «Про державну службу» та Положенням про проведення атестації державних службовців не передбачено участі громадськості у виявленні професійної непридатності державних службовців у інших формах, окрім звернення з заявою щодо невиконання чи неналежного виконання останнім своїх службових обов'язків. Назва юридичної особи, відповідно до Вимог щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу, може містити інформацію щодо мети її діяльності. А в даному випадку мета діяльності громадської організації не відповідає вимогам чинного законодавства. Відповідно до пункту 1.2 статуту громадської організації, її повною назвою є громадська організація «Громадський осуд», а, відповідно до пункту 2.1 статуту, основною метою діяльності є задоволення та  захист законних прав та інтересів своїх членів. Оскільки мета діяльності позивача, згідно статуту, не передбачає діяльності щодо виявлення професійної непридатності чиновників та корупції, відповідно нова назва організації (ГО «Виявлення професійної непридатності чиновників та корупції «Громадській осуд») суперечить іншим положенням статуту, в тому числі меті діяльності ГО, викладеній у пункті 2.1 статуту, оскільки прямо інформує, що метою діяльності є виявлення професійної непридатності чиновників та корупції. Тобто, назва суперечить положенням діючої редакції статуту. Також, відповідно до ст. 489 Цивільного кодексу України (по аналогії закону), найменування юридичної особи, яка є підприємницьким товариством, не повинно вводити в оману споживачів щодо справжньої діяльності. І, враховуючи зміст ст. 8 Цивільного кодексу України, зміна назви громадської організації може суперечливо трактувати види діяльності та її реальну мету, зазначену в статуті.  
Львівський окружний адміністративний суд при прийнятті рішення про задоволення позову Громадської організації покликався на статтю 4 Закону України «Про об’єднання громадян», яка визначає обмеження на створення і діяльність об'єднань громадян, серед яких не підлягають легалізації, а діяльність легалізованих об'єднань громадян забороняється у судовому порядку, коли їх метою є: зміна шляхом насильства конституційного ладу і в будь-якій протизаконній формі територіальної цілісності держави; підрив безпеки держави у формі ведення діяльності на користь іноземних держав; пропаганда війни, насильства чи жорстокості, фашизму та неофашизму; розпалювання національної та релігійної ворожнечі; створення незаконних воєнізованих формувань; обмеження загальновизнаних прав людини. В ході розгляду справи відповідачем не було наведено доказів того, що зміна найменування ГО «Громадський осуд» призведе до появи підстав для обмеження діяльності такої організації, передбачених ст. 4 України «Про об'єднання громадян».
 
Оскарження відмов у проведенні державної реєстрації символіки
 
Реєстрація символіки залишається обов’язком громадських організацій, які її використовують. При цьому правового захисту не надається такій символіці, на відміну від реєстрації у порядку, передбаченому Цивільним кодексом та Законом «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Порядок реєстрації передбачений Постановою Кабінету Міністрів України №144 від 26.02.1993 р. «Про затвердження Положення про порядок реєстрації символіки об’єднання громадян».
В судовій практиці доволі часто громадським організаціям доводиться вдаватись до оскарження відмов у проведенні державної реєстрації символіки.
 
Так у справі №2а-6794/09/1170 постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.09.2009р. задоволено позов Кіровоградської обласної громадської організації «Громадська варта» доМіністерства юстиції України про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу №1077/5 від 17.06.2009р., зобов’язання вчинити певні дії. Натомість постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від24 листопада 2011 р. задоволено апеляційну скаргу Міністерства юстиції України, скасовано рішення суду першої інстанції.[7]
Громадська організація подала документи на реєстрацію символіки. Відповідно до правового висновку, який затверджено 17.06.2009р. заступником Міністра юстиції України, Кіровоградській обласній громадській організації «Громадська варта» може бути відмовлено у реєстрації символіки оскільки встановлено, що: у символіці відсутні відмітні властивості, що є підставою для відмови у реєстрації;  використання символіки структурними утвореннями не узгоджується із Законом України «Про об’єднання громадян», яким не передбачено створення місцевими об’єднаннями громадян структурних утворень:  положенням про символіку організації передбачено, що символікою організації є,зокрема емблема (логотип), що розробляється та затверджується президією організації, а Міністерство юстиції не здійснює реєстрацію логотипу, оскільки відносини , що виникають у зв’язку з набуттям і здійсненням права власності на знаки для товарів і послуг регулюються законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».
Суд апеляційної інстанції при задоволенні апеляційної скарги виходив із наступного: рішення про затвердження символіки Кіровоградської обласної громадської організації «Громадська варта» прийнято не уповноваженим на те Статутом органом об’єднання громадян, символікою Кіровоградської обласної громадської організації «Громадська варта» є емблема (логотип) та прапор. Емблема (логотип) складається з елементів, які являють собою факел і праворуч від факела напис «Громадська варта». Прапор являє собою прямокутне полотнище білого кольору у центрі якого розміщена емблема (логотип). Отож, суд підтримав аргументацію органу реєстрації, що повинна бути ще назва організації.
 
Наявність таких судових справ свідчить, що порядок реєстрації символіки громадських організацій не є чітким та зрозумілим для застосування організаціями. В результаті чого складаються правові висновки про відмову у проведенні реєстрації символіки організацій, які оскаржуються організаціями. Дуже часто зрозумілим стають положення порядку реєстрації та його вимог до документів, оформлення символіки уже після судового розгляду.
 
Права громадських організацій
 
Надалі мають місце оскарження відмов органів податкової служби громадськими організаціями щодо включення їх до Реєстру неприбуткових організацій та установ. Після включення організацій до Реєстру вони мають можливість скористатись пільгами у оподаткуванні певних видів доходів відповідно до Податкового кодексу. Таким чином, громадські організації мають інтерес щодо включення до Реєстру та оскаржують відмови щодо такого включення у судовому порядку, дуже часто оскаржуючи відмови у різних інстанціях. Протягом розгляду справи у судах фактично діяльність громадських організацій заблокована.
 
Наприклад, постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.10.2008 та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2009 у справі № 2а-4473/08 відмовлено у задоволені позову Калуської міської громадської організації Всеукраїнського товариства «Лемківщина». Натомість постановою Вищого адміністративного суду України від 18 вересня 2012 р. задоволено касаційну скаргуна постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.10.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2009 у справі № 2а-4473/08.
В даному випадку мала місце відмова щодо включення громадської організації у Реєстр неприбуткових організацій та установ у зв’язку з тим, що Статут Громадської організації, зареєстрований виконавчим комітетом Калуської міської ради рішенням від 24.10.2003 № 481, не містить вичерпного переліку видів діяльності, як це передбачено пп. 7.11.13 п. 7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Колегія суддів ВАС зазначила, що суди попередніх інстанцій помилково не прийняли до уваги посилання позивача, що п. 2.2.12 розділу 2 Статуту Громадської організації «Проведення іншої діяльності, що не суперечить цьому Статуту і Статуту Товариства (ВУТЛ)» - не суперечить чинному законодавству відповідно до якого була створена Громадська організація.[8]
 
Поширеними справами за участю громадських неурядових організацій є справи щодо захисту права на мирні зібрання. Спостерігається «поповнення» новими судовими рішеннями щодо інших прав громадських організацій, наприклад у виборчих відносинах[9], участі в консультативно-дорадчих органах.[10]
 
У справі №2а-1744/12/2770 за позовом Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя   до Севастопольського міського осередку громадської організації «Фронт змін»  громадської організації «Юридичне сприяння» про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя відмовлено у задоволенні позову РДА.[11]
У позовній заяві Ленінська РДА зазначила, що 2 серпня 2012 року до Ленінської РДА надійшли повідомлення від Голови Севастопольського міського осередку Громадської організації «Фронт Змін» Бурбака О.Ю. (вх. № 1.1.-25/3504, 1.1-25/3505, 1.1-25/3506) про розміщення інформаційних наметів, з метою розповсюдження інформації про діяльність та пропагування ідей, мети діяльності Громадської організації «Фронт Змін» 3 серпня 2012 року з 8 години 00 хвилин до 19 години 00 хвилин, за адресою: м. Севастополь, зупиночний комплекс «Технічна бібліотека»; 4 серпня 2012 року з 8 години 00 хвилин до 19 години 00 хвилин, за адресою: м. Севастополь, зупиночний комплекс «Хрюкінський ринок»; 5 серпня 2012 року з 8 години 00 хвилин до 19 години 00 хвилин, за адресою: м. Севастополь, зупиночний комплекс «Московський ринок».
Водночас, 2 серпня 2012 року до Ленінської РДА надійшло повідомлення від в.о. голови громадської організації «Юридичне сприяння» Сербенюк Д.А. (вх. № 1.1.-25/3517) про проведення мітингів в м. Севастополі з 8 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин 3 серпня 2012 року в районі «Технічної бібліотеки», школи № 38, 4 серпня 2012 року з 8 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин в районі Хрюкінського ринку, 5 серпня 2012 року з 8 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин в районі зупинки «Московський ринок», 6 серпня 2012 року з 8 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин в районі площі Ушакова.
Також у позовній заяві Ленінська РДА зазначила: відповідачами порушено строки сповіщення органу виконавчої влади про мирні зібрання; що до Ленінської РДА надійшов лист від Управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Севастополі (далі - УМВС України в м. Севастополі) стосовно неможливості забезпечення громадського порядку під час проведення мітингів, зборів, виставлення палаток, тощо в період з 9 липня до 31 серпня 2012 року. А також, що у одних і тих самих місцях будуть проводитися мирні зібрання двома громадськими організаціями одночасно.
У мотивації суд зазначив, що «..у суду немає підстав вважати, що заявлені громадською організацією «Фронт змін»  розміщення інформаційних наметів а також проведення мітингів громадською організацією «Юридичне сприяння» можуть створити реальну небезпеку заворушень чи злочинів, загрозу здоров'ю населення або правам і свободам інших людей. Доводи представника позивача стосовно написів на інформаційних палатках громадської організації «Фронт змін» також не свідчать про реальну небезпеку заворушень чи злочинів, загрозу здоров'ю населення або правам і свободам інших людей. Ціль заявлених акцій, згідно листів наданих до суду позивачем є розповсюдження інформації про діяльність громадської організації «Фронт змін». Ціль мітингів громадської організації «Юридичне сприяння» у листі не зазначена, тому доводи позивача про протилежність заявлених громадськими організаціями тем мирних зібрань документально не підтверджена. Окрім того місця проведення мирних зібрань вказаних громадських організацій заявлені у листах не повністю співпадають.»
 
Також наявні судові справи щодо захисту права на доступ до публічної інформації громадських організацій, оскільки Закон України «Про доступ до публічної інформації» надав нові можливості для організацій, що стимулювало нові сподівання підвищення прозорості діяльності органів публічної влади.
Не вдаючись до аналізу проблем застосування самого Закону «Про доступ до публічної інформації» у судовій практиці, які можуть бути характерними для інших суб’єктів, варто виокремити ті, які пов’язані із законодавством про громадські організації.
Органи влади надалі застосовують способи уникнення опрацювання запитів на інформацію від громадських організацій, які використовувались та «взяті на озброєння» до набуття чинності Законом України «Про доступ до публічної інформації». Одним із таких було посилання, що для надання відповіді на запит на інформацію органам публічної влади потрібні витяги чи копії установчих документів громадської організації, іншої додаткової інформації. Таким чином, вони вважали, що слід підтвердити громадською організацією так звану «необхідність» одержання інформації для своїх статутних цілей та завдань.
Проблема полягає у тому, що стаття 20 Закону України «Про об’єднання громадян» передбачає, що громадські організації для здійснення цілей і завдань, визначених у статутних документах, користуються правом одержувати від органів державної влади і управління та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей і завдань. На таке положення тривалий час посилались органи влади, відмовляючи у наданні інформації чи затягуючи строки розгляду запитів. Частина 2 статті 19 Закону «Про доступ до публічної інформації» вказує, що запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Ця та інші проблеми трактування прав громадських організацій будуть існувати доти, доки для них передбачатимуться в їхньому законі на відміну від інших учасників певних суспільних відносин ті ж права, але з певними «умовами», тоді як усі інші користуються можливостями, що визначені відповідними законами.
 
Зосередити варто увагу на проблемі оскарження рішення, дій, бездіяльності органів влади у порядку Кодексу адміністративного судочинства громадськими організаціями, які легалізовані шляхом повідомлення. Даний кейс найкраще отримав «прояв» при застосуванні Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Стаття 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначає запитувачами інформації фізичних, юридичних осіб, об’єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб’єктів владних повноважень. Стаття 14 Закону України «Про об’єднання громадян» передбачає можливість легалізації об’єднань громадян шляхом їх реєстрації або повідомлення про заснування. Організації, які легалізовані таким чином, є організаціями без статусу юридичної особи.
Закон «Про доступ до публічної інформації»  передбачає право таких організацій подавати запити на інформацію та отримувати відповіді.
Проте у разі порушення їх права на доступ до публічної інформації виникають труднощі – не усі суди визнають такі громадські організації без статусу юридичної особи стороною адміністративного процесу. На жаль, недосконалість українського законодавства у цьому випадку яскраво себе проявляє. 
 
Справи вирішуються по-різному. Для прикладу, одній і ті й же організації  - Генічеському Регіональному Правозахисному Центру – в одному випадку суд задовольнив позов про визнання протиправною бездіяльність голови Стрілківської сільської ради, в іншому – позов залишено без розгляду.[12]
 
Стаття 50 Кодексу адміністративного судочинства визначає, що позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства,установи, організації юридичні особи), суб'єкти владних повноважень. Це стає підставою для залишення позовних заяв від громадських організацій, які легалізовані шляхом повідомлення, без розгляду у разі оскарження ними дій, рішень чи бездіяльності органів публічної влади.[13]
 
Судові справи про припинення громадських організацій за рішенням суду
 
Питання про примусовий розпуск (ліквідацію) громадських організацій також ставало предметом судового розгляду. У статті 37 Конституції України  зазначено, що утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного   ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності   держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини,здоров'я,населення,забороняються. Заборона діяльності об'єднань громадян здійснюється лише в судовому порядку.
 
Так у справі №1570/2775/2012 Одеський окружний адміністративний суд 4 травня 2012 року ухвалив постанову, якою позовну заяву Прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Громадської організації «Прямий шлях» про примусовий розпуск (ліквідацію) громадської організації задоволено повністю.3 березня 2012 року Прокуратурою міста Одеси порушено кримінальну справу за фактом скоєння злочину, передбаченого ч.1 ст.161 КК України Громадською організацією «Прямий шлях», який полягає в тому, що у брошурі яка розповсюджувалась вищезазначеною громадською організацією є заклики до розпалювання релігійної ненависті та ворожнечі. На підставі вищезазначеного було проведено обшук у місці мешкання керівника та членів Громадської організації «Прямий шлях», в зв'язку з чим порушено кримінальну справу  за ст..161 ч.1, ст.263 ч.1 КК України відносно вищезазначених осіб, за розпалювання релігійної ворожнечі та ненависті і незаконне зберігання бойових припасів та підривних речей, без передбаченого законом дозволу. Також суд покликався на релігієзнавчий висновок державного комітету України у справах національностей та релігій, в брошурі «Нарушение единобожия», яка розповсюджувалась Громадською організацією «Прямий шлях», знаходиться зміст, який у цілій низці своїх базових положень і визначень суперечить чинному законодавству України  та не може поширюватись на території України. В зазначених матеріалах є заклики до розпалювання релігійної ненависті та ворожнечі, пропагандується ідеологія ісламського фундаментальського   руху ваххабітів -визнаного в багатьох країнах світу як радикально-екстремістська секта Саудівської Аравії, члени та прихильники якої використовують радикальні політичні засоби щодо представників інших релігій та віровчень.
Суд вирішив, що позовна заява  Прокуратури міста Одеси до Громадської організації «Прямий шлях» про примусовий розпуск (ліквідацію) громадської організації законна, обґрунтована та підлягає задоволенню у повному обсязі.
 
Існує категорія судових справ, що стосується інших підстав припинення громадських організацій.
Однією із яких є реалізація органами легалізації контрольних функцій відповідно до Закону України «Про об’єднання громадян» щодо дотримання громадськими організаціями законодавства та статутів. Однак вони не стосуються порушень статті 37 Конституції, та не є суспільно значущими. Очевидним є те, що це може бути предметом інтересу членів організації, а не органів влади.
Найбільша кількість таких позовів ініціюється в Автономній Республіці Крим та Одеській області. В інших областях органи легалізації особливо не користуються таким правом.
 
Наприклад, Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 квітня 2012 р.  у справі №2а-2036/12/0170/6 задоволено позовЛенінського районного управління юстиції АР Крим до Громадської організації «Східне-Кримське Товариство Поновлювальної Енергії»  про примусовий розпуск (ліквідацію) громадської організації.[14]
Позовні вимоги мотивувались управлінням юстиції тим, що незважаючи на неодноразові звернення та попередження, інформацію про здійснення статутної діяльності Громадською організацією надано не було, вона не знаходиться за юридичною адресою, не веде оперативний і бухгалтерський облік, не надає звітність по податках і обов'язкових платежах, не вносить платежі в порядку і розмірах, передбачених законодавством, що є порушенням ст.ст. 24, 26 Закону України «Про об'єднання громадян» і заподіює шкоду інтересам держави, незважаючи на неможливість держави в особі уповноважених нею органів (податкової інспекції, пенсійного фонду) контролювати фінансово-господарську діяльність громадської організації, також організація не проводить засідання та переобрання статутних органів.
 
Аналогічно задоволено позов Ленінського районного управління юстиції АР Крим  про примусовий розпуск до Громадської організації «Ленінська районна громадська організація «ЗАХИСТ ДІТЕЙ ВІЙНИ»   постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26 липня 2012 р.  у справі №2а-6243/12/0170/13.Як вказується у постанові, «З березня 2006 р. до Ленінського районного управління юстиції АР Крим та реєстраційної служби Ленінського районного управління юстиції АР Крим не було подано жодного протоколу засідань статутних органів про переобрання зазначених органів. На запити реєстраційної служби Ленінського районного управління юстиції АР Крим (від 11.04.2012 р., №02/02-01/09/340, 11.04.2012 №02/02-01/09/341) до засновників та членів керівного органу громадської організації «Ленінська районна громадська організація «ЗАХИСТ ДІТЕЙ ВІЙНИ», матеріали про статутну діяльність надані не були.»[15]
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим у справі №2а-13523/11/0170/11 задоволенопозов Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим до Кримського республіканського громадського об’єднання «Кримськотатарський блок» про примусовий розпуск (ліквідацію) громадської організації.[16]
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2012 року у справі №1570/2698/2012 задоволено позовРенійського районного управління юстиції Одеської області до Ренійської районної громадської організації «Українська соціал-демократична молодь» про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян.
 
Цікавим є наступне судове рішення: орган легалізації ініціює перевірку діяльності організації, пропонуючи викласти статут в новій редакції, при цьому існуюча редакція цілком влаштовує організацію та її членів, а також законодавство з моменту реєстрації до моменту перевірки не змінювалось. Після невиконання «вимог» ініціюється позов про припинення організації.
 
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року, позов Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області задоволено, примусово  розпущено (ліквідовано) Громадську організацію «Об'єднання громадян «Зоря Долини». Відповідачем подано апеляційну скаргу.
Органом легалізації здійснено перевірку діяльності Громадської організації «Об'єднання громадян «Зоря Долини», що підтверджується актом  від 06.10.08 року, в ході якої встановлено порушення:  мета діяльності ГО «Об'єднання громадян «Зоря Долини» та п. 2.2. статуту суперечить ст.3 Закону України «Про об'єднання громадян»;  п.3.2 передбачено, що членами об'єднання можуть бути особи, які досягли 18 років, чим порушено ст.12 України «Про об'єднання громадян»;  у п.3.8, п.3.9 статуту передбачені права членів «Об'єднання громадян «Зоря Долини», серед яких - право отримувати інформацію про діяльність ГО «Об'єднання громадян «Зоря Долини»(за винятком конфіденційної), обмеження порушує принципи створення та діяльності об'єднань громадян, зокрема принципи рівноправності членів та гласності, закріплені ст.6 Закону України «Про об'єднання громадян»; у п.9.4 статуту вказується, що кошти організації складаються, у тому числі з інших надходжень, одержаних законним шляхом,  чим  порушено  п.7.11.3.  Закону  України  »Про  оподаткування  прибуткупідприємств»; в підтвердження місцезнаходження організації надаються рішення виконкому Новодолинської сільської ради, тоді як на прийняття вказаного рішення Об'єднання з юридичної точки зору ще не існувало Також, в акті викладено пропозиції щодо внесення змін до Статуту або викладення його у новій редакції та надати документи підтверджуючі юридичну адресу організації, про що повідомити районне управління юстиції у місячний термін. Вказані у акті перевірки пропозиції відповідачем не усунено, у зв'язку з чим  позивачем винесено попередження про недопущення порушень законодавства №497-01-101 від 19.06.2009р., в порядку п.1 ст.28 Закону «Про об'єднання громадян».  У зв'язку із ігноруванням Громадською організацією «Об'єднання громадян «Зоря Долини» попередження про недопущення порушень, позивач звернувся до суду з позовом про ліквідацію організації.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2012 р. у справі № 2-а-3380/10/1570 частково задоволено апеляційну скаргу організації та Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року  скасовано та прийнято у справі нову постанову, якою в задоволенні позову  Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області до Громадської організації «Об'єднання громадян «Зоря Долини» про примусовий розпуск (ліквідацію) громадської організації – відмовлено.[17]
Суд зазначив, що «обґрунтовуючи свої вимоги  позивач, а в подальшому і суд першої інстанції, виходили з того, що невиконання Громадською організацією «Об'єднання громадян «Зоря Долини» попередження Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області №497-01-101 від 19.06.2009р. про приведення положень статуту в відповідність з вимогами законодавства, є підставою для примусового розпуску (ліквідації) об'єднання громадян, на підставі ст.32 Закону України «Про об'єднання громадян».    Однак, така позиція є помилковою виходячи з того, що у відповідності до вищезазначених норм такої підстави для ліквідації організації, як невиконання вимог, не існує.   Судова колегія звертає увагу на те, що такий вид стягнення як ліквідація громадської організації є крайнім заходом стягнення і застосовується у випадках, викладених у ст.32 ЗУ «Про об’єднання громадян», а саме вчинення дій, які за своїм характером є систематичними або грубо порушують вимоги законодавства України. Однак, такі обставини позивачем не встановлено.     В даному випадку, за наслідком перевірки контролюючого органу і не виконання його вимог, останніми притягнуто громадську організацію до відповідальності у вигляді попередження. З тексту самого рішення позивача не вбачається, що останнім зобов'язано вчинити відповідача будь-які дії, а тому не можна вважати, що попередження є невиконаним. Крім того, рішення позивача носить само по собі характер санкції за вчинення порушення, а не зобов'язання  до вчинення певних дій. Враховуючи вищевикладене, колегія вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи, а тому судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.»
 
На відміну від інших юридичних осіб, громадські організації не можуть припинятись за рішенням суду у разі подання позову органами податкової служби, якщо організація не подає податкову звітність.
 
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 р. у справі № 2а/0470/9027/11 відмовлено у задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська до Громадської організації Дніпропетровської міської громадської організації «Нові часи» про припинення юридичної особи.[18]
Суд вказав, «що передбачений ч. 1 ст. 32 Закону України «Про об’єднання громадян» перелік підстав для примусового розпуску (ліквідації) громадської організації є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, і у цьому переліку відсутня така підстава для примусового розпуску (ліквідації) громадської організації як ненадання громадською організацією податкової звітності до податкового органу більше одного року. Також, цією нормою чинного законодавства встановлено вичерпний перелік осіб які мають право на звернення до суду з поданням про примусовий розпуск (ліквідацію) громадської організації і органи державної податкової служби у цьому переліку відсутні.»
 
Однак у співпраці із органами прокуратури та органу легалізації такі позови завершуються результатом.
 
Так, наприклад, у справі №№ 106/6575/2012 за позовом прокурора м. Євпаторія в інтересах виконавчого комітету Євпаторійської міської Ради до громадської організації Міська Громадська організація «Спортивний авіа-клуб «Дельта», третя особа Державна  податкова   інспекція  у  м. Євпаторія   Постановою Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим задоволено позов про примусовий розпуск громадської організації.
Відповідач з 8 квітня 2008 р. (звіт про використання коштів неприбуткових організацій та установ за 1998 р.) не надавав в органи державної податкової служби податкові декларації, документи бухгалтерської звітності, що підтверджується довідкою. Таким чином, позивачі вказували, що своїми діями порушує вимоги, які на нього покладені законом.
 
З одного боку, контрольними функціями щодо подання звітності наділені органи державної податкової служби. Однак ініціювати позов про припинення на цій підставі громадських організацій не можуть на підставі закону. Стаття 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачає, що одним із випадків припинення державної реєстрації підприємницької діяльності фізичної особи підприємця є постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця. Відповідно до частини 2 статті 46 зазначеного Закону підставами для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця є: визнання фізичної особи підприємця банкрутом; провадження нею підприємницької діяльності, що заборонена законом; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону. Таким чином, Закон вказує на таку можливість тільки щодо суб’єктів підприємницької діяльності.
З іншого боку, контрольними повноваженнями за дотриманням вимог закону та статуту громадськими організаціями наділені органи легалізації (виконавчі комітети місцевих рад, органи юстиції залежно від території діяльності організації). Ініціювати позов про примусовий розпуск (ліквідацію) громадської організації може легалізуючий орган або прокурор відповідно до статті 32 Закону «Про об’єднання громадян». Підставами позову можуть бути: 1) вчинення дій, передбачених статтею 4 цього Закону; 2) продовження протиправної  діяльності  після накладення  стягнень, передбачених цим Законом. Отож, ініціюванню такого позову повинне передувати застосування попередження до громадської організації органом легалізації. Таким чином, органи державної податкової служби можуть досягнути результату - припинення громадської організації, яка не подає податкової звітності, у співпраці із органами легалізації, оскільки самостійно не наділені право ініціювати позов про припинення.
 
Існують і інші практики – коли суди ухвалюють рішення за позовами органів державної податкової служби щодо припинення громадських організацій, які не подають податкову звітність. Така практика сформована судами у різних областях, оскільки громадські організації не оскаржували рішення (навіть не з’являлись у судові засідання, отож, засновники чи члени не було зацікавлені у продовженні діяльності організації), вони набули чинності.
 
Наприклад, постановою Сумського окружного адміністративного суду від 23травня 2011 р.   у справі № 2a-1870/2447/11за позовом Державної податкової інспекції в місті Суми до Блоку громадських організацій «Об’єднана громадська ініціатива» задоволено позов ДПІ про припинення громадської організації. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 18.09.2009 року Блок громадських організацій «Об’єднана громадська ініціатива» зареєстрований Виконавчим комітетом Сумської міської ради як юридична особа. Всупереч вимог п.п.4.1.4 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» з січня 2010 року та по теперішній час не подає до ДПІ в м.Суми податкову звітність.
Застосовано судом положення ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою одним із випадків припинення державної реєстрації підприємницької діяльності фізичної особи підприємця є постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця. Відповідно до ч. 2. ст.46 зазначеного Закону підставами для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця є: визнання фізичної особи підприємця банкрутом; провадження нею підприємницької діяльності, що заборонена законом; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону. Як вбачається з матеріалів справи з січня 2010 року та по теперішній час відповідач не звітує про свою підприємницьку діяльність перед ДПІ в м. Суми, господарську діяльність не здійснює, заборгованість зі сплати податків і зборів не має . Суд вирішив припинив юридичну особу - Блок громадських організацій «Об’єднана громадська ініціатива».
 
Аналогічно постановою Сумського окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 р.    у справі №2a-1870/4400/11 задоволено адміністративний позов Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області до громадської організації Тростянецької районної молодіжної громадської організації «Співдружність» про припинення юридичної особи, постановою Донецького окружного адміністративного суду  від 8 квітня 2010 р. у справі № 2а-4354/10/0570 задоволено позов Костянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції до Костянтинівської громадської організації Донецької обласної громадської організації Всеукраїнської громадської організації «Союз Чорнобиль України» про припинення юридичної особи. Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалив постанову від 29 серпня 2011 р. у справі № 2а/0470/9039/11, якою задовольнив адміністративний позов Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська до Громадської організації Дніпропетровської обласної громадської організації «Громадський юридичний центр» про припинення підприємницької діяльності юридичної особи.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2012 р.у справі № 2a-1870/8490/12 задоволено позов Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції до Буринської районної громадської організації «Мисливський клуб «Верзань» про припинення юридичної особи.[19]
 
     Таким чином, аналіз судової практики засвідчує наявність тих же проблем законодавчого регулювання, застосування законодавства про громадські організації[20]. Переважають судові рішення, які пов’язані із легалізацією (реєстрацією) громадських організацій, реєстрацією змін до установчих документів. Доводиться громадським організаціям звертатись за судовим захистом при оскарження відмов у реєстрації символіки,  відмов у включенні до Реєстру неприбуткових організацій та установ, захисту права на доступ до публічної інформації, використання органами легалізації різних підстав припинення (примусового розпуску) громадських організацій та використання контрольних повноважень.
 
Огляд судової практики щодо захисту прав громадських організацій у 2012 році здійснено програмою правової підтримки неурядових організацій, ГО «Центр громадської адвокатури»
 


    [1] Як вказується у Рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Корецький та інші проти України (Application no. 40269/02), «відповідно до статті 16 Закону України «Про об’єднання громадян», організації може бути відмовлено у реєстрації, коли її реєстраційні документи суперечать законодавству України. Закон не конкретизує, чи ця вимога стосується суперечності мети та діяльності організації вимогам та обмеженням законодавства, зокрема статті 4 цього ж Закону, чи текстової невідповідності статуту організації іншим законодавчим положенням. Здійснення поправок до тексту статуту органами влади Суд розглядає як широке тлумачення та відхід від розгляду лише діяльності організації. Таким чином, Суд встановив, що положення Закону «Про об’єднання громадян», які визначають реєстрацію організацій, є недосконалими та невизначеними для того, щоб бути зрозумілою для заявників, та надають широку можливість розсуду органам влади у тому, чи реєструвати організацію.» http://www.lawngo.net/index.php?itemid=123
[2] Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2012 року    у справі   № 2а-2893/12/2670http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/23674153
[3] Постанова Волинського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року  у справі № 2а/0370/961/12 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/23688390
[4] Постанова Маньківського районного суду Черкаської області від 6 червня 2012 року у справі №2312/698/2012 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/25089424
[5] Постанова Миколаївського районного суду Львівської області від 25.01.2012 року у справі № 2-а-578/11http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/21192409
[6] Постанова Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року у справі № 2а-894/12/1370  за позовом громадської організації «Громадський осуд» до Головного управління юстиції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання вчинити дії. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/24011393
 [7] Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від24 листопада 2011 р. у справі №2а-6794/09/1170 Кіровоградської обласної громадської організації «Громадська варта» доМіністерства юстиції України про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу №1077/5 від 17.06.2009р., зобов’язання вчинити певні дії http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/22343793
 [8] Постанова Вищого адміністративного суду України від 18 вересня 2012 р. у справі № 2а-4473/08http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/26383815
[9] Постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2012 року  у справі №  9103/184/2012  за позовом Всеукраїнської громадської організації «Національний комітет по боротьбі з корупцією» до Центральної виборчої комісії про визнання протиправним та скасування рішення у наданні дозволу мати офіційних спостерігачів під час виборів народних депутатів України 28 жовтня 2012 року.http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/25899826
[10] Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2012 року   у справі № 2а-11559/12/2670 за позовом Міжнародної громадської організації «Міжнародна Ліга захисту прав громадян України» до Міністерства внутрішніх справ України про визнання незаконним та скасування наказу №684 від 08.08.2012р. «Про дострокове припинення діяльності Громадської ради при Міністерстві внутрішніх справ України». http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/27260892
[11] Постанова Окружного адміністративного суду міста Севастополя у справі №2а-1744/12/2770 за позовом Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя   до Севастопольського міського осередку громадської організації «Фронт змін»  громадської організації «Юридичне сприяння» про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/26125156
   [12]Постанова Генічеського районного суду Херсонської області від 05.01.2012 року у справі №: 2107/2-а-4126/11, Ухвала Генічеського районного суду Херсонської області від 05.01.2012 року у справі №: 2107/2-а-4127/11. http://reyestr.court.gov.ua/Review/20622605 
[13] Закон України «Про об’єднання громадян» vs Закон «Про доступ до публічної інформації»http://www.lawngo.net/index.php?itemid=1890 
Громадські організації без статусу юрособи мають право на запит відповідно до Закону «Про доступ до публічної інформації», натомість не завжди можуть через суд захистити порушені праваhttp://www.lawngo.net/index.php?itemid=1932
[14]Постанова Окружного адміністративного суду  Автономної Республіки Крим від 12 квітня 2012 р.  у справі №2а-2036/12/0170/6
[15]Постанова Окружного адміністративного суду  Автономної Республіки Крим від 26 липня 2012 р.  у справі №2а-6243/12/0170/13
[16]Постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим у справі №2а-13523/11/0170/ http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/21566758
[17]Постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2012 р. у справі № 2-а-3380/10/1570 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/25295128
[18]Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 р. у справі № 2а/0470/9027/11 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/21069182
[19]Постанова Сумського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2012 р.у справі № 2a-1870/8490/12http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/27237391
[20] Тетяна Яцків. Застосування законодавства про громадські організації в Україні: результати аналізу судової практикиhttp://www.lawngo.net/index.php?itemid=1712

 


  Версія для друку

  Лінк на e-mail
Голосування
Чи вдавалось Вам подати документи на реєстрацію нової/змін про громадську/благодійну організацію з першого разу звернення до органу реєстрації?
так
ні
ще не звертався (лась)
 
Дайджест
№  11

Всі дайджести >>>
 
Партнери та друзі


  ADS: